Постанова

від 19.11.2015 по справі 813/6002/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року № 813/6002/15

13 год.10 хв. м.Львів, вул.Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.

представників сторін:

від представника позивача - Білоус О.В., Сагайко О.Ю.

від представника відповідача - Квасниця Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» (далі - ТзОВ «Ейбі Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 30.04.2015 року;

- стягнути з державного бюджету України на користь позивача судовий збір за розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акта перевірки від 16.04.2015 року № 333/13-50-22-04-11/34306833, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 30.04.2015 року № 0000642201, яке винесене на підставі акта перевірки, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснення надали аналогічні до викладеного у позовній заяв і просять суд позов задовольнити. Додатково зазначили, що всі операції ТзОВ «Ейбі Україна» з контрагентами є реальними, товарними, що підтверджується відповідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів та безтоварності операцій з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. З урахуванням викладеного вважають винесене податкове повідомлення-рішення незаконним, та таким, що порушує норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушень зафіксованих в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування своєї позиції зазначила про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На підставі направлення від 02.04.2015 року № 235 та Наказу ДПІ в Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 263 від 02.04.2015 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ейбі України» та відповідно до 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) Вачко Галиною Василівною - головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань та перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ в Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Ейбі України» (код ЄДРПОУ 34306833) з питань достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «АРГ» (код ЄДРПОУ 19333164) за січень 2014 року та ТОВ «Дніпет Україна» (код ЄДРПОУ 38278035) за березень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 16.04.2015 року № 333/13-50-22-04-11/34306833 (надалі - акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення, зокрема:

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого ТОВ «Ейбі Україна» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджеті в розмірі 11543,00 грн. (в т.ч. за січень 2014 року 1520,00 грн., та за березень 2014 року 10023,00 грн.).

Вказані порушення, згідно Акта перевірки від 16.04.2015 року полягають у нікчемності та безтоварності господарських операцій з контрагентами, не тягнуть за собою жодних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Тому, позивач неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши наступне:

- інформація автоматизованої системи ДПІ в Сихівському районі м.Львова: БД АІС «Податковий блок»;

- облікова справа ТОВ «Ейбі Україна»;

- податкові декларації з податку на додану вартість за періоди січень-березень 2014 року з додатками;

- запити на підприємство ТОВ «Ейбі Україна» «Про надання пояснення та її документального підтвердження» від 14.11.2014 року за № 14404/10/13-50-22-04-08/229/3, від 01.10.2015 року за № 11987/13-50-22-04-08/25/1;

- акт ДПІ в Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № 1318/13-03-22-04/19333164 від 03.06.2014 року «Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Арг» (код ЄДРПОУ 19333164) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК «Гренд Білінг» (код ЄДРОПУ 38913054) за період січень-лютий 2014 року;

- акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 867/20-11-22-01/38278035 від 30.09.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діпнет Україна» (податковий номер 38278035) з питань господарських відносин з ТОВ «Орджо - Сервіс» (податковий номер 38774328), ТОВ «РТІ - Київ» (податковий номер 33900920) та ТОВ «Прайм - Білдінг» (податковий номер 38704156) за період березень 2014 року.

На підставі Акта перевірки, ДПІ в Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642201 від 30.04.2015 року, згідно з яким ТОВ «Ейбі Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14429,00 грн., в тому числі за основним платежем - 11543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2886,00 грн.

ТОВ «Ейбі Україна» не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його в адміністративному порядку до Державної Фіскальної служби України.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 23.07.2015 року № 22570/6, Державна Фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ в Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0000642201 від 30.04.2015 року, а скаргу ТОВ «Ейбі Україна» - без задоволення. (Рішення від 07.08.2015 року № 16670/6/99-99-10-01-01-25).

Платник податків не погодився як з висновками акта перевірки від 16.04.2015 року, так і з прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 30.04.2015 року, яке оскаржив до суду.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Відповідно до підпункту 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу закріплено обов'язок платників податків забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Із матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2012 року між ТОВ «Ейбі Україна» (Покупець) та ТзОВ «Діпнет Україна» (Продавець) укладено Договір № 06091, відповідно до якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію (п.1.1 договору). Товар передається Продавцем та приймається Покупцем партіями. Партією Товару вважається його кількість за найменуванням та цінами, вказаними у видаткових накладних (Актах приймання-передачі Товару), що оформляється по факту відвантаження Товару Покупцю на кожну окрему поставку, та у товарно-транспортній накладній, якщо доставка Товару здійснюється перевізником (п.1.2 Договру).

На виконання умов даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи ряд документів, а саме:

- Податкові накладні: № 5031 від 05.03.2014 року на загальну суму 36300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6050,00 грн., № 31033 від 31.03.2014 року на загальну суму 36300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6050,00 грн. та № 31034 від 31.03.2014 року на загальну суму 23839,99 грн. в т.ч. ПДВ - 3973,33 грн.;

- Видаткові накладні: № 5031 від 05.03.2014 року, № 31033 від 31.03.2014 року та № 31034 від 31.03.2014 року;

- робочий проект системи пожежної сигналізації та газового пожежогасіння № АРГ.425300.374;

- лист Головного управління держаної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 29.10.2013 року № 58-6779/8 «На відповідність проектної документації вимогам нормативних документів»;

- акт № 01401 прийняття в експлуатацію робіт по вогнезахисту будівельних конструкцій, 19.12.2014 року;

- акт отримання багажу № А06500000005048 від 25.03.2014 року, виданий ТзОВ «Делівері»;

- акт отримання багажу № А-13300000003235 від 02.04.2014 року, виданий ТзОВ «Делівері».

09 січня 2014 року між позивачем (Замовник) та ПП «Арг» (Виконавець) укладено договір № 047/мн/2014/пс на постачання монтажного матеріалу, обладнання та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт по системі протипожежної автоматики у приміщенні серверної у відповідності з проектом № АРГ.425300.374-ПС.ПГ.

Згідно з даним договором Замовник доручає та оплачує, а Виконавець зобов'язується:

- поставити обладнання та матеріали згідно з Специфікою - Додаток № 1 до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору;

- та виконати на свій ризик за Завданням Замовника монтажні та пусконалагоджувальні роботи по системі протипожежної автоматики у приміщенні серверної ТОВ «Ейбі Україна» у м.Львові по вул.Радість, 24 відповідно до проекту № АРГ.425300.374 - ПС-ПГ з використанням обладнання та матеріалів на підставі ліцензії серії АГ № 595051, виданої Державним Департаментом пожежної безпеки МНС України 15.04.2011 року.

Якість виконуваної Виконавцем роботи повинна відповідати діючим ДСТУ, ТУ та ДБН України й правилам або кресленням і вимогам, затвердженим Замовником (п.1.2 Договору).

Виконавець зобов'язується по закінченню робіт по договору передати Замовнику виконавчу документацію, паспорти та сертифікати на встановлене обладнання (п.1.3 Договору).

Загальна вартість Договору становить 54046,87 грн., в т.ч. ПДВ 9007,81 грн. та складається з: вартості монтажного матеріалу та обладнання згідно з Додатком № 1 «Специфікація на обладнання та монтажний матеріал» складає 42406,87 грн., в т.ч. ПДВ - 7067,81 грн.

Вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт становить 11640,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1940,00 грн. (п.2.1 Договору).

На підтвердження виконання умов даного договору представником позивача долучено наступні документи:

- Податкові накладні: № 3 від 14.01.2014 року на загальну суму 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 500,00 грн., № 4 від 14.01.2014 року на загальну суму 3000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 500,00 грн., № 5 від 26.02.2014 року на загальну суму 2820,00 грн., в т.ч. ПДВ - 470,00 грн. та № 9 від 31.01.2014 року на загальну суму 3118,87 грн., в т.ч. ПДВ - 519,81 грн.,

- Видаткова накладна № 4 від 10.02.2014 року на суму із ПДВ - 6118,87 грн.;

- Акт надання послуг № 5 за лютого 2014 року (монтажні та пусконалагоджувальні роботи ) на суму всього з ПДВ - 5820,00 грн. ;

- Платіжні доручення: № 192 від 14 січня 2014 року на суму 3000,00 грн., № 193 від 14 січня 2014 року на загальну суму 3000,00 грн., № 889 від 31 січня 2014 року на загальну суму 3118,87 грн., № 1340 від 26 лютого 2014 року на загальну суму 820,00 грн. та № 1367 від 27 лютого 2014 року на загальну суму 2000,00 грн.

- Ліцензія Державного Департаменту пожежної безпеки МНС України Серія АГ № 595051 від 15.04.2011 року;

- Кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури Серія АР № 007638 від 20.05.2013 року;

- Сертифікат відповідності Серія ВВ приладу приймально-контрольно пожежного ПУіЗ Тірас-2/4 з функцією керування автоматичними засобами протипожежного захисту (термін дії з 26.04.2012 по 15.06.2014);

- Сертифікат відповідності Серія ВВ сповіщувачів пожежних димових типів: СПД1-Тірас, СПД2-Тірас, СПД2-Тірас Ех (термін дії з 10.08.2012 по 15.06.2014);

- Сертифікат відповідності Серія ВВ сповіщувачів пожежних ручних СПР (Тип В) та СПР Тірас Ех (Тип В) (термін дії з 26.04.2012 по 15.06.2014);

- Сертифікат відповідності Серія ВВ модулів газового пожежогасіння Імпульс2 (25-2,2-18), Імпульс-2-Т (25-2, 2-18), Імпульс-20 (25-22, 5-18), з використанням газових вогнегасних речовин НСFC 125, НFC 227 еа, FK-5-1-12 (термін дії з 21.02.2012 по 29.03.2016).

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що Міністерство доходів і зборів України у своєму листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкова накладна, митна декларація, заява зі скаргою на постачальника, подана відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Крім того, судом враховано, що згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 р. № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Однак, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТОВ «АРГ» та ТОВ «Дніпет Україна» з придбання товарів та надання послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, укладені позивачем правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Висновки податкового органу про порушення платником податку норм Податкового кодексу України ґрунтуються на інших актах перевірки податкових органів. Однак, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на віднесення витрат до складу валових та/або права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України. Так, згідно із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 14/11 (у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області),- … якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи … зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується також із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Положеннями пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «АРГ» та ТОВ «Дніпет Україна».

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. ( п.198.4. ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства.

Як вбачається з вищесказаного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, витрати ТОВ «Ейбі Україна» для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій, їх об'єм і прямий зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Ейбі Україна».

Суд зазначає, що отримані позивачем від ТОВ «АРГ» та ТОВ «Дніпет Україна» податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до переконання, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТОВ «АРГ» та ТОВ «Дніпет Україна» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентів, яка полягає в намірі порушити публічний порядок . Відтак, правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто їх нікчемність законом не встановлена.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0000642201 від 30.04.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» (79066, м.Львів, вул.Сихівська, 2/39, код ЄДРПОУ -34306833 ) 1378 (тисячу триста сімдесять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 24 листопада 2015 року.

Суддя Тертичний В.Г.