Постанова

від 15.02.2011 по справі 2а-139/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2011 року 13:36 № 2а-139/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 20.01.2011р. № 3/1), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

05 січня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Гидротехнобур»з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року та зобов'язання прийняти, зареєструвати та обліковувати цю декларацію як документ податкової звітності з усіма зазначеними в ній та додатках до неї показниками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неприйняття податкової звітності позивача, оформленої належним чином, суперечать вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а підстави, з яких податкова звітність не прийнята є неправомірними, оскільки подана податкова декларація за вересень 2010 року містить усі обов'язкові реквізити: підписана відповідними посадовими особами і скріплена печаткою підприємства.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за вересень 2010 року не була визнана податковим органом як податкова звітність, оскільки позивачем порушено порядок подання та загальні вимоги оформлення податкової звітності, що затверджені Наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «Гидротехнобур»(ідентифікаційний код 