Постанова

від 22.03.2007 по справі 14/379-06-11029а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/379-06-11029А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" березня 2007 р. Справа № 14/379-06-11029А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –Подорожній А.С.

від відповідачів:

від Приватного підприємства „Альвона” –не з'явився,

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Кровтекс” –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 18.12.2006р.

по справі № 14/379-06-11029А

за позовом ДПІ у Київському районі м. Одеси

до           Приватного підприємства „Альвона”

Товариства з обмеженою відповідальністю - „Кровтекс”

про визнання недійсним договору підряду та стягнення 244 740,00грн.

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулася до господарського суду Одеської області із позовом, в якому на підставі ст.49 ЦК УРСР просить визнати недійсним договір підряду № 7/11 від 07.11.03р., укладений між ПП „Альвона та ТОВ „Кровтекс”, стягнути з ПП „Альвона” на користь ТОВ „Кровтекс” грошові кошти в сумі 244 740 грн., а також стягнути з ТОВ „Кровтекс” на користь держави вартість виконаних робіт у сумі 244 740 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. по цивільній справі № 2-2536/2005. за позовом ДПІ у Маліновському районі до Іовса М.О. та ПП „Альвона” про визнання засновницьких документів підприємства і свідоцтва платника ПДВ недійсними, відповідно до якого визнані недійсними засновницькі документи ПП „Альвона” з моменту їх реєстрації, та визнано недійсним свідоцтво №22687116 про реєстрацію платника ПДВ з дня видачі, через те, що підприємство зареєстровано з порушенням вимог встановлених законодавством, а саме зареєстровано на підставі неправдивих даних.

На думку ДПІ, мета приватного підприємства полягала в приховуванні доходів від оподаткування. Обґрунтовуючи свої вимоги, ДПІ посилається на рішення  Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. зі справи №2-2536/2005, яким визнані недійсними установчі документи ПП „Альвона” з дня їх державної перереєстрації, а саме з 21.05.2002р. і свідоцтво платника ПДВ з дня видачі, а саме з 14.06.2002р. Одночасно позивач просив застосувати заходи по забезпеченню позову, згідно ст.67 ГПК України

Постановою господарського суду Одеської області від 18.12.2006р. (суддя Горячук Н.О.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, а висновок ДПІ в цій частині ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Малиновського райсуду м. Одеси, які не мають правового значення для вирішення даної справи. Крім того, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ст.49 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення угоди, але не є чинною на момент розгляду справи. Клопотання щодо накладення арешту на майно або грошові суми відповідачів відхилено, згідно ст.117 КАС України.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулася до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначені у позовній заяві.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

07.11.2003р. ПП „Альвона” (Підрядник) та ТОВ „Кровтекс”(Замовник) уклали договір підряду № 7/11 на виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті багатофункціонального рекреаційного комплексу сімейного перебування, розташованого в м. Ялта, вул. Володарського, жилий будинок смт Гурзуф. Загальна вартість робіт за договором складає 244 740 грн.

Виконання робіт підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за грудень 2003 року і №2 за листопад 2003 року та податковими накладними №28/6/11 від 28.11.2003р і №9/12 від 09.12.2003р., які видані ПП „Альвона”” (а.с.7-14).

ТОВ Фірма „Кровтекс” здійснило оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП „Альвона” в установі банку, згідно платіжних доручень № 208 від 04.12.2003р. в загальній сумі 24700,00грн. у т.ч. ПДВ та №211 від 09.12.2003р. в загальній сумі 16090,00грн. у т.ч. ПДВ (а.с.15-16).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ підтвердив, що зазначена операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ Фірма „Кровтекс”, фактичне виконання підрядних робіт за договором №7/11 органом ДПС не заперечується.

ТОВ Фірма „Кровтекс” як юридична особа зареєстрована Виконкомом Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси  12.04.1996р. про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 227 та видано відповідне свідоцтво; включено до Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України; видано свідоцтво від 01.07.1997р. № 22439188 про реєстрацію платника ПДВ.

ПП „Альвона” створене засновником - власником гр. Сусловою Ю.Ю., як юридична особа підприємство зареєстроване Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 09.07.2001р. реєстровий № 03567960Ю0020909; включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, та видано свідоцтво від  20.07.2001р. № 22685632 про реєстрацію платника ПДВ з подальшою перереєстрацією та отриманням свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. зі справи №2-2536/2005.

Отже, на момент укладення договору від 07.11.2003р. № 7/11 та його виконання, ПП „Альвона” і ТОВ Фірма „Кровтекс” були зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, як платники податку на додану вартість, тобто мали право на укладення угод, на видачу податкових накладних, згідно із ст.41 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідно.

Відповідно до приписів ст.49 ЦК УРСР - недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. При цьому, правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї та від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником позивача під час розгляду апеляційної скарги, орган ДПС посилається на наявність умислу лише у ПП „Альвона”, обґрунтовуючи свої доводи рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р., яким визнані недійсними установчі документи ПП „Альвона” з моменту перереєстрації –21.05.2002р. та свідоцтво платника податку на додану вартість № 22687116 з дня видачі –14.06.2002р., оскільки, власник ПП „Альвона” –Іовса М.О. не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, всю фінансово-господарську діяльність здійснювала інша особа згідно із заявою від 22.04.2003р. не маючи на то законних повноважень, оскільки зміни до установчих документів не були внесені.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів сторони за договором недійсними, оскільки рішенням місцевого суду встановлено виключно факт невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а факт наявності умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства вказаним рішенням суду не встановлено. Отже вказані обставини повинні доводитися саме у господарському суді.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, обґрунтовуючи наявність умислу у ПП „Альвона” щодо укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, ДПІ посилається на акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.01.2006р. № 337/17, який хоча і був складений 16.01.2006р. на підставі рішення Малиновського райсуду від 23.03.2005р., що набрало законної сили 25.04.2005р., але датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників ПДВ вказана дата 14.06.2002р. тобто із дня видачі свідоцтва.

Втім, відповідно до п.9.6. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, а згідно п.25.2. Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1.03.2000р. № 79, зареєстрованого Міністерством юстиції України 3.04.2000р. № 208/4429 в редакції, що діяла до 16.01.2006р., у разі прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності датою виключення із реєстру є відповідна дата прийняття судового рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ДПІ у Київському районі м. Одеси не надано належних та допустимих доказів укладення договору від 07.11.2003р. № 7/11 ПП „Альвона” з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у зв'язку з чим підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, про що вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для застосування ст.49 ЦК УРСР на момент ухвалення постанови по справі, оскільки з 01.01.2004р., згідно п.1 і п.2 Прикінцевих та перехідних  положень Цивільного кодексу України, ЦК УРСР від 18.07.1963р. втратив чинність, а Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2004р. не містить положень, які визначались ст.49 ЦК УРСР.

Приписи ст. 208 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004р., за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадають із вимогами ст.49 ЦК УРСР. Однак можливість або неможливість її застосування при вирішенні спору допустима лише у разі посилання позивача як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових коштів.

Вказана правова позиція по даній категорії спорів викладена в постанові Верховного суду України від 14.02.2006р. № 21-321в005, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5.04.2006р., ухвалі Вищого господарського суду України від 11.05.2006р. по справі № 2-1/3245-2005.

З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Одеської області від 18.12.06р. по справі № 14/379-06-11029А залишити без змін.

Апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                          В.І. Жеков