Постанова

від 23.11.2015 по справі 910/19802/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа№ 910/19802/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Барболіна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 14 від 02.10.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року

у справі №910/19802/15 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД»

про стягнення 22 126,81 грн

за участю представників сторін від :

від позивача: Поліщук Л.П. - довіреність від 26.12.2014 року №74-Д.

від відповідача:Салашний М.П. - директор, протокол №1 від 20.10.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» (відповідач у справі) про стягнення 22 126, 81 грн (а.с.9-10 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач, як власник нежитлових приміщень загальною площею 327,3 кв.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Татарська, 21, і як споживач комунальних послуг, зобов'язаний відшкодовувати вартість спожитих за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» 20 005 грн 65 коп основного боргу, 1 855 грн 81 коп 3% річних, 265 грн 35 коп інфляційних втрат та 1827 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с. 121-127 том 1).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач зобов'язаний відшкодовувати вартість фактично наданих (спожитих) житлово-комунальних послуг навіть за відсутності укладеного між сторонами договору, а тому місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про стягнення 20 005,65 грн основного боргу та нарахованих на суму боргу 265,35 грн - інфляційних втрат та 1 855,81 грн - 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» 02.10.2015 року надіслав апеляційну скаргу №14 від 02.10.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

У поданій апеляційній скарзі відповідач стверджує, що місцевим господарським судом не було досліджено підстав нарахування позивачем вартості теплової енергії, зокрема доказів щодо обсягів її споживання відповідачем у справі. Окрім того, апелянт зазначає також про те, що місцевий господарський суд прийняв рішення на першому судовому засіданні без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності, що, на його думку, є підставою для прийняття відповідної заяви апеляційним господарським судом і підставою для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року апеляційну скаргу №14 від 02.10.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19802/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Сухового В.Г. та призначено розгляд справи на 26.10.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19802/15 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

У зв'язку необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/19802/15 прийнято до провадження визначеною, згідно з розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Суховий В.Г., Мальченко А.О.

29.10.2015 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення №2867 від 28.10.2015 року (вх. №09-11/19774/15 від 29.10.2015 року) по суті спору з додатковими документами. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

Від апелянта, ТОВ «Курант ЛТД», 05.11.2015 року до апеляційного господарського суду надійшли додаткові документи, а саме пояснення по суті спору та акти наданих послуг, рахунки на їх оплату та докази їх оплати відповідачем за спірний період. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.11.2015 року Київським апеляційним господарським судом оголошувалась перерва до 23.11.2015 року.

18.11.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення №3840 від 18.11.2015 року (вх. №09-11/2463/15), в яких КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» надало інформацію щодо порядку нарахування відповідачу плати за опалення належного йому приміщення, а саме позивач зазначив, що до червня 2011 року нарахування здійснювалось з урахуванням спожитих гігакалорій виставлених в табуляграмах ПАТ «Київенерго» в процентному співвідношенні до займаної відповідачем площі, а починаючи з червня 2011 року по квітень 2012 року нарахування здійснювалося на підставі Розпоряджень Київської міської державної адміністрації №859 від 31.05.2011 року та Розпорядження №2316 від 07.12.2011 року шляхом застосування встановленого тарифу до 1кв.м. опалювальної площі.

У судовому засіданні 23.11.2015 року представники відповідача у справі, підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2015 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав,викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

01.11.2003 між АЕК «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №33-0378 (а.с. 34-37 том 1).

Крім того, позивачем було укладено з ВАТ «АК «Київводоканал» договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05618/2-10 від 20.04.2005 (а.с. 32-33 том 1).

Як зазначає позивач, на підставі укладених з АЕК «Київенерго» та ВАТ «АК «Київводоканал» вищевказаних договорів, відповідачу надавались комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 21, облік яких у період з квітня 2007 року по жовтень 2010 року від імені позивача здійснювали КП «ЖЕКи», що діяли на підставі договорів доручення.

Так, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (позивач у справі) як виконавець комунальних послуг в 2007 році делегувало повноваження щодо здійснення нарахувань за комунальні послуги КП «ЖЕК «Татарка Шевченківської районної у м. Києві ради» на підставі договору доручення №6 від 30.03.2007 року (а.с. 174-177 том 1), відповідно до п. 1.1.3 якого КП «ЖЕК «Татарка Шевченківської районної у м. Києві ради» прийняло на себе зобов'язання здійснювати облік, нарахування та збір платежів на користь виробників комунальних послуг.

