Постанова

від 23.11.2015 по справі 906/1540/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 906/1540/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.10.15р. у справі № 906/1540/15 (суддя Костриця О.О.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Житомирхліб" (м.Житомир)

про визнання недійсними всіх рішень позачергових загальних зборів акціонерів від 10 червня 2014 року

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2015 року в справі № 906/1540/15 за позовом ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Житомирхліб» (надалі - Відповідач ) про визнання недійсними всіх рішень позачергових загальних зборів акціонерів від 10 червня 2014 року відмовлено Позивачу у прийнятті позовної заяви (на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, Позивач як на підставу скасування ухвали посилається на той факт, що Позивачем до позовної заяви подано доказ на підтвердження прав акціонера Відповідача, а також зазначено яким чином наявність оскаржуваного рішення позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача порушує права Позивача, зокрема, на участь цієї особи в управлінні господарською організацією. Також, апелянт зауважує, що спір, що виник між Позивачем, як акціонером Відповідача, та Відповідачем, як емітентом, з приводу недійсності рішення позачергових загальних зборів акціонерів за своєю правовою природою є корпоративним спором, що відноситься до підвідомчості господарських судів України.

Ухвалою суду від 5 листопада 2015 року апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23 листопада 2015 року на 14 годину 50 хвилин.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 23 листопада 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (а.с. ). Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

В той же час, Позивач направив на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання, в котрому, з підстав, висвітлених у даному клопотанні, зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу та просив здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності Позивача.

Згідно з пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, а також враховуючи закінчення п'ятнадцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги 23 листопада 2015 року (в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивача та Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, ухвалу господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2015 року скасувати, справу направити господарському суду Житомирської області для розгляду по суті. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 12 жовтня 2015 року в господарський суд Житомирської області надійшла позовна заява Позивача до Відповідача про визнання недійсними всіх рішень позачергових загальних зборів акціонерів від 10 червня 2014 року.

Як вбачається зі доданої до заяви виписки з протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 10 червня 2014 року, на зборах було вирішено таке: призначити уповноваженою особою, яка представлятиме їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвіс Менеджмент" (код ЄДРПОУ 34614373, адреса: 01133, АДРЕСА_1), що володіє 90,70 % простих іменних акцій Відповідача, в кількості 10 164 808 голосів, який діятиме в особі представника по довіреності - ОСОБА_3.

Позивачем в підтвердження свого становища, як акціонера Відповідача, було долучено до матеріалів справи сертифікат іменних акцій серії UA НОМЕР_1 № 418, з котрого вбачається, що Позивач є власником іменних акцій в кількості 100 штук на загальну номінальну вартість 25 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа № 4/41-Б про визнання банкрутом Відповідача.

Ухвалою господарського суду від 28 березня 2007 року за заявою Приватного підприємства "Надра" (М.Дніпропетровськ) було порушено провадження у справі № 4/41-Б про визнання банкрутом Відповідача (м.Житомир), за правилами статтей 8, 11-13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19 січня 2013 року).

Постановою господарського суду Житомирської області від 24 жовтня 2008 року було, зокрема: припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4 як розпорядника майна у справі про банкрутство Відповідача; визнано банкрутом Відповідача та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з бази даних Діловодство спеціалізованого суду, станом на момент розгляду даної справи, провадження у справі про банкрутство Відповідача за № 4/41-Б знаходиться на стадії ліквідаційної процедури.

Як уже було встановлено вище в даній судовій постанові, Позивач звернувся з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» передбачено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Питання підвідомчості справ господарським судам врегулювано статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до частини третьої Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10 жовтня 2013 року пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України було висвітлено в наступній редакції: "4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів".

Колегія суду зауважує, що пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що підвідомчість господарським судам спорів, що виникають з корпоративних відносин не обмежується лише спорами між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), а розповсюджується на спори між будь-якою між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами).

Зважаючи на усе описане вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи дану позовну заяву (спір) саме в площину відносин учасника товариства та самої юридичної особи, повинен був застосувати процесуальне законодавство, яке регулює порядок вирішення саме корпоративних спорів.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що спір, який виник між Позивачем та Відповідачем відноситься до категорії спорів - корпоративні правовідносини.

Відповідно до частини 7 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 листопада 2015 року за № 21438405, відповідно до якого відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи (Відповідача) - відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивач просить визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів саме акціонерів Відповідача.

Виходячи з положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами (офіційними документами правової чинності, що констатують (підтверджує) певні факти, події, пов'язані з діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів).

Рішення зборів товариства зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і їх не можна ототожнювати із договором (відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (статті 626 Цивільного кодексу України) або правочином (відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

При цьому, колегія суддів констатує, що постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду корпоративних спорів", визначено виключні підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства, а саме: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Крім того, з вищезазначеного вбачається, що вказані рішення можуть оскаржувати лише учасники Відповідача (пункт 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду корпоративних спорів"), яким Позивач і являється.

Водночас, колегія суддів не вбачає, як в нормах Господарського процесуального кодексу України, даній постанові Пленуму Верховного Суду України, так і в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", будь-яких обмежень чи визначення виключної підсудності з приводу звернень акціонерів з позовною заявою до юридичної особи, котра в судовому порядку визнана Банкрутом (ліквідаційна процедура якої триває) про визнання недійсними рішень акціонерів Банкрута, прийнятих загальними зборами.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним застосування до даних відносин частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", котра передбачає, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про: визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, оскільки дана стаття стосується майнових вимог, а не корпоративних.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення зборів товариства це не "майнові дії спрямовані на безоплатне відчуження майна", оскільки відповідно до листа Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28 березня 2013 року та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів.

Відтак, визнання недійсним рішень позачергових загальних зборів це не виконання зобов'язання за правочином і не безоплатне відчуження, а вирішення спірних правовідносин із учасником, який здійснив внесок у формування статутного фонду Відповідача.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 88 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначає, що повноваження органів управління банкрута (загальних зборів акціонерів, наглядової ради акціонерного товариства тощо) припиняються виключно щодо управління персоналом банкрута та розпорядження його майном, тому ці органи продовжують існувати і в ліквідаційній процедурі, але можуть виконувати лише ті зі своїх повноважень, які їм дозволені Законом.

Все вищенаведене у даній судовій постанові призводить Рівненський апеляційний господарський суд до висновку, що апеляційна скарга Позивача є підставна, обґрунтована та підлягає до задоволення.

Колегія суду звертає увагу, що Позивач, звертаючись до суду з позовом обґрунтовано та підставно зазначив у своїй позовній заяві в чому полягає порушення його права та існування між сторонами саме корпоративних відносин (а не майнових) із визначенням частки кожного із учасників Відповідача, котрі були внесені до статутного фонду юридичної особи, при цьому додав до позовної заяви належні та допустимі докази в обґрунтування своїх вимог в розрізі статтей 33-34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права (а саме статті 62 Господарського процесуального кодексу України). Дане, в свою чергу, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення (ухвали).

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а ухвали господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2015 року в справі № 906/1540/15 скасувати.

З урахуванням усього вищевказаного, та відповідно до частини 3 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції направляє позовну заяву Позивача господарському суду Житомирської області для розгляду по суті.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15 жовтня 2015 року в справі № 906/1540/15 - скасувати.

3. Справу направити господарському суду Житомирської області для розгляду питання щодо порушення провадження по справі та розгляду по суті.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 906/1540/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.