Постанова

від 27.05.2011 по справі 2а-4598/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2011 року 10:55 № 2а-4598/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Ентоні» простягнення податкової заборгованості у розмірі 43 837, 06 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Торговий центр «Ентоні»про стягнення податкової заборгованості у розмірі 43 837, 06 грн.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість, непогашення якої призводить до надходження цих коштів до Державного бюджету України, чим порушуються інтереси держави.

У судове засідання 27 травня 2011 року представники прокуратури та позивача не з'явились, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У судові засідання 11 травня та 24 травня 2011 року представник відповідача не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Торговий центр «Ентоні»перебуває на обліку як платник окремих податків (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

27 січня 2009 року ТОВ «Торговий центр «Ентоні»подало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік (вх. № 1801), в якому була визначена сума податку у загальному розмірі 32 557, 96 грн. за 2009 рік (з січня по березень 2009 року щомісячно по 2 713, 16 грн., за грудень 2009 року 2 713, 20 грн.) задекларована платником податків самостійно.

29 січня 2010 року ТОВ «Торговий центр «Ентоні»подало до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2010 рік (вх. № 4987), в якому була визначена сума податку у загальному розмірі 34 478, 88 грн. за 2010 рік (по 2 873, 24 грн. за кожен місяць) задекларована платником податків самостійно.

В силу п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251 -ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 -ІІІ (далі -Закон № 2181 -ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 -ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 -ІІІ).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535 -ХІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Закон № 2535 -ХІІ), який визначав розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою ст. 17 Закону № 2535 -ХІІ передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Самостійно визначені суми податкового зобов'язання із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 -ІІІ вважаються податковим боргом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду, відповідачем була частково погашена сума податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, самостійно узгоджена та не сплачена відповідачем протягом граничних строків, та складає на момент розгляду справи 43 837, 06 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ «Торговий центр «Ентоні»із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності станом на 29.04.2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Податковим боргом в розумінні вищезгаданого Закону визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Згідно з підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно підпункту 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва виставляло відповідачу першу податкову вимогу № 1/1673 від 16 грудня 2009 року на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 3 931, 82 грн., та другу податкову вимогу № 2/263 від 19 лютого 2010 року на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 9 358, 18 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу рекомендованим листом, однак повернулись не врученими у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою та були розміщенні на дошці податкових оголошень, про що податковим органом були складені акти № 33/24-30 від 11 січня 2010 року та № 2038/24-30 від 29 березня 2010 року.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було повністю дотримано порядок направлення першої та другої податкових вимог, та з урахуванням положень п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 - ІІІ та п. 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786, (який діяв на момент направлення податкових вимог) вказані податкові вимоги вважаються врученими відповідачу датами складення відповідних актів.

Виставлення наступної податкової вимоги у випадку виникнення нового податкового боргу після виставлення другої податкової вимоги в Законі № 2181 -ІІІ не передбачено.

05 травня 2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийняла рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу № 216.

На день розгляду справи сума податкового боргу в заявленій сумі відповідачем не погашена.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 -ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

В силу ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 43 837, 06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Ентоні»(місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3г, ідентифікаційний код 31451424) до Державного бюджету України суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 43 837 (сорок три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_1 Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 31 травня 2011 року.