01.04.2007 року між Комунальним підприємством «ЖЕК «Татарка Шевченківської районної у м. Києві ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» (відповідач у справі) було укладено договір №128 про нарахування та збір платежів з власників за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (а.с. 28 том 1), відповідно до п. 1.1-1.2. якого КП «ЖЕК «Татарка Шевченківської районної у м. Києві ради» здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті ТОВ «Курант ЛТД» комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в Додатку1 до договору, а ТОВ «Курант ЛТД» користується приміщенням загальною площею 327,3 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Татарська, 21.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №905 від 13.09.2010 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками приміщень Шевченківського району міста Києва.

КП ЖЕКам доручено передати позивачу всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району міста Києва, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

На виконання вказаного окремого доручення КП ЖЕК «Татарка» було складено акт звіряння розрахунків за комунальні послуги станом на 01.10.2010, відповідно до якого за відповідачем заборгованість за спожиті комунальні послуги була відсутня.

При цьому, окремий договір на використання теплової енергії та водопостачання між КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та ТОВ «Курант ЛТД» у подальшому укладений не був, а нарахування вартості комунальних послуг й надалі здійснювалось без оформлення письмового договору.

Звертаючись до суду з даним позовом КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» зазначає, що за період з 16.09.2010 року по 19.12.2012 року відповідачу були надані комунальні послуги, а саме послуги з опалення та холодне водопостачання на загальну суму 58 416,21 грн.

Вартість наданих комунальних послуг підтверджується наявними (а саме поданими відповідачем до апеляційного господарського суду) в матеріалах справи актами виконаних робіт за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року, обліковими картками (табуляграмами) за період з жовтня 2010 року (а.с. 40-51 том 1), розшифровками рахунків абонента щодо холодного водопостачання (а.с. 52-60 том 1), а також рахунками, які складались позивачем на ім'я відповідача.

З наявних в матеріалах справи Актів наданих послуг за період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року (а.с. 120, 122, 126, 129, 135, 139, 142, 146, 150, 156, 159, 163, 167 том 2), вбачається, що вони були підписані представниками обох сторін, без будь-яких зауважень, тобто зазначені послуги були надані в повному обсязі та відповідно спожиті відповідачем у справі. Даний факт також підтверджується доказами оплати ТОВ «Курант ЛТД» виставлених у період з жовтня 2010 року по листопад 2011 року рахунків на оплату вартості комунальних послуг.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач починаючи з листопада 2011 року необґрунтовано визначав вартість послуг з опалення приміщення, які підлягали сплаті, а тому починаючи з листопада 2011 року відповідач у справі не підписував Акти наданих послуг за місяці, коли здійснювалось опалення, оскільки не погоджувався з вартістю опалення, яка була вказана в Актах та відповідно у Рахунках на оплату.

Оскільки ТОВ «Курант ЛТД» не погоджувалось з обсягами спожитих у період з листопада 2011 року по грудень 2012 року послуг опалення (а саме з кількістю спожитих відповідачем гігакалорій теплової енергії), то, як пояснює відповідач (а.с. 2-3 том 2) він сплачував вартість послуг з опалення частково, а саме на рівні вартості спожитих комунальних послуг за минулі роки, що відповідно підтверджується наявними в матеріалах справи (поданими відповідачем) платіжними дорученнями та банківськими виписками з особового рахунку відповідача (а.с. 44, 45, 48, 49, 52, 53, 56, 57, 60, 61, 64, 65, 68, 69, 72-75,78-81, 84-89, 92-95, 104-113 том 2).

Отже, з поданих відповідачем доказів вбачається, що за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» сплатило за спожиті комунальні послуги 38 410,56 грн.

При цьому, дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтовану відмову відповідача від оплати у період з листопада 2011 року по грудень 2012 року вартості опалення, яка була виставлена позивачем та зазначена у рахунках на оплату комунальних послуг з огляду на наступне.

Згідно Розпорядження Київської міської адміністрації від 30.06.2009 року №758 вартість спожитої теплової енергії розраховувалось із розрахунку 1 Гкал =707,00 грн (з ПДВ), кількість споживання Гкал визначалась відповідно до процентного співвідношення займаної площі відповідача до загальної площі нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 21.

