Постанова

від 29.09.2015 по справі 823/2238/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року справа № 823/2238/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання - Шалько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Тальнівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Тальнівського районного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 8416 грн. 33 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» під час перебування на обліку в центрі зайнятості приховано факт працевлаштування та, як наслідок, отримання прибутку, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Позивач, про час, дату та місце судового розгляду справи, повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив, подав клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що даний адміністративний позов не містить вимог, визначених ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач не надано суду доказів поважності причин неприбуття в судове засідання, розгляд справи проводився за його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 (далі по тексту - Закон №1533).

Так, згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону №1533 має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за Законом №1533 за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 2, 3 ст. 6 Закону №1533).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1533 видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Судом встановлено, що на підставі поданої заяви, 19.03.2014 відповідачу надано статус безробітного та 26.03.2015 призначено відповідачу виплату допомоги по безробіттю.

За результатами звірки з ДПА/ПФУ позивачем виявлено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ «Астеліт» у IV кварталі 2014 року (договір від 01.04.2013 №2809507081, розірваний в односторонньому порядку 20.06.2015), за результатами якої складено акт від 24.06.2015 №677.

Позивачем винесено наказ №388 від 27.07.2015 №139, яким зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 8416 грн. 33 коп.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем коштів позивачу, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 8416 грн. 33 коп.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-XII від 05.07.2012 (далі по тексту - Закон №5067-XII), до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону №5067-XII безробітним визначається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»;

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та, як наслідок, отримують дохід від такої зайнятості.

Таким чином, відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю, був зайнятою особою, отримував дохід, а отже не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 статті 36 Закону №1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону №1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Помилковим є посилання відповідача на те, що даний адміністративний позов не містить вимог, визначених ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку ЦПК України, з огляду на вищезазначене.

Згідно ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності

Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

З аналізу вказаної норми КАС України вбачається, що адміністративний позов суб'єкта владних повноважень, відповідно до приписів частини 5 ст. 105 КАС України, може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом, ніж ті, що визначені цим кодексом.

Отже, особливість процесуальної правосуб'єктності Тальнівського районного центру зайнятості, як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, полягає у можливості звернення до суду не лише з позовними вимогами, які визначені ст. 105КАС України, а й у разі, якщо вказане право встановлено іншим законом .

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 34 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000, Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку (ст. 39 Закону №1533).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів, виплачених відповідачу як допомога по безробіттю є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (20400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Тальнівського районного центру зайнятості (20400, Черкаська обл., м. Тальне, вул. Майданецька, 13/1, ідентифікаційний код 21367851) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 8416 (вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 33 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2015.