Постанова

від 18.11.2015 по справі 815/5746/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5746/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Швеця В.А.;

сторін:

представника позивача - Сон К.Е.. (довіреність від 21.10.2015 року);

представника відповідача - Ордатій Я.І. (довіреність від 26.10.2015 року);

представника третьої особи - Угненко І.А. (довіреність від 13.07.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ "Бальга ЛТД" до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за участю третьої особи ТОВ "Інфокс" про визнання протиправними дій щодо накладення арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах,-

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, звернувся до суду з адміністративним позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в якому просить суд: дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, щодо накладання арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах, визнати незаконними; зобов'язати Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції скасувати арешт накладений на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2015 року у справі №916/4577/14 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД» задоволені. З товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД» на користь позивача стягнуто 26761,29 грн.

18 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД» передало до Начальника Управління по контролю по промисловому водокористуванню Швецю К.Ю. гарантійний лист, в якому зобов'язалось сплатити повну суму заборгованості.

Починаючи з 19.03.2015 року по 24.06.2015 року, зазначає позивач, ТОВ «Бальга ЛТД» здійснювало оплату боргу та погасило заборгованість в повному обсязі, тобто, рішення господарського суду було виконано належним чином та добровільно. Позивач стверджує, що це підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Проте, в порушення, на думку позивача, п.5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», пп.3.6.2, п.6 Інструкції №74/5 «Про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, п.5.2 Положення №43/5 «Про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було надано позивачу можливості для ознайомлення з матеріалами справи, а саме не було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та не вказано ідентифікатор для доступу до інформації у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Крім цього, зазначає позивач, в порушення ст.ст.49-50 Закону України «Про виконавче провадження», вже після повного погашення боргу, постановою державного виконавця було накладено арешт на грошові рахунки ТОВ "Бальга ЛТД", про який позивач дізнався 04.09.2015 року з установи банку в якому відкрито поточний рахунок.

Окрім того, у своїх письмових поясненнях від 28.10.2015 року, позивач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що лист з постановою про відкриття виконавчого провадження було відправлено 14 травня 2015 року на адресу: м. Одеса, вул. Ак. Глушко. 31-А, в свою чергу, ТОВ «Бальга ЛТД» знаходиться за адресою: Одеська область, Кілійський район, місто Вилкове, острів Очаков, 107.

Разом з цим, посилаючись на положення ст.32, ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Верховного суду України №3-217гс14, ТОВ "Бальга ЛТД" зазначає, що твердження відповідача про те, що позивачем не сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій є необґрунтованим, оскільки сам факт спливу строку для добровільного виконання судового рішення не є підставою для нарахування виконавчого збору.

Виходячи з вищенаведеного, позивач робить висновок, що ТОВ "Бальга ЛТД" не було повідомлено належним чином.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні 13.11.2015 року, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві та письмових поясненням (а.с.4-6,41-42).

Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2015 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.17-19), зокрема, посилаючись на положення ст.31, абз.1 ч.2 ст.25, ч.1 ст.49, ч.1 ст.28, ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/4577/14, виданого Господарським судом Одеської області 31.03.2015 року, про стягнення грошової суми з ТОВ «Бальга ЛТД» на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал».

Відповідно до заяви стягувача, зазначає відповідач, сума боргу, на момент подачі виконавчого документа, складала 23628,59 грн. Зазначений вище виконавчий документ відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також не визнаний судом як незаконний та не скасований у встановленому порядку.

28 квітня 2015 року, державним виконавцем Відділу, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47457995 копії якої було спрямовано сторонам виконавчого провадження із супровідними листами, що, на думку позивача, підтверджується конвертом поштового відправлення.

У зазначеній постанові про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено семиденний строк для самостійного виконання рішення.

У зв'язку із тим, що до закінчення строку на самостійне виконання рішення боржником не надано документального підтвердження виконання наказу № 916/4577/14, виданого Господарським судом Одеської області, 31.03.2015 року, 28.07.2015 року державним виконавцем Відділу було накладено арешт на все майно боржника та заборонено відчуження даного майна. Копії даної постанови спрямовані сторонам простою кореспонденцією.

Згідно відповіді ДПС України про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, за боржником зареєстровані рахунки у Южне ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м.Одеса, МФО 328704, №№ 26005054317258; 26043054301278; 37518000149411.

28 липня 2015 року постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт на кошти, які знаходяться на вищезазначених рахунках. Копії даної постанови спрямовані сторонам простою кореспонденцією.

05 травня 2015 року державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2362,59 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50,00 грн.

Копії зазначених постанов спрямовано на адресу боржника разом із супровідними листами за правилами статті 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно тверджень позивача, що накладення арешту здійснювалось після повного погашення боргу, відповідач вказує, що жодних підтверджень сплати боргу з боку боржника, а також стягувана на адресу Відділу не надходило. Окрім того, 14.09.2015 року стягувачем надано на адресу Відділу лист щодо суми заборгованості, яка станом на 07.09.2015 року складала 5988,59 грн., а також, зазначає відповідач, позивачем не сплачено виконавчий збір на проведення виконавчих дій.

