Постанова

від 14.02.2011 по справі 2а-17848/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2011 року 15:28 № 2а-17848/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2011р. № 85/9/10-008), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 капітал» простягнення податкової заборгованості в розмірі 4 672, 33 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Оболонському районі м. Києва з позовом до ТОВ «ОСОБА_1 капітал»про стягнення податкової заборгованості в розмірі 6 012,10 грн.

В ході розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги (заява про зменшення позовних вимог від 14 лютого 2011 року) та остаточно позивач просив стягнути з відповідача суми податкової заборгованості в розмірі 4 672, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4 672, 33 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судові засідання 23 грудня 2010 року, 10 січня 2011 року, 19 січня 2011 року та 14 лютого 2011 року уповноважені представники відповідача не з'явились.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд на підставі ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела невиїзну перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ОСОБА_1 капітал»за період з 01 квітня 2008 року по 10 квітня 2008 року, за результатами якої було складено акт від 08 жовтня 2008 року № 3557/15-215.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несплаті суми податкового зобов'язання, визначеного у поданій податковій декларації за лютий 2008 року, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строк.

Листом від 09 жовтня 2008 року № 22508/10/15-214 ДПІ у Оболонському районі м. Києва надіслала на адресу ТОВ «ОСОБА_1 капітал»акт перевірки, який повернувся не врученим у зв'язку з незнаходженням товариства за юридичною адресою, про що 30 жовтня 2008 року № 608-15-2 було складено акт про неможливість вручення акта перевірки.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 3027611502/0 від 30 жовтня 2008 року, якими згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 39 721, 00 грн. застосувала до ТОВ «ОСОБА_1 капітал» суму штрафу в розмірі 10% у сумі 3 972, 10 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, однак у зв'язку з неможливістю вручити через незнаходження підприємства за юридичною адресою було розмішено на дошці податкових оголошень 26 грудня 2008 року, про що податковим органом було складено відповідний акт № 451/15-220 від 29 грудня 2008 року.

Крім того, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено невиїзну перевірку щодо подання декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2008 року, січень 2009 року, за результатами якої було складено акт № 806/15-215 від 25 лютого 2010 року.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у не поданні декларацій з податку на додану вартість за лютий-грудень 2008 року та січень 2009 року.

Листом від 25 лютого 2010 року № 4817/10/15-214 ДПІ у Оболонському районі м. Києва надіслала на адресу ТОВ «ОСОБА_1 капітал»акт перевірки, який повернувся не врученим у зв'язку з незнаходженням товариства за юридичною адресою, про що 24 березня 2010 року податковим органом було складено акт № 257-15-2.

На підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення -рішення № 0005611502/0 від 24 березня 2010 року, яким згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «ОСОБА_1 капітал»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 040, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом, однак у зв'язку з неможливістю вручення через незнаходження підприємства за юридичною адресою було розмішено на дошці податкових оголошень 05 травня 2010 року, про що податковим органом було складено відповідний акт № 179/15-220 від 05 травня 2010 року.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, діючим законодавством на платників податків покладено обов'язок подавати податкові декларації, в тому числі з податку на додану вартість.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковим (звітним) періодом для податку на додану вартість є календарний місяць.

Згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

При цьому, п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Абзацом третім підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Податкові повідомлення -рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 30 жовтня 2008 року № 3027611502/0 та від 24 березня 2010 року № 0005611502/0 відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ та п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) вважаються такими, що були вручені відповідачу.

Абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень -рішень суду не надано.

Доказів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом законодавчо встановлених граничних строків суду не надано, а тому ця сума визнається податковим боргом.

Податковим боргом в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/211 від 09 січня 2009 року на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2 632, 33 грн., а також другу податкову вимогу № 2/3899 від 02 жовтня 2009 року на суму податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 2 632, 33 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу, однак повернулись не врученими у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою та були розміщенні на дошці податкових оголошень, про що податковим органом були складені акти № 608 від 02 вересня 2009 року та № 782 від 25 грудня 2009 року.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було повністю дотримано порядок направлення першої та другої податкових вимог, та з урахуванням положень п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ та п. 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786)(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), вказані податкові вимоги вважаються врученими відповідачу.

Доказів оскарження податкових вимог та погашення податкового боргу за цими податковими вимогами відповідачем суду не надано.

Надсилання наступної податкової вимоги у випадку виникнення нового податкового боргу після виставлення другої податкової вимоги в Законі № 2181-ІІІ не передбачено.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З метою погашення податкового боргу 25 січня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняло рішення № 12 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, згідно якого вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) ТОВ «ОСОБА_1 капітал», а також тих активів, права власності, на які він набуде у майбутньому в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

На день розгляду справи сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість складає 4 672, 33 грн. з урахуванням переплати з податку на додану вартість та ним не погашена.

Наявність податкового боргу з податку на додану вартість в заявленій сумі також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків ТОВ «ОСОБА_1 капітал»з податку на додану вартість, копія якої наявна в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законами України.

З огляду на те, що заходи податкового органу з погашення податкового боргу не призвели до позитивних наслідків та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 4 672, 33 грн. по податку на додану вартість є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелма Капітал»(місцезнаходження: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5, ідентифікаційний код 35149523) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 4 672 (чотири тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 33 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_2 Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 21 лютого 2011 року.