Рішення

від 17.11.2015 по справі 922/5706/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р.Справа № 922/5706/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом : Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" (м. Харків) про стягнення 4872,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №1472/0/2-15 від 18.06.2015 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Металгрупхарків" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг №И13135 від 23.07.2013. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 4872,50 грн., з яких 3500,00 грн. - сума боргу за договором; 1372,50 грн. - сума пені за прострочення сплати платежів за договором №И13135 від 23.07.2013. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про надання телекомунікаційних послуг №И13135 від 23.07.2013 щодо своєчасної оплати за надані телекомунікаційні послуги Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 19 жовтня 2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17 листопада 2015 р. о 09:50 год.

17.11.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документи згідно додатку.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документи згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2015 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 липня 2013 р. між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (оператором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" (абонентом) було укладено договір № И13135 про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 2.1. договору, на підставі письмової заяви абонента, оператор надає, а абонент приймає та оплачує надання телекомунікаційних та інформаційних послуг (далі послуги або телекомунікаційні послуги) в обсягах та кількості, обумовлених сторонами у цьому договорі, у відповідності до встановлених значень показників якості.

П. 2.2. договору передбачено, що перелік, обсяги та кількість послуг за договором зазначаються в додатку № 1 до договору.

Згідно п. 3.2. договору, замовлення послуг за цим договором відбувається на підставі письмової заяви абонента.

Відповідно до п. 3.8. договору, передача наданих послуг оператором та прийом їх абонентом оформлюється щомісячним актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється їх печатками. Акт приймання-передачі послуг надається оператором замовнику наприкінці кожного звітного місяця.

Акт приймання-передачі наданих послуг направляється абоненту поштою або вручається (отримується) уповноваженому/им представнику/ом.

Згідно п. 3.9. договору, відповідач підписує та повертає позивачу один підписаний примірник акту приймання-передачі наданих послуг протягом п'яти робочих днів з моменту його отримання або у той же строк надає мотивовану відмову від його підписання. У випадку порушення цього строку, послуги вважаються наданими якісно та в повному обсязі та підлягають повній оплаті.

П. 4.2.1. договору визначено, що відповідач зобов’язаний оплачувати замовлені послуги в розмірах та в строки, встановлені розділом 5 цього договору та законодавством.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціни (тарифи) на телекомунікаційні послуги, зазначаються у додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 5.2. договору, вартість послуг за договором складається з разових фіксованих платежів, щомісячних фіксованих платежів.

П. 5.4. договору передбачено, що відповідач щомісячно здійснює оплату за послуги, надані за цим договором, по факту їх надання протягом 15 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Датою оплати послуг вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок оператора.

Згідно п. 8.2. договору, направлені одній зі сторін претензії за цим договором повинні бути розглянуті іншою стороною протягом 30 днів з наданням відповіді.

П. 10.1. договору визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., а у частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.2. договору, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо одна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору, не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору. Отже, даний договір діє до 31.12.2015 р.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані та скріплені печатками з обох сторін, а відповідач поручив свої зобов’язання щодо оплати за надані послуги, а саме неповністю сплачувати платежі, у зв’язку з чим, у нього утворилась заборгованість за цим договором в розмірі 3500,00 грн. за період з вересня 2014 року по березень 2015 року.

11.06.2015 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1403/0/2-15 від 11.06.2015 р. з вимогою погасити заборгованість за договором. Дану претензію відповідач отримав 06.07.2015 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на неї не відреагував, заборгованість не сплатив.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 3500,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 1372,50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення оплати вартості послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Згідно п. 6.3. договору, у випадку нарахування штрафних санкцій (пені), за п. 6.2. договору, положення ч. 6 ст. 232 ГК України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов’язання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1372,50 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" (61153, м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56, Код ЄДРПОУ 38160321, р/р 260011003 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 26002033891700 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32135675) суму боргу за договором в розмірі 3500,00 грн., суму пені за прострочення сплати платежів за договором №И13135 від 23.07.2013 в розмірі 1372,50 грн. та судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_2