Постанова

від 10.11.2015 по справі 818/3157/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р. Справа № 818/3157/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представників позивача - Вороненко Р.М., Лохоні І.В.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3157/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегастрой-С» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 30.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25533грн. та на 6383грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0001002202 від 30.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23208грн. за основним платежем та на 5802грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що, факти викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки витрати, понесені внаслідок отримання послуг навантажувача, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, яка полягає в імпорті оцинкованого металу в рулонах, пофарбованого металу в рулонах та оптовій торгівлі металопрофілем, який ним виготовляється з використанням власних і залучених виробничих потужностей. Оцинкований метал в рулонах та пофарбований метал в рулонах надходять на підприємство від постачальника упаковками вагою по 4000-5000 кг кожна, тому саме для виконання розвантажувальних робіт при отриманні товару, його продажу, переміщенні між складами товариства та завантаженні на лінії по виробництву профнастилу необхідно мати навантажувач. Використання навантажувача в господарській діяльності позивача підтверджується договором про надання послуг, заявками на виконання робіт, звітами про фактичне виконання робіт, актами виконаних робіт. На думку позивача, первинні документи складені належним чином, без порушень Податкового кодексу України, проте, посадові особи відповідача, які проводили перевірку, не надали їм належного аналізу, у зв'язку з чим прийняті на основі таких необґрунтованих висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував (т.2,а.с.247-249), пояснивши, що до складу витрат ТОВ «Мегастрой-С» включено послуги з навантаження та розвантаження, що надавалися ТОВ «Юніонстрой», на суму 127667грн. та віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з придбання вказаних послуг. Однак, відповідне документальне підтвердження факту придбання цих послуг відсутнє, оскільки у первинних документах не було конкретизовано, коли саме проводилося виконання даних робіт, місце надання послуг з навантаження чи розвантаження, яким методом проводилось розвантаження та навантаження - механізованим чи ручним, скільки відпрацьовано людино/годин, в який вид транспорту та якому покупцю проводилось навантаження товару, з якого транспорту та від якого постачальника проводилось розвантаження товару на склад, в звітах не вказано дату надання послуг, акти складались не по факту надання послуг, а один раз на місяць. Крім того, в актах виконаних робіт та звітах зазначено лише загальне найменування робіт та їхня вартість. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000992202 від 30.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0001002202 від 30.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, і, на переконання відповідача, підстав для їх скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Мегастрой-С» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.9), та є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом №200060892, виданим 01.09.2012 року (т.1, а.с.10).

Основним видом економічної діяльності товариства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мегастрой-С» (код ЄДРПОУ 38244912) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2012 року до 31.12.2014 року, та іншого законодавства за період з 11.06.2012 року до 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 10.04.2015 року №832/2202/38244912/9 (т.1, а.с.22-55).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки посадовими особами відповідача встановлено заниження підприємством податку на прибуток всього в сумі 23208грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 4338грн., за 2014 рік у сумі 18870 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу витрат вартості послуг з навантаження та розвантаження товару по взаємовідносинам з ТОВ «Юніонстрой», що є порушенням пп.14.1.27 п.14.1, пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.228 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, а також встановлено завищення податкового кредиту на суму 25533грн.34коп. за рахунок того, що ТОВ «Мегастрой-С» всупереч вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200.1 ст.200 Податкового кодексу України віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за операціями з придбання послуг навантаження/розвантаження у ТОВ «Юніонстрой» за відсутності належного документального підтвердження факту їх придбання.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000992202 від 30.04.2014 року, яким ТОВ «Мегастрой-С» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25533грн. та на 6383грн.25коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення №0001002202 від 30.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23208грн. за основним платежем та на 5802грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.11-12).

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Юніонстрой».

ТОВ «Мегастрой-С» (замовник) та ТОВ «Юніонстрой» (виконавець) уклали договори від 20.05.2013 року та від 21.05.2014 року, за умовами яких замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги навантажувача дизельного HELI (водій вантажника ОСОБА_4) з метою навантаження,розвантаження та внутрішнього переміщення вантажів за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 27, згідно із заявкою замовника (т.1,а.с.59, а.с.171).

Пунктами 3.1 договорів передбачено, що вартість послуг становить 100грн. за 1 годину користування.

Додатковою угодою до договору на послуги навантажувача від 01.10.2014 року пункт 3.1 договору від 21.05.2014 року викладено в наступній редакції: «Вартість послуг становить 200грн. за 1 годину користування» (т.1,а.с.172).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даними договорами позивачем до матеріалів справи було долучено копії таких документів: актів здачі-прийомки виконаних робіт (т.1,а.с.60-66,173-183), податкових накладних (т.1,а.с.67-73,184-194), виписок банку (т.1,а.с.74-79,195-209), заявок на виконання робіт по навантажуванню, розвантаженню товарів навантажувачем дизельним та звітів про фактичне виконання послуг (т.1, а.с.80-96, 104-109, 121-127, 138-146,151-157, 166-169, 210-222,224-234,244-250,т.2, а.с.1-3,14-23,33-44, 54-64,72-83,102-113,116-121,123-128), рахунків на оплату послуг (т.3,а.с.73-84, 86,88,90, 92, 94,96,98).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковий кодекс України містить нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 138.10.3 п.138.10 ст.138 цього ж Кодексу визначено, що до витрат на збут, пов'язаних з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, належать: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пiдтвердженi вiдповiдними розрахунковими, платiжними та iншими первинними документами, обов'язковiсть ведення i зберiгання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського облiку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Суд зазначає, що для підтвердження реальності господарських операцій, акти виконаних робіт мають містити усі обов'язкові реквізити первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», та складатися у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Так, пунктами 1.2, 2.1.1 та п.2.2.1 договорів на послуги навантажувача від 20.05.2013 року (т.1, а.с.59) та від 21.05.2014 року (т.1,а.с.171) встановлено, що детальні умови замовлення (час користування, режим роботи тощо) зазначаються у заявці (усній чи письмовій) замовника та узгоджуються з виконавцем. Замовник зобов'язується надати виконавцю заявку не пізніше ніж за 24 години до початку виконання замовлення, а виконавець зобов'язується у разі досягнення згоди сторонами щодо умов переміщення вантажів, не пізніше 12 годин з моменту отримання заявки, направити замовнику підтверджену заявку.