У судовому засіданні 29.10.2015 року, судом на підставі положень ст. 53 КАС України залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки цієї особи.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судовому засіданні 13.11.2015 року, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с.67-69), зокрема зазначив, що не погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем безпідставно застосовано арешт рахунків ТОВ «Бальга ЛТД» після повного погашення боргу з огляду на те, що згідно бухгалтерської довідки від 10.11.2015 року, заборгованість ТОВ "Бальга ЛТД" перед ТОВ "Інфокс" в особі філії «Інфоксводоканал» складає 1827,00 грн. за судові витрати.

Посилання позивача на те, що державний виконавець не надіслав на адресу позивача постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015р. ВП №47457995, на думку третьої особи, є безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи, вищевказана постанова була направлена за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 31 А, тобто за фактичним місце знаходженням об'єкта, який належить ТОВ "Бальга ЛТД".

Посилаючись на положення ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» та наявний в матеріалах справи лист, яким державний виконавець, на думку третьої особи, належним чином повідомив позивача про відкриття виконавчого провадження, третя особа зазначає, що дії відповідача при направленні постанови про відкриття виконавчого провадження є законними.

Відповідно до пп.1, 2 ст.181 Кодекс адміністративного судочинства України, зазначає третя особа, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", зазначено, що у випадку пропуску строку на оскарження дій органів державної виконавчої служби, така скарга залишається без розгляду.

З вищенаведених норм права, на думку третьої особи, вбачається відсутність незаконних дій з боку державного виконавця.

Посилання позивача на постанову Верховного суду України від 28.10.2015 року №3-217гс14, на думку третьої особи, є безпідставними, оскільки відповідачем накладено арешт на розрахункові рахунки позивача, що є одним із заходів державного виконавця та тягне за собою обов'язок сплати виконавчих витрат.

Окрім того, ТОВ «Інфокс» вважає, що посилання позивача на гарантійний лист з ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» не є підставою для закриття виконавчого провадження, оскільки даних лист, на думку третьої особи, не є виконавчим документом в розумінні ст.1 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Діяльність органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження ", Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, фізичних та юридичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу " та статті 2 Закону України "Про виконавче провадження " примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження " від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження " виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження " примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до п.3 ч.2 цієї статті підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як судові накази.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2015 року по справі №916/4577/14 позов ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до ТОВ «Бальга ЛТД» задоволено повністю та стягнуто із ТОВ «Бальга ЛТД» на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»:26361,59 грн.- заборгованість за спожиті послуги за скид ливневих стоків; 1827,00 грн. - витрати, пов'язані із сплатою судового збору (а.с.74-77).

31 березня 2015 року Господарським судом Одеської області видано Наказ №916/4577/14 про примусове виконання рішення (а.с.23).

28 квітня 2015 року до Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від стягувача ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» надійшла заява від 22.04.2015 року № 2995-04 про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника ТОВ «Бальга ЛТД» боргу у розмірі 21801,59 грн. та судового збору -1827,00 грн. разом із оригіналами наказу Господарського суду Одеської області від 31.03.2015 року по справі №916/4577/14 та копією рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2015 року по справі № 916/4577/14 (а.с.21-22).

Згідно частини другої статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження №47457995 від 27.04.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/4577/14, виданого 31.03.2015 року Господарським судом Одеської області про стягнення грошової суми з ТОВ "Бальга ЛТД" на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у розмірі 23628,59 грн. та зазначено боржнику добровільно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови із попередженням про те, що при невиконані рішення в наданий для добровільного виконання строк воно буде виконане в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій " (а.с.24).

За приписами частини 5 статті 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржнику.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, по повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець приймає постанову про відкриття виконавчого провадження, яка обов'язково надсилаються боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Пунктом 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій (затвердженої Наказом Мін'юсту України 15.12.99 № 74/5, із відповідними змінами), яка встановлює процедуру проведення виконавчих дій, визначено що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Відповідачем надано до суду супровідний лист від 28.04.2015 року №0542/6352, яким на адресу ТОВ "Бальга ЛТД" було направлено копію вищевказаної постанови.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме згідно з графою «місцезнаходження юридичної особи», останнім є : 68355, Одеська область, Кілійський район, місто Вилкове, острів Очаков, буд. 107 (а.с.78-82). Вказана адреса також вказана позивачем у позовній заяві. Інформація щодо зміни юридичної адреси в матеріалах справи відсутня.

В Наказі від 31.03.2015 року адреса позивача зазначена як: 68355, Одеська область, Кілійський район, місто Вилкове, острів Очаків, буд. 107.

Однак, як вставлено судом, та не заперечувалось відповідачем, вищевказаним супровідним листом від 28.04.2015 року було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Глушко, 31-А.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із постановою про відкриття виконавчого провадження повернуто за зворотною адресою з відміткою відділу поштового зв'язку 18.05.2015 року «адресат не найден» (а.с.31).

Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику не на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Так, судом встановлено, що 05.05.2015 року державним виконавцем Ордатій Я.І, винесено постанову № В-1/1056 про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій з посиланням на те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року було запропоновано боржнику виконати рішення суду в добровільному порядку у строк до 05.05.2015 року, однак боржником у наданий строк наказ Господарського суду Одеської області не виконано, встановлено, що з ТОВ "Бальга ЛТД" підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 2362,86 грн.94 коп.(а.с.25). Окрім цього, 05.05.2015 року державним виконавцем Ордатій Я.І винесено постанову №В-1/1056 про стягнення витрат у розмірі 50 грн.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копії яких залучені до матеріалів справи, 28.07.2015 року державним виконавцем прийнято постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими у зв'язку з тим, що боржником не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року, чим позбавлено останнього можливості самостійно виконати рішення суду, накладено арешт на кошти боржника та накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.с.28-29).

Копії зазначених постанов направлено відповідачу простою кореспонденцією.

Вирішуючи питання, щодо правомірності дій Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах суд зазначає наступне.

Аналіз згаданих вище положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій дозволяє зробити висновок, що державний виконавець виносить постанову про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження після пересвідчення в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення. Тобто, обов'язок боржника самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, доводиться до боржника в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Разом з цим, як вже встановлено судом та не заперечувалось сторонами, постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року направлено позивачеві за адресою :м. Одеса, вул. Ак. Глушко,31-А, а не за юридичною адресою позивача, тобто адресою, яка зазначена у виконавчому документів, що свідчить про необізнаність позивача про встановлений строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду, що, в свою чергу, унеможливлює позивачу виконати добровільно рішення суду у встановлені строки.

Як зазначив позивач, на виконання наказу №916/4577/14, виданого 31.03.2015 року Господарським судом Одеської області, ТОВ «Бальга ЛТД» перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Інфоксводоканал», що підтверджується копіями платіжних доручень №234 від 06.08.2015 року та №219 від 16.07.2015 року (а.с.8-9), а також копіями банківських виписок по рахунку позивача (а.с.10-13) .

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010, "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Таким чином, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими Законом, і був нереальним.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною передумовою для стягнення виконавчого збору є обізнаність боржника про наявне відкрите виконавче провадження, отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження, яка за змістом відповідає частині 2 статті 25 Закону № 606, та несплата ним суми боргу у вказаний вище строк.

При цьому, як вже зазначено судом, з матеріалів даної справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року направлена боржнику не на його юридичну адресу, тобто, всупереч положенням статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" не за адресою, зазначеною у

виконавчому документі.

Таким чином, як вбачається з викладеного, станом на час прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач взагалі не був обізнаний про строк, наданий відповідачем для самостійного виконання рішення суду.

При цьому, твердження представника відповідача на те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження №47457995 було спрямовано сторонам виконавчого провадження із супровідними листами за правилами ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», і, відповідно, постанова про стягнення виконавчого збору від 05.05.2015 року, постанова про стягнення витрат від 05.05.2015 року , постанова про арешт коштів боржника від 28.07.2,15 року, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження прийняті державним виконавцем правомірно, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року направлялась за адресою перебування майна боржника , судом не береться до уваги з огляду на те, що статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" чітко передбачено, що остання направляється за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Відтак, органом ДВС як суб'єктом владних повноважень, на якого згідно ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не доведено того факту, що позивача було повідомлено про встановлений державним виконавцем строк - 05.05.2015 року, наданий для самостійного виконання позивачем наказу Господарського суду Одеської області.

За таких обставин, суд вважає, що всупереч приписам норм вищенаведених нормативно-правових актів, державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №В-1/1056 від 05.05.2015 року, про стягнення витрат №В-1/1056 від 05.05.2015 року, про арешт коштів боржника від 28.07.2015 року та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.07.2015 року без врахування того, що позивачем постанову про відкриття виконавчого провадження не отримано та того, що у позивача на момент винесення вищевказаних постанов була відсутня інформація щодо строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, а також, без врахування тих обставин, що позивач не був повідомлений про прийняття постанови про відкладення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку, що постанова від 05.05.2015 року № В-1/1056 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанова від 05.05.2015 року № В-1/1056 про стягнення витрат, постанова від 28.07.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанова від 28.07.2015 року про арешт коштів боржника прийняті відповідачем безпідставно (з порушення Закону України «Про виконавче провадження») , суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про визнання неправомірними дій державного виконавця Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо

накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах та про зобов'язання скасувати Другому Київському відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції арешт накладений на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено під час розгляду справи правомірність прийняття оскаржуваних рішень та вчинення дій, з приводу яких подано позов. Разом з цим, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог, у зв'язку із чим позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бальга ЛТД" підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають

суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, щодо накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД» які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах.

3. Зобов'язати Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції скасувати арешт, накладений на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Бальга ЛТД», які знаходяться на відкритих поточних рахунках в усіх банківських установах.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю на користь «Бальга ЛТД» (код ЄДРПОУ37223708) суму сплаченого судового збору в розмірі 1218 (тисяча двісті вісімнадцять), 00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185 , частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України , сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

.