Постанова

від 05.04.2007 по справі 9/477-06-12377

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/477-06-12377

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2007 р. Справа № 9/477-06-12377

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання   Бритавської Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача  Борисенко С.О. за довіреністю від 12.09.2006р. №1000

від відповідача Лук'ян С.Г. за довіреністю від 15.03.2006р. №107

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт”  

на рішення господарського суду Одеської області від 27 лютого 2007 року

у справі №9/477-06-12377

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Завод Іллічівський”

до  відповідача Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт”  

про відшкодування збитків в сумі 89507,92 грн., -  

В С Т А Н О В И В:

          ВАТ „Завод Іллічівський” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт” збитків в сумі 89507,9 грн., в т.ч. збитки у вигляді додаткових витрат в сумі 70569,9 грн. та збитки у вигляді неодержаного прибутку в сумі 18938 грн.

          Рішенням господарського суду Одеської області  від 27 лютого 2007 року у справі №9/477-06-12377 (суддя Бакланова Н.В.) позов ВАТ „Завод Іллічівський” задоволено. З СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт” на користь ВАТ „Завод Іллічівський” стягнуто збитки в сумі 89507,9 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 895,10 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав вимоги суду та не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність його вини (оригінали документів, що підтверджують якість та термін придатності (гарантійний термін) асептичних мішків поліетиленових та з металевим покриттям), а тому позов на підставі п.6 ч.2 ст.20, ч.2 ст.224, п.3 ч.1 ст.225 ГК України підлягає задоволенню.

          Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та припинити провадження у справі, з посиланням при цьому на те, що аналіз оскаржуваного судового рішення на предмет його відповідності нормам діючого законодавства дозволяє дійти висновку про його незаконність та необґрунтованість, неповноту та необ'єктивність аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, що суперечить, по-перше, вимогам ст.43 ГПК України (господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом), по-друге, ст.6 Закону України „Про судоустрій України” від 07.02.2002р.

          За доводами позивача у матеріалах справи наявний акт прийому-передачі продукції та видаткові накладні, які свідчать про прийняття позивачем поставленої відповідачем продукції без жодних зауважень щодо відсутності тари (упакування), а також відсутності документів, які підтверджують якість продукції.

          Акт №5 від 30.08.2005р.  складений позивачем з грубим порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами. Вперше відповідач ознайомився з актом у позовній заяві, оскільки позивач ніколи не надавав цій акт до своїх листів, адресованих відповідачу, хоча вказував їх у якості додатків.

          Лист ОРТПП №41 від 23.01.2007р. не може бути залучений до матеріалів справи, як доказ, оскільки по-перше, не доводить, що мішки оглянуті експертами ОРТПП є саме такими, що були предметом договору купівлі-продажу,  по-друге, цей лист не відповідає вимогам законодавства, а саме, Інструкції №П-7, складений не в формі акту, без участі представників відповідача та з порушенням чотирьохмісячного строку на його складання. Заперечення відповідача з цього приводу від 06.02.2007р. залишені судом першої інстанції поза увагою. Також поза увагою суд першої інстанції залишив і заперечення відповідача від 09.02.2007р. на додаткові пояснення позивача від 05.02.2007р. №108; клопотання відповідача від 12.01.2007р. про витребування у позивача оригіналів певних документів; заперечення відповідача від 21.02.2007р. на клопотання позивача про приєднання в якості доказу телефонограми від 01.06.2005р. №12, оскільки вона не містить обов'язкових реквізитів, як: посаду, ім'я, по батькові та підпис особи, яка відправила телефонограму, посаду, ім'я, по батькові та підпис особи, яка прийняла телефонограму, вхідний реєстраційний номер отриманої телефонограми.

          Також відповідач посилається на те, рішення суду першої інстанції порушує положення п.п.3,4  Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення”, оскільки у судовому рішенні лише перелічені посилання відповідача, а правової оцінки їм не надано, а також на те, що  рішення суду першої інстанції порушує положення ст.84 ГПК України, оскільки  не містить доводів, за якими господарський суд відхилив клопотання і заперечення відповідача.