Пунктом 3.3 укладених між ТОВ «Мегастрой-С» та ТОВ «Юніонстрой» договорів визначено, що оплата вартості послуг сплачується замовником по факту виконання замовлення згідно з наданим рахунком та актом виконаних робіт.

Таким чином, зі змісту даних договорів слідує, що акти виконаних робіт мають складися безпосередньо після виконання замовлення відповідно до поданої замовником заявки.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що такі акти складалися не в момент проведення кожної господарської операції по наданню послуг навантажувача чи безпосередньо після її завершення, а за підсумками місяця, що не відповідає вимогам законодавства, що регулює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів.

Наприклад, в червні 2013 року складено дві заявки на виконання робіт (т.1,а.с.80-81), відповідно до яких датою виконання робіт є 24.06.2013 р. та 03.06.2013 р., в той час як акт здачі-прийомки виконаних робіт складено 30.06.2015 р.; в липні 2013р.- 18 заявок (т.1,а.с.88-97) із датами виконання робіт - 01.07.2013р., 02.07.2013р., 04.07.2013р., 05.07.2013р., 07.07.2013р., 09.07.2013р, 10.07.2013р., 11.07.2013р., 12.07.2013р, 15.07.2013р., 17.09.2013р., 18.07.2013р., 19.07.2013 р., 22.07.2013р, 25.07.2013р., 26.07.2013р, 29.07.2013р., при цьому, акт виконаних робіт складено 31.07.2013 р. (т.1, а.с.61); в серпні 2013р. - 11 заявок (т.1, а.с.104-109) із датами виконання робіт - 02.08.2013р., 03.08.2013р., 09.08.2013р., 15.08.2013р., 19.08.2013р., 23.08.2013р., 26.08.2013р., 27.08.2013р., 28.08.2013р., 29.08.2013р. та 30.08.2013 року, акт виконаних робіт складено 31.08.2013 року (т.1, а.с.62).

Аналогічним чином складалися акти виконаних робіт за вересень-грудень 2013 року та за травень -грудень 2014 року.

Варто зауважити, що вимогами чинного законодавства не передбачено складання «зведених» первинних документів.

Суд акцентує увагу на те, що акти виконаних робіт не містять в собі конкретної інформації щодо наданих послуг, що, в свою чергу, виключає можливість підтвердження реальності отриманих послуг та їх зв'язку із діяльністю позивача.

Зокрема, подані на перевірку акти містять в собі лише назву проведених робіт «послуги навантажувача» без конкретизації дати виконання даних робіт, місця надання послуг з навантаження чи розвантаження, в якому саме в складському чи іншому приміщенні ці роботи відбувались, методу, яким проводилось розвантаження та навантаження - механізованим чи ручним, кількості відпрацьованих людино/годин, виду транспорту та покупця, якому проводилось навантаження товару, з якого транспорту та від якого постачальника проводилось розвантаження товару на склад, та який саме товар навантажувався чи розвантажувався.

Тобто зі змісту вказаних актів неможливо встановити, що роботи виконувалися згідно з поданими заявками та у визначені в них дати.

Також у наданих позивачем заявках не зазначені детальні умови замовлення щодо місця надання послуг, режиму роботи та умов переміщення вантажів. .

Суд вважає необґрунтованими посилання представників позивача на звіти про фактичне виконання послуг навантажувача дизельного як на доказ реальності господарських операцій з ТОВ «Юніонстрой», оскільки їх складання не передбачено договорами на послуги навантажувача та вони носять узагальнений характер.

Щодо доданих представниками позивача до матеріалів справи копій прибуткових накладних, видаткових накладних на реалізацію виробленого в подальшому ТОВ «Мегастрой-С» товару, накладних -вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладних на передачу готової продукції, товарних звітів по складу за місяць, слід відмітити, що ці документи не підтверджують факт виконання навантажувально-розвантажувальних робіт за участю ТОВ «Юніонстрой», а лише свідчать про здійснення позивачем діяльності з виробництва металопрофілю та його реалізації іншим суб'єктам господарювання (т.1,а.с.82-86,99-102,111-120,129-137,148-150,159-165,235-241,т.2, а.с.6-13, 24-32, 44-51, 65-69, 86-101,130-246).

Отже, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем документів можливо лише зафіксувати господарські операції позивача з його контрагентом, та не можливо підтвердити їх фактичне здійснення, а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів, в розумінні Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджує висновок посадових осіб відповідача про порушення товариством пп.14.1.27 п.14.1, пп.14.1.36 п.14.1, пп.14.1.228 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.139.1.9 ст.139 та п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами частини 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (чинної на момент звернення із позовом до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення №68 від 28.08.2015 року №68 (т.1,а.с.3) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182грн.70коп., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1644грн.30коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000992202 та №0001002202 від 30.04.2015 року -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастрой-С" (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд.27, код 38244912) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644грн.30коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. тридцять коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова