Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/25898/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/25898/15 За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М"

про стягнення 15319,77 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Цибізова О.О. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" про стягнення заборгованості за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011 № 195-У(Ор)-11 в сумі 15319,77 грн., з яких: 12013,40 грн. борг, 3147,40 грн. пеня, 159,09 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 195-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. Рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2015 у справі № 910/2447/15-г стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 45587,75 грн., пеню в розмірі 2454,90,00 грн., 3 % річних у розмірі 603,90 грн. за вказаним договором за період з травня 2014 р. по лютий 2015 р. Крім цього даним рішенням розірвано даний договір та виселено відповідача з займаного орендованого приміщення. Оскільки, відповідачем не було виконано рішення суду в добровільному порядку, то позивачем були здійсненні заходи спрямовані на виконання рішення суду, про що свідчить Акт про демонтаж тимчасових огороджувальних конструкцій від 07.05.2015 р., складений працівниками позивача. А тому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла з березня 2015 по травень 2015 р. у розмірі 15319,77 грн., з яких 12013,40 грн. - основна сума боргу, 3147,40 грн. - пеня, 159,09 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 02.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25898/15, розгляд останньої призначено на 04.11.2015.

Позивач подав до суду документи на виконання ухвали суду та оригінали для огляду.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, ухвали суду від 02.10.2015 про порушення провадження у справі не отримав, що підтверджується конвертом №з відміткою "неправильно зазначена, відсутня адреса одержувача" № 01030 3591325 8.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів суд відклав розгляд справи на 23.11.2015.

Представник позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 01030 3591485 8 з відміткою "вибули".

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явивсяу судове засідання 23.11.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди майна територіальної громади № 195-У (Ор)-11 від 14.10.2011р. (далі - договір оренди), згідно якого відповідач отримав у строкове платне користування комунальне майно, а саме кіоски на станції метро "Кловська" для торгівлі непродовольчими товарами (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 № 910/2447/15-г задоволений позов Прокурора Солом"янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та позивача: стягнуто з ТОВ «Фаворит-м» 45587, 75 грн. по орендній платі, 2454 грн. 90 коп. - пені, 603,90 грн. - 3% річних; розірвано договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011р. № 195-У (Ор)-11, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та ТОВ «Фаворит - М»; та вирішено виселити ТОВ «Фаворит - М» з орендованого майна (частини вестибюлю (переходу) станції метро «Кловська», загальною площею 10,0 кв.м., визначену тимчасовими огороджувальними конструкціями (кіосками) згідно з схеми тимчасового розташування МАВФ, привести його у відповідний стан та повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 № 910/2447/15-г встановлені наступні обставини: на підставі рішення № 67/1122 від 19.02.2009р. Київради між позивачем 2 та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди майна територіальної громади № 195-У (Ор)-11 від 14.10.2011р. (далі - договір оренди), згідно якого відповідач отримав у строкове платне користування комунальне майно, а саме кіоски на станції метро "Кловська" для торгівлі непродовольчими товарами (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору за користування об'єктом оренди, відповідач мав сплачувати позивачу 2 орендну плату, з розрахунку з 1 кв.м - 328,58 грн., що станом на червень 2011 року становить 3285,75 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до ст. 3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п.4.2 договору, орендні платежі мають сплачуватись своєчасно та у повному обсязі.

Відповідач порушив умови договору, не сплачував орендні платежі, чим спричинив виникнення заборгованості у розмірі 30899,16 грн."

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 у справі № 910/2447/15-г стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 45587,75 грн., пеню в розмірі 2454,90 грн., 3 % річних у розмірі 603,90 грн. за вказаним договором за період з травня 2014 р. по лютий 2015 р. Крім цього, даним рішенням розірвано договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 195-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р., виселено відповідача з займаного орендованого приміщення та зобов'язано повернути по акту-приймання передачі позивачу.

07.05.2015 складено акт демонтажу майна в вестибюлі станції метро "Кловська", загальною площею 10,0 кв. м. Акт складено представниками КП "Благоустрій" та КП "Київський метрополітен".

21.05.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання Наказу № 910/2447/15-г від 12.05.2015 про стягнення з ТОВ "Фаворит-М" суми у розмірі 48646,55 грн.

25.05.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання Наказу № 910/2447/15-г від 12.05.2015 про виселення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на виникнення заборгованості у розмірі 12013,28 грн. за період з 10.03.2015 року по 07.05.2015.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

До матеріалів справи надано акт приймання-передачі майна в оренду від 14.10.2011 за договором № 195-У(Ор)-11 від 14.10.2014, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Кловська", визначену тимчасовими огороджувальними конструкціями загальною площею 10,0 кв. м. Вказане майно було демонтовано 07.05.2015 року. Тобто матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням до 07.05.2015 та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати, згідно з умовами п. 3.5. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача по орендній платі за період користування майном з березня 2015 року по 07.05.2015р. становить 12013,28 грн., а строк виконання грошового зобов'язання по її сплаті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати згідно умов договору, тому вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в сумі 12013,28 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3147,40 грн. - пені, та 159,09 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 315,43 грн. - 3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в додатках до позовної заяви.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3147,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Оскільки, рішенням господарського суду м. Києва від 17.04.2015 у справі № 910/2447/15-г розірваний договір № 195-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011 р., рішення суду набрало законної сили 05.05.2015, то відповідно у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 05.05.2015 р.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2015 у справі № 910/2447/15-г, яким розірвано договір оренди, до стягнення підлягає сума пені у розмірі 649,20 грн., зокрема.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 12013,28 грн., 3 % річних в сумі 159,09 грн. та пені у розмірі 649,20 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2498,20 грн., розрахованої на заборгованість після припинення дії договору суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-М" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення № 43, ідентифікаційний код 32158802) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість по орендній платі за договором від 14.10.2011 № 195-У(Ор)-11 в розмірі 12013 (дванадцять тисяч тринадцять) грн. 28 коп., 3 % річних в розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп., пеню у розмірі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1019 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2015

Суддя І.В.Усатенко