          Окрім того, відповідач посилається на те, що в порушення вимог ч.1 ст.688 ЦК України, повідомлення про неякісний товар відповідач отримав лише 14.10.2006р., що не підпадає під поняття „розумний строк”.  Також відповідач вважає, що позивачу не було заподіяно майнової шкоди, а навпаки, відповідачем було виконано всі умови договору №55 від 27.05.2005р. стосовно передачі позивачу відповідної кількості товару.

          Представник позивача у судовому засіданні просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, з посиланням при цьому на обґрунтованість та правомірність оскаржуваного судового рішення.

          На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.04.2007р., про що представники сторін повідомлені належним чином.  

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з наступних мотивів:

Як випливає із матеріалів справи, 27 травня 2005 року між відповідачем (продавець) і позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу №55, предметом якого є зобов'язання відповідача передати, а позивача прийняти мішки асептичні з металевим покриттям у кількості 2206 шт. по ціні 19 грн., в т.ч. ПДВ,  загальною вартістю  41914 грн. та мішки асептичні  поліетиленові у кількості 1626 шт. по ціні 18 грн., в т.ч. ПДВ, загальною вартістю 29268 грн.

Відповідно до п.3.2. цього договору, передача товару від відповідача позивачу здійснюється по накладним на товар, а також оформлюється актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

За умовами п.5.1. договору, оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу в 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок відповідача.   

При цьому, умов щодо передачі товару з відповідними документами на цій товар, умов щодо передачі товару у відповідній тарі та (або) в упакуванні, умов щодо якості товару, а також умов щодо порядку  прийому переданого відповідачем товару по кількості та якості цей договір не містить.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що на виконання умов цього договору, відповідач передав позивачу   мішки асептичні з металевим покриттям у кількості 2206 шт. загальною вартістю  41914 грн. та мішки асептичні  поліетиленові у кількості 1626 шт. загальною вартістю 29268 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними №ИА-0000065 та №ИА-0000067 від 30.05.2005р. Також у матеріалах справи наявний акт прийому-передачі, згідно з яким, відповідач передав, а покупець прийняв у власність  мішки асептичні з металевим покриттям у кількості 2206 шт. по ціні 19 грн., в т.ч. ПДВ,  загальною вартістю  41914 грн. та мішки асептичні  поліетиленові у кількості 1626 шт. по ціні 18 грн., в т.ч. ПДВ, загальною вартістю 29268 грн. При цьому, дата складення цього акту не зазначена.  

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, зокрема  умов п.5.1. договору, оплату за товар позивач повинен був здійснити  30.07.2005р.

Але, у встановлені договором строки позивач  не здійснив оплату переданого відповідачем товару, а 07.10.2005р. звернувся до відповідача з листом №2659, в якому повідомив відповідача, що вантаж був доставлений з порушенням вимог законодавства щодо тари і упакування, оскільки товар не упакований це частково порушує його цілісність і ускладнює його зберігання і використання; що відсутні документи, які підтверджують якість товару, а саме його стерильність. Також позивач повідомив відповідача, що за результатами  здійснених позивачем  іспитових робіт виявлено, що поставлені відповідачем мішки не відповідають встановленим розмірам, а тому не можуть використовуватися на асептичному обладнанні ЕLPO. Складений за результатами іспитів акт від 30.08.2005р. №5 позивач разом з листом направив відповідачу, що підтверджується додатком документів до цього листа та  описом вкладення у цінний лист від 12.10.2005р.   Окрім того, у цьому листі позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття та оплати поставленого відповідачем товару і просив відповідача вивезти цей товар.

Цей лист відповідач отримав 18.10.2005р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та самим відповідачем не заперечується, але відповіді позивачу відповідач не надав. Також відповідач не надав позивачу відповіді на його лист аналогічного змісту від 10.05.2006р. №459, який отриманий відповідачем 17.05.2006р., що також не заперечується останнім.   

31.07.2006р. господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі №12/215-06-5550, яким частково задоволений позов  СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт” про стягнення з ВАТ „Завод Іллічівський”  боргу за поставлений згідно з договором купівлі-продажу №55 від 27.05.2005р. товар, а саме,  з відповідача у цій справі на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 71182 грн., індекс інфляції в сумі 4769,20 грн., 3% річних в сумі 1819,53 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені відмовлено.

Означене судове рішення у встановленому законом порядку набрало  законної сили і 13.10.2006р. було виконане  Державною виконавчою службою в Овідіопольському районі, що підтверджується наявною у матеріалах справи постановою останньої.

При цьому, в зазначеному судовому рішенні встановлений лише факт того, що по видатковим накладним №ИА-0000065 та №ИА-0000067 від 30.05.2005р. ВАТ „Завод Іллічівський” отримало  товар, який поставлений СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт” на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.05.2005р. №55, але оплату за поставлений товар станом на 31.07.2006р. ВАТ „Завод Іллічівський” не здійснило.  Обставини щодо умов прийому-передачі товару та його  якості у цьому рішенні не досліджувалися, а відповідач взагалі був відсутнім у судовому засіданні при вирішенні цього спору.  

У листопаді 2006р. ВАТ „Завод Іллічівський” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (вх.№15320 від 27.11.2006р.) про стягнення з СТОВ „Ірен-Агронатурпродукт” збитків в сумі 89507,9 грн.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 27.05.2005р. №55, а саме, поставив позивачу товар розсипом, без документів, які підтверджують якість цього товару, а також  те, що поставлені відповідачем мішки не можуть використовуватися на асептичному обладнанні позивача, оскільки мають суттєві недоліки, що  встановлено проведеними позивачем 30.08.2005р. іспитовими роботами.  

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, предметом укладеного між стонами договору купівлі-продажу від 27.05.2005р. №27  є зобов'язання відповідача передати, а позивача  прийняти мішки асептичні з металевим покриттям та мішки асептичні  поліетиленові у визначеній кількості та вартості.  Більш того, в укладеному договорі взагалі відсутні умови щодо передачі товару з відповідними документами на цій товар, умови щодо передачі товару у відповідній тарі та (або) в упакуванні, умови щодо якості товару, а також умов щодо порядку  прийому переданого відповідачем товару по кількості та якості.

Але, відповідно до вимог ч.2 ст.662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Разом з тим, вимогами  ч.2 ст.673 ЦК України встановлено, що  у разі відсутності у договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Таким чином саме із вищенаведених законодавчих норм випливає обов'язок відповідача передати позивачу товар з документами, які стосуються товару, а також  передати товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Із матеріалів справи випливає, що мішки асептичні з металевим покриттям та мішки асептичні  поліетиленові є Італійського виробництва фірми Goqlio, тобто відповідач у справі не є їх виробником. Більш того, оскільки ці мішки використовуються позивачем для пакування харчових продуктів, а відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, в редакції, що діяла на момент укладення договору  купівлі-продажу №55 від 27.05.2005р., матеріали, які використовуються у процесі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та маркування харчових продуктів і безпосередньо контактують з цими продуктами, але самі не придатні для споживання є супутніми матеріалами, то при вирішені даного спору підлягають застосуванню положення означеного Закону, в редакції, що діяла на момент укладання договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, супутні матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують якість та безпеку супутніх матеріалів є Сертифікат відповідності, який видається на супутні матеріали, призначені для реалізації на внутрішньому ринку України та Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Положеннями ст.6 означеного Закону України  передбачено, що для промислового виготовлення харчових продуктів забороняється використовувати супутні матеріали  без документів, що підтверджують їхню якість та безпеку.

Таким чином, наявність Сертифікату відповідності та Висновку  державної санітарно-епідеміологічної експертизи  є необхідною умовою для використання товару позивачем, а  відсутність  цих документів не надає позивачу можливості використовувати цей товар.

За доводами позивача, відповідач при передачі товару не надав позивачу відповідні документи на цій товар. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на листи від 07.10.2005р. №2659 та від 10.05.2006р. №459, отримання яких не заперечується відповідачем.

З огляду на зазначені листи позивача, а також на те, що відповідач не виконав вимоги суду першої інстанції і не надав суду відповідні документи, які підтверджують якість та безпеку переданого позивачу за договором купівлі-продажу товару,  апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність таких документів у відповідача, а отже,  і не можливість їх надання позивачу при передачі йому товару.

Доводи представника відповідача про те, що при передачі товару відповідач передав позивачу  відповідні документи на цей  товар в оригіналі, а тому  позбавлений можливості надати їх до суду,  апеляційний господарський суд не приймає до уваги. По-перше, всупереч вимог  ст.33 ГПК України такі доводи не підтверджені документально, а по-друге, такі доводи спростовуються листом Державної санітарно-епідеміологічної   служби Одеської області від 22.03.2007р. №3-2/1026 та листом Першого заступника головного державного санітарного лікаря України від 30.03.2007р., який на підставі вимог ст.33, ч.1 ст.101 ГПК України залучений апеляційним господарським судом до матеріалів справи. Згідно з означеними  листами, відповідачу у справі в період з 27.05.2004р. по 27.05.2005р. не надавалися відповідні Висновки  державної санітарно-епідеміологічної експертизи на асептичні мішки виробництва Італії.

Таким чином, в порушення вимог ч.2 ст.662 ЦК України відповідач не надав позивачу документи, які підтверджують  якість та безпеку переданого позивачу за договором купівлі-продажу товару (Сертифікат відповідності та Висновок  державної санітарно-епідеміологічної експертизи), а вимогами ст.6 Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” заборонено використовувати супутні матеріали  без документів, що підтверджують їхню якість та безпеку.          Отже, позивач був позбавлений можливості використовувати переданий відповідачем товар.           

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є відшкодування збитків. Аналогічні положення щодо способу захисту своїх прав суб'єктами господарювання шляхом відшкодування збитків встановлені і у ст.20 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Ч.1 ст.225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати,   понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною та неодержаний прибуток, на які сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом позивач просить стягнути з відповідача збитки, а саме,  збитки у вигляді  неодержаного прибутку в розмірі 18938 грн.

Так, згідно з наявним у матеріалах справи договором купівлі-продажу від 01.06.2005р. №88, який укладений між позивачем у справі (продавець) і ПП „Фірма Агрокомсервіс” (покупець), позивач зобов'язався передати покупцю кабачкове пюре розфасоване у 200 асептичних мішків кожен з яких вагою по 185 кг за ціною 94,69 грн. за 1 мішок. Ціна договору складає 18938 грн.

При цьому, відповідно до умов п.3.1.1. цього договору, позивач зобов'язався передати товар покупцю на підставі накладних на протязі 30 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 30.06.2005р.

Оскільки мішки, які позивач отримав від відповідача 30.05.2007р.,  без відповідних документів (Сертифікат відповідності та Висновок  державної санітарно-епідеміологічної експертизи) не могли бути використані  позивачем, то позивач звернувся до  ПП „Фірма Агрокомсервіс” з вимогою продовжити термін дії договору купівлі-продажу від 01.06.2005р. №88 на один місяць (лист від 24.06.2005р. №2225). Але, ПП „Фірма Агрокомсервіс” відмовилося від пропозиції позивача і 30.06.2005р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 01.06.2005р. №88, якою за взаємною згодою розірвали цей договір.

Таким чином, позивач не одержав прибуток у розмірі 18938 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки  у вигляді додаткових витрат в розмірі 70569,9 грн.