В подальшому, Розпорядженням КМДА №859 від 31.05.2011 року (період дії якого становив з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року) було встановлено, що у випадку відсутності будинкового лічильника теплової енергії у житловому приміщенні розрахунок опалення проводиться відповідно до опалювальної площі нежитлового приміщення за тарифом 20,78 грн/1кв.м. Тобто, вартість послуг з централізованого опалення визначалась не із спожитих відповідачем Гкал теплової енергії, а з розрахунку опалювальної площі.

Розпорядженням КМДА №2316 від 07.12.2011 року було встановлено, що з 01.01.2012 року тариф на централізоване опалення нежитлових приміщень за відсутності будинкового лічильника обліку складає 29,14 грн/1кв.м. (з ПДВ).

Про зміну порядку розрахунків за комунальні послуги централізованого опалення був обізнаний і сам відповідач, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» №2 від 17.01.2012 року (а.с. 6 том 2), яким у зв'язку із непогодженням з порядком розрахунків вартості комунальних послуг з опалення (а саме її розрахунку за 1 кв.м. площі), ТОВ «Курант ЛТД» просило відключити його приміщення від опалення.

З огляду на зазначене, перевіривши виставлені позивачем рахунки на оплату комунальних послуг, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем у справі правомірно було визначені суми, належні до оплати відповідачем у справі, як споживачем комунальних послуг з централізованого опалення та холодного водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року, а відтак твердження апелянта про необґрунтованість та безпідставність виставленої позивачем вартості комунальних послуг з опалення є такими, що спростовуються наявними доказами у справі та встановленими судом обставинами.

Колегією суддів також встановлено, що згідно з Актом огляду прихованих робіт від 19.04.2012 року, в нежитловому приміщенні ТОВ «Курант ЛТД» в ж/б-ку по вул. Татарська, 21 система центрального опалення відключена від загально будинкової системи опалення (а.с. 13 том 2).

Отже, враховуючи проведені відповідачем платежі, місцевим господарським судом вірно встановлено, що заборгованість ТОВ «Курант ЛТД» за спожиті комунальні послуги становить 20 005,65 грн (58 416,21 грн вартість нарахованих послуг, - 38 410,56 грн сплачено відповідачем).

Колегія суддів зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону відповідно до ст. 3 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 19 наведеного Закону особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як визначено ч. 1-2 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року №6-59цс13, постановах Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року у справі №910/19804/14, від 19.08.2015 року у справі №911/5613/14.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг з опалення та постачання холодної води виникло на підставі дії вищевказаних законів.

Стаття 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює право балансоутримувача звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Оскільки судом встановлено, що відповідач на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язаний сплачувати вартість спожитих комунальних послуг, однак такі кошти сплачував не своєчасно та не в повному обсязі, то відповідно нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу є правомірним та арифметично вірним.

Також, в апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки таке клопотання ТОВ «Курант ЛТД» не мав можливості заявити у суді першої інстанції, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, колегія суддів, дослідивши матеріали справи вважає, що заявлена заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегією суддів досліджено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року було порушено провадження у справі №910/19802/15 та призначено розгляд справи на 14.09.2015 року (а.с. 1-2 том 1). Зазначена ухвала суду була відправлена сторонам у справі 05.08.2015 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті останнього аркуша ухвали.

Частиною 1 ст. 64 ГПК України зазначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто за адресою повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У позовній заяві позивачем було вказано адресу ТОВ «Курант ЛТД»: 04107, м. Київ, вул. Татарська, 21, яка відповідає адресі місцязнаходження відповідача, зазначеній в наявній в матеріалах справи Виписці з ЄДРПОУ (а.с.19-21 том1). Крім того, на поштовому конверті, при відправці апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» також зазначив свою адресу: 04107, м. Київ, вул. Татарська, 21.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на вищезазначену адресу відповідача, однак, повернулася до суду з відміткою поштової установи «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.4-7 том 1), отже з врахуванням приписів ст. 64 ГПК України колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в Господарському суді міста Києва.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б перешкоджали йому подати заяву про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд відмовляє в прийнятті даної заяви на стадії розгляду справи в апеляційному господарському суді.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Курант ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі №910/19802/15 залишити без змін.

4. Справу №910/19802/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко