Постанова

від 02.04.2012 по справі 17428/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 квітня 2012 р. № 2-а- 17428/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Полях Н.А.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" (надалі - ТОВ "Донтехсервіс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року, прийнятими на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 15.08.2011 року №3692/2305/31340075 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Донтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. Позивач зазначив, що в основу висновків зазначеного акту перевірки покладені акти про результати перевірок контрагентів ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», висновками яких встановлено, що укладені правочини з цими підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Проте, позивач вважає, що зазначені акти перевірки свідчать лише про порушення платника податків, який перевірявся, та не можуть бути носієм доказової інформації щодо порушень інших суб'єктів господарювання. При цьому, позивач зазначив, що у нього наявні всі первинні документи, що свідчать про реальність господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання». Щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - ПП «Харагротех», позивач вважає, що невизнання податкової звітності ПП «Харагротех» не може свідчити про відсутність об'єкту оподаткування у позивача. Таким чином, позивач вважає, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів з його контрагентами є необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 02.04.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», складені фахівцями ДПІ у Суворівському районі м. Одеси від 07.09.2010 року №5436/23-1/36553852, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14.06.2011 року №00057/2305/36094816, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.03.2011 року №560/18-33067821, відповідно до яких встановлено порушення контрагентами позивача вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. По взаємовідносинам позивача з ПП «Харагротех» відповідач зазначив, що 11.01.2011 року свідоцтво платника ПДВ ПП «Харагротех» анульовано, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, декларації з ПДВ за червень - листопад 2010 року визнані недійсними. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем порушено п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1103,00 грн., та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610284,00 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими та правомірними.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Донтехсервіс" зареєстровано як юридична особа 25.01.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ 31340075, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №502432, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №120343 (а.с. 58-59 том 1).

ТОВ "Донтехсервіс" взято на податковий облік 06.02.2001 року за №12632 у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстровано платником податку на додану вартість 07.02.2001 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 14.06.2011 року №56000 та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість за №28295305 (а.с. 57, 67 том 1).

Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Донтехсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. (а.с. 5-24 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1103,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року у сумі 555,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 548,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610284,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року у сумі 444,00 грн., у червні 2010 року у сумі 60561,00 грн., у липні 2010 року у сумі 368698,00 грн., у серпні 2010 року у сумі 21331,00 грн., у вересні 2010 року у сумі 13412,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 3506,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 141893,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 161,00 грн., у березні 2011 року у сумі 277,00 грн.

На підставі акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р. відповідачем 26.08.2011 року були винесені податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1242,75 грн. (основний платіж - 1103,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139,75 грн.) та № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі - 762746,25 грн. (основний платіж - 610283,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 152463,25 грн.) (а.с. 25-26 том 1).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України, рішенням від 02.12.2011 року №6750/6110-2115 якої оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення ДПА у Харківської області, прийняте за розглядом скарги, - залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 27-30 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №3692/2305/31340075 від 15.08.2011р., до вказаних висновків відповідач дійшов, оскільки вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат у загальному розмірі - 4413,00 грн. та до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі - 610284,00 грн. по його взаємовідносинам з контрагентами - ПП «Харагротех», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Щодо висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат суми витрат у загальному розмірі - 4413,00 грн., суд зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств визначені статтею 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми, права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств В» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому - квітні 2010 року до складу валових витрат були включені суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «БМ Технологія» у розмірі 2221,00 грн. та з ТОВ «Нанотек» у розмірі 2192,00 грн.

Судом встановлено, що у квітні 2010 року позивачем у ТОВ «БМ Технологія» було придбано товар - труби, на загальну суму 2665,00 грн. (у тому числі ПДВ - 444,17 грн.), що підтверджено видатковою накладною №409 від 23.04.2010 року (а.с. 109 том 2).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з рахунку (а.с. 110 том 2).

Отриманий від ТОВ «БМ Технологія» товар позивачем було використано для ремонту комбайнів, що підтверджено довідкою та кошторисом на ремонт комбайну (а.с. 111, 113-126 том 2).

Також, між позивачем та ТОВ «Нанотек» було укладено договір купівлі - продажу №02223 від 22.02.2011 року на поставку металопрокату та підписано специфікацію №1 до цього договору (а.с. 93-94 том 2).

На виконання умов вказаного договору позивач отримав у лютому-березні 2011 року від ТОВ «Нанотек» товар - труби, на загальну суму 2630,00 грн. (у тому числі ПДВ - 438,33 грн.), що підтверджено видатковими накладними №02223 від 22.02.2011 року, №291 від 29.03.2011 року (а.с. 96-97 том 2).

За отриманий від ТОВ «Нанотек» товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з банку (а.с. 98 том 2).

Отриманий товар позивачем було використано для ремонту та зборки комбайнів та тракторів, що підтверджено довідкою, кошторисом на капітальний ремонт трактору та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.04.2011 року (а.с. 99-107 том 2).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З врахуванням положень встановлених п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем було відображено валові витрати від операцій з ТОВ «БМ Технологія» та ТОВ «Нанотек».

Щодо висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі - 610284,00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок нарахування платником податку податкового кредиту до 01.01.2011 року встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Відносини з приводу формування податкового кредиту з 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1.7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та виходячи з положень п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (в якості продавця) 01.07.2010 року було укладено договір №01/07-С3, відповідно до якого продавець зобов'язався передавати (поставляти), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар (а.с. 123-124 том 1).

На виконання умов вказаного договору продавцем було передано позивачу товар, а саме датчик тиску п'єзоелектричний (коробок) на загальну суму 2206920,00 грн. (у тому числі ПДВ - 367820,00 грн.), що підтверджено видатковою накладною №РН-0000023 від 20.07.2010 року (а.с. 126 том 1).

Фактичне перевезення товару, отриманого позивачем від ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», підтверджено подорожнім листом №172668 від 20.07.2010 року (а.с. 127 том 1).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що підтверджено випискою з рахунку (а.с. 92 том 2)

ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» виписано позивачу податкову накладну №23 від 20.07.2010 року, що включена до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2010 року (а.с. 112-116, 125 том 1).

У подальшому отриманий товар було реалізовано позивачем його контрагенту за договором комісії №8/к від 01.07.2010 року на продаж датчиків тиску п'єзоелектричних (а.с. 61-63 том 2), що також підтверджено вантажно-митною декларацією, виписками з рахунку, звітом про виконання договору комісії №8/к від 01.07.2010 року, актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.09.2010 року (а.с. 64-69 том 2).

Також, між позивачем (в якості покупця) та ПП «Харагротех» (в якості продавця) було укладено договори №0601 від 01.06.2010 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає запчастини, комплектуючи та обладнання до автосільгосптехніки та промислове обладнання, та №0311 від 03.11.2010 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає насіння соняшника (сировина) не для посіву (а.с. 128, 188-189 том 1).

На виконання умов вказаних договорів продавцем було продано позивачу товар у червні-листопаді 2010 року на загальну суму 1449485,81 грн. (у тому числі ПДВ - 241580,97 грн.), що підтверджено видатковими накладними №2106 від 21.06.2010 року, №2206 від 22.06.2010 року, №2106 від 21.06.2010 року, №2306-4 від 23.06.2010 року, №2306-5 від 23.06.2010 року, №2306-6 від 23.06.2010 року, №2306-6 від 23.06.2010 року, №2306-7 від 23.06.2010 року, №2506-4 від 25.06.2010 року, №2506-5 від 25.06.2010 року, №2506-6 від 25.06.2010 року, №0607 від 06.07.2010 року, №0308-3 від 03.08.2010 року, №1608 від 16.08.2010 року, №0109-4 від 01.09.2010 року, №0709 від 07.09.2010 року, №2109-1 від 21.09.2010 року, №0921 від 21.09.2010 року, №0110 від 01.10.2010 року, №1210 від 12.10.2010 року, №1511 від 15.11.2010 року, №1611-1 від 16.11.2010 року, №2511 від 25.11.2010 року, №1111-1 від 11.11.2010 року, №1111-2 від 11.11.2010 року, №1511-4 від 15.11.2010 року, №1911-5 від 19.11.2010 року, №2411-3 від 24.11.2010 року, №2911-6 від 29.11.2010 року (а.с. 129, 132, 135, 138, 140, 142, 145, 147, 149, 152, 155, 159, 162, 165, 168, 171, 173, 176, 179, 182, 185, 190, 192, 194, 196, 198, 200, том 1).