Так, у матеріалах справи наявний контракт купівлі-продажу витратних матеріалів №29/06/05 від 29.06.2005р., який укладений між позивачем (покупець) і Fres- co System Poland Sp. zo.o. (продавець), предметом якого є зобов'язання продавця продати позивачу витратні матеріали (асептичні мішки), виробництва Goqlio (Італія), згідно Специфікації у додатку до контракту та зобов'язання позивача купити і повністю оплатити цей товар.

Відповідно до умов п.2.1. контракту, оплата за товар здійснюється позивачем у формі 100% передплати в розмірі 43278,52 Евро шляхом банківського переводу у банк, зазначений в контракті, а умовами  п.3.1. контракту передбачено, що поставка товару здійснюється через два тижні після його оплати.

На виконання умов цього контракту позивач здійснив оплату товару, що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача від 14.07.2005р., а згідно з наявною у матеріалах справи вантажною митною декларацію, 03.08.2005р. позивач одержав оплачений ним товар, а саме, асептичні мішки у кількості 14548 шт.

При цьому, із загальної кількості куплених   за контрактом №29/06/05 від 29.06.2005р. мішків, мішки у кількості 3832 шт. були куплені позивачем замість мішків, що поставлені відповідачем, оскільки поставлені відповідачем без відповідних документів (Сертифікат відповідності та Висновок  державної санітарно-епідеміологічної експертизи) мішки позивач не міг використовувати.

За мішки у кількості 3832 шт. відповідачем сплачено 11457,68 Евро, які по курсу НБУ станом на 14.07.2005р. складають  70569,9 грн.

Таким чином позивачем зроблені додаткові витрати в сумі 70569,9 грн.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо передачі відповідачем товару без відповідних документів на цей товар, що призвело до неможливості використання позивачем переданого відповідачем товару та призвело до завдання збитків позивачу.

Посилання відповідача на те, що телефонограма позивача від 01.06.2005р. №12, акт позивача №5 від 30.08.2005р. та лист  ОРТПП №41 від 23.01.2007р. не є належними доказами у справі, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки означені документи не прийняті до уваги як судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, так і апеляційним господарським судом.

Також недоцільними є посилання відповідача на вимоги ч.1 ст.688 ЦК України, оскільки положення цієї статті не містять вимог щодо строків повідомлення продавця про  порушення умов договору купівлі-продажу щодо товару поставленого без відповідних документів.

Вимоги відповідача про припинення провадження у справі, з посиланням при цьому на рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2006р. по справі №12/215-06-5550 суперечать вимогам як п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України,  згідно з яким, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, так і п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з яким, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки, як вище встановлено апеляційним господарським судом предметом розгляду у справі №12/215-06-5550 було стягнення з ВАТ „Завод Іллічівський”  боргу за поставлений згідно з договором купівлі-продажу №55 від 27.05.2005р. товар, з підстав порушення ВАТ „Завод Іллічівський”  своїх зобов'язань щодо розрахунку за цей товар,  а спірні питання щодо умов прийому-передачі товару та його  якості у цьому рішенні не досліджувалися.

Заперечення представника відповідача на клопотання позивача про залучення до матеріалів справи оригінала листа  Державної санітарно-епідеміологічної   служби Одеської області від 22.03.2007р. №3-2/1026 та листа Першого заступника головного державного санітарного лікаря України від 30.03.2007р., який переданий позивачу факсимільним зв'язком відхилено апеляційним господарським судом, оскільки означені листи спростовують доводи відповідача про те, що документи на товар передані відповідачем позивачу в оригіналі.

          Доводи відповідача те, що оскаржуване судове рішення не містить доводів, за якими господарський суд відхилив клопотання і заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки такі порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного по суті рішення, а тому  відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України не можуть бути підставою для його скасування.

          Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а отже, і задоволення апеляційної скарги відповідача.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 27 лютого  2007 року у справі №9/477-06-12377 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірен-Агронатурпродукт”     –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов