Рішення

від 19.11.2015 по справі 922/5721/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р.Справа № 922/5721/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд", м. Київ до Приватного підприємства "Укртехексперт", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,дов.№ 02/11/15-Гс від 02.11.2015р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Укртехексперт", м. Харків, про стягнення 83 773,96 грн. основної заборгованості,578,39 грн. 3% річних, 5 864,18 грн. штрафних санкцій, 335,09 грн. інфляційних втрат. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 1358,27 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № 80-13 від 13 серпня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5721/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 03 листопада 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 03.11.205року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача , розгляд справи відкладено до 19.11.2015року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2015року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду надав заяву(вх.№46641 від19.11.2015року), в якій вказував на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.11.2015року, боржник - ПП »Щебтранс» (код 38279919) провело державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, якими змінило назву підприємства з ПП »Щебтранс» на ПП »Укртехексперт» (код 38279919), змінило місце знаходження підприємства з :61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, буд.2 А,кім.67, на :610003, м. Харків, пров. Кравцова, буд.19, змінило засновників та директора підприємства , незважаючи на змінені індивідуальні ознаки, відповідач -ПП» Укртехекспетрт» залишається боржником за вищевказаними господарськими правовідносинами до повного виконання зобов'язань.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за спливом строку зберігання".

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до 1.4. Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", За приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

В врахуванням вищевикладеного господарський суд вважає, що як на день подання позову, так і на день прийняття рішення ПП «Укртехекспрет» (ПП »Щебтранс»), яке має перед позивачем непогашену заборгованість зобов'язання , не припинилось.

До внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про державну реєстрацію припинення ПП «Укртехексперт»така юридична особа як ПП «Укртехексперт» є діючим підприємством.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13 серпня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю ЮНІОНТРЕЙДВ» (код за ЄДРПОУ 36347431, яке в подальшому іменується ПозивачВ» укладено з Приватним підприємством В«ЩЕБТРАНСВ» (код за ЄДРПОУ 38279919 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.11.2015року, останнім змінено назву підприємства з ПП »Щебтранс» на ПП» Укртехексперт»(код 38279919) яке в подальшому іменується «³дповідачВ» ) Договір поставки № 80-13 .

Згідно умов Договору поставки (п.1.1. Договору) Постачальник зобов'язався поставити Покупцю щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний, згідно заявки Покупця, на умові ціни франко - станція Призначення, яку вказує Покупець, а Покупець зобов'язується оплатити поставлений Товар, згідно Рахунка(ів) на оплату Товару, та прийняти Товар на станції Призначення .

Згідно п.5.1.договору , покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на станції призначення , яку вказує покупець, а також сплатити всі необхідні платежі пов'язані з прийняттям товару на станції , яку вказує покупець, відповідно до п.6.1. договору .

Згідно п.5.2., п.5.3. договору сторонами визначено, що.термін поставки товару протягом двадцяти робочих днів від дня отримання від покупця попередньої оплати в розмірі 50% вартості товару згідно рахунку(ів) на оплату товару. Товар вважається переданим та переходить у власність покупця після відвантаження товару у залізничну тару (на піввагони,обрізні хопера,тощо) та вручення товару перевізнику (в даному випадку залізниця, станція відправлення), що підтверджується залізничною накладною та відміткою перевізника про прийняття товару для його перевезення.

Згідно п. 6.1. Договору поставки Покупець, за кожну партію Товару, здійснює розрахунок наступним чином: 50% вартості Товару Покупець сплачує в передоплату, а інші 50 % вартості Товару Покупець сплачує в момент отримання від Постачальника повідомлення нумерації вагонів, яке направляється Постачальником Покупцю засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки Позивач здійснив на адресу Відповідача поставку щебеневої продукції у такій послідовності:

11 липня 2014 року - щебінь фракції 10-20 мм у кількості 345 т. на суму 47 796,30 грн. згідно видаткової накладної № 798 від 11 липня 2014 р.

30 липня 2014 року - щебінь фракції 5-20 мм у кількості 345 т. на суму 51 018,59 грн. згідно видаткової накладної № Ю-000000905 від 30 липня 2014 р.

01серпня 2014 року - щебінь фракції 20-40 мм у кількості 345 т. на суму 46 319,69 грн. згідно видаткової накладної № Ю-000000933 від 01 c серпня 2014 р.

02серпня 2014 року щебінь фракції 20-40 мм у кількості 34 т. на суму 46 319,69грн. згідно видаткової накладної № Ю-000000934 від 02 серпня 2014 р.

02 серпня 2014 року щебінь фракції 20-40 мм у кількості 345 т. на суму 46 319,69 грн. згідно видаткової накладної № Ю-000000935 від 02 серпня 2014 р. всього на суму 237 773,96 грн.

24 березня 2015 року Позивач направив на адресу Відповідача ОСОБА_2 № 3/03-15 з вимогою негайної сплати усіх заборгованих коштів за поставлений товар. Дана претензія направлялася на адресу місцезнаходження Відповідача цінним листом ( а.с.23-26), але цінний лист повернувся Позивачу за закінченням терміну зберігання . Однак, 07 червня 2015 року відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача 37 000,0 грн., що підтверджується банківською випискою від 07 липня 2015 року ( а.с.27).

Як вказує Позивач, звертаючись з даним позовом до господарського суду, Відповідачем порушено строки оплати решти грошової суми за поставлену продукцію згідно укладеного між сторонами Договору, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 83773,96 грн., що і стало причиною спору.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору поставки від 13.08.2013р., строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, суд вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, заявлених до нього вимог не спростував, доказів оплати наданих позивачем послуг у встановлений договором від 13.08.2013р.не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань у повному обсязі не навів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором від 13.08.2013р. у розмірі 83 773,96 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 7% штрафу в сумі 5 864,18грн.

Згідно п.7.4. договору ,сторонами визначено ,що за прострочення в оплаті більш ніж десять днів додатково покупець оплачує на користь постачальника штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованих Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірними, та такими, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 578,39 грн. - 3% річних та 335,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем здійснено інфляційні нарахування за період з 08.07.15по 30.09.15 на заборгованість в сумі 335,09 грн.та 3% річних за період з 08.07.2015року по 30.09.2015року на суму 578,39грн.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат, що надані позивачем в додатках до позовної заяви, таким чином, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної сплати заборгованості, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 335,09 грн. та трьох процентів річних у розмірі 578,39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю .

Стягнути з Приватного підприємства «Укртехексперт» (61003. м. Харків, пров. Кравцова, буд.19. код 38279919) га користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніонтрейд» (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд.11, код 36347431) -83 773,96 грн. основної заборгованості,578,39 грн. 3% річних, 5 864,18 грн. штрафних санкцій, 335,09 грн. інфляційних втрат, судові витрати у розмірі 1358,27 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3