Фактичне перевезення товару, отриманого позивачем від ПП «Харагротех», підтверджено наступними товарно-транспортними накладними: №21 від 21.06.2010 року, №35 від 25.06.2010 року, №42 від 03.08.2010 року, №57 від 16.08.2010 року, №77 від 21.09.2010 року, №83 від 15.11.2010 року, №88 від 16.11.2010 року (а.с. 131, 151, 158, 161, 170, 181, 184 том 1) та наступними подорожніми листами: №172635 від 22.06.2010 року, №172637 від 23.06.2010 року, №172638 від 23.06.2010 року, №172651 від 06.07.2010 року, №540665 від 01.09.2010 року, №540670 від 07.09.2010 року, №542951 від 01.10.2010 року, №542957 від 12.10.2010 року, №679156 від 25.11.2010 року (а.с. 134, 137, 144, 154, 164, 167, 175, 178, 187 том 1).

За отриманий товар позивачем здійснено оплату, що не заперечується сторонами по справі.

ПП «Харагротех» виписано позивачу наступні податкові накладні: №2106 від 21.06.2010 року, №220602 від 22.06.2010 року, №230604 від 23.06.2010 року, №230606 від 23.06.2010 року, №230607 від 23.06.2010 року, №230608 від 23.06.2010 року, №250604 від 25.06.2010 року, №250605 від 25.06.2010 року, №250606 від 25.06.2010 року, №070601 від 06.07.2010 року, №030805 від 03.08.2010 року, №160801 від 16.08.2010 року, №010903 від 01.09.2010 року, №070901 від 07.09.2010 року, №210901 від 21.09.2010 року, №092102 від 21.09.2010 року, №0110 від 01.10.2010 року, №121001 від 12.10.2010 року, №151101 від 15.11.2010 року, №161103 від 16.11.2010 року, №251101 від 25.11.2010 року, №111108 від 11.11.2010 року, №111109 від 11.11.2010 року, №151104 від 15.11.2010 року, №191107 від 19.11.2010 року, №241105 від 24.11.2010 року, №291105 від 29.11.2010 року (а.с. 130, 133, 136, 139, 141, 143, 146, 148, 150, 153, 156-157, 160, 163, 166, 169, 172, 174, 177, 180, 183, 186, 191, 193, 195, 197, 199, 201 том 1), що включені до реєстру отриманих податкових накладних за червень-листопад 2010 року (а.с. 91-122 том 1).

Отриманий від ПП «Харагротех» товар позивачем було оприбутковано, що підтверджено бухгалтерськими проводками за червень-листопад 2010 року, довідкою про рух товару по складу у листопаді 2010 року (а.с. 79-90 том 1, 203 том 1).

У подальшому отримані від ПП «Харагротех» запчастини були використанні позивачем для ремонту та зборки сільгосптехніки, з метою надання ним послуг з ремонту та зборки техніки контрагентам, а також з метою реалізації такої техніки, що підтверджено довідками, договорами на реалізацію та ремонт сільгосптехніки, актами приймання-передачі цієї техніки, актами виконаних робіт, актами зборки техніки, кошторисами (а.с. 210-245 том 1, 1-60 том 2).

Отриманий позивачем від ПП «Харагротех» товар - насіння соняшника (сировина) не для посіву у подальшому позивачем було реалізовано ТОВ «Прогрес-Інвест» (м. Бєлгород), що підтверджено договором купівлі-продажу №2/11 від 02.11.2010 року, вантажно - митними деклараціями, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 204-209 том 1, а.с. 70-80, 83, 86, 88, том 2).

Також, по взаємовідносинам з ТОВ «БМ Технологія» та ТОВ «Нанотек» у лютому-квітні 2010 року щодо придбання товару - труби, на загальну суму 2665,00 грн. (у тому числі ПДВ - 444,17 грн.) від ТОВ «БМ Технологія» та на загальну суму 2630,00 грн. (у тому числі ПДВ - 438,33 грн.) від ТОВ «Нанотек», позивачем отримано від цих контрагентів податкові накладні №573 від 23.04.2010 року, №02223 від 22.02.2011 року (а.с. 95, 108 том 2).

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех» у квітні, червні-листопаді 2010 року та у лютому 2011 року були включені до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, отримання товару за вищезазначеними угодами здійснювалось представниками позивача за довіреностями, що були зареєстровані в журналі реєстрації виданих довіреностей, витяг з якого приєднаний до матеріалів справи (а.с. 67-74 том 1).

В підтвердження фактичного перевезення товару за вищезазначеними угодами, позивачем надано до суду договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом, акти надання транспортних, транспортно - експедиційних послуг, виписки з рахунку щодо сплати цих послуг, свідоцтва про реєстрацію за позивачем автомобілів - фургон маловантажний В, з номерними знаками - АХ3101ВН, АХ9091КХ (а.с. 75 том 1, а.с. 81-82, 84-85, 87, 89, 90-91 том 2).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірним правочинами, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ПП «Харагротех», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», правомірно віднесено до складу валових витрат сум витрат на загальну суму 4413,00 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 610284,00 грн.

Щодо висновків відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, укладених між позивачем та ПП «Харагротех», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтями 219, 220, 221, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України передбачені правочини, які є нікчемними відповідно до закону.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Харківської області від 10.08.2011 року по справі №5023/6552/11 за позовом ТОВ «Донтехсервіс» до ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ НПП «Вітактум» про стягнення коштів, яким визнано дійсним з 01 липня 2010 року правочин у вигляді договору №01/07-СЗ від 01.07.2010р. укладеного між ТОВ «НПО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (код ЄДРПОУ 33067821) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтехсервіс» (код ЄДРПОУ 31340075); визнано дійсним з 01 червня 2010 року правочин у вигляді договору купівлі-продажу №0601 від 01.06.2010р. укладеного між Приватним підприємством «Харагротех» (код ЄДРПОУ 34469848) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтехсервіс» (код ЄДРПОУ 31340075); визнано дійсним з 03 листопада 2010 року правочин у вигляді договору купівлі-продажу № 0311 від 03.11.2010р. укладеного між Приватним підприємством «Харагротех» (код ЄДРПОУ 34469848) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтехсервіс» (код ЄДРПОУ 31340075).

При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ПП «Харагротех», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», а висновки відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів ґрунтуються лише на висновках актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Нанотек», ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», складені фахівцями ДПІ у Суворівському районі м. Одеси від 07.09.2010 року №5436/23-1/36553852, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 14.06.2011 року №00057/2305/36094816, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 30.03.2011 року №560/18-33067821.

Окрім цього, в акті перевірки позивачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару у своїй господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Щодо посилання відповідача про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинами з ПП «Харагротех», оскільки 11.01.2011 року свідоцтво платника ПДВ ПП «Харагротех» анульовано, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, декларації з ПДВ ПП «Харагротех» за червень - листопад 2010 року визнані недійсними, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України на платника податків, який є стороною у господарських операцій, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від виконання податкових зобов'язань третіми особами. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Харагротех» відбулось 11.01.2011 року, проте, як господарські взаємовідносини ПП «Харагротех» з позивачем мали місце у червні - листопаді 2010 року, тобто до анулювання такого свідоцтва.

Суд також не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам з ТОВ «Нанотек», оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність з 01.01.2011 року, проте, як господарські взаємовідносини з ТОВ «Нанотек» мали місце у лютому-березні 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Проте, позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2012 року.

Суддя Піскун В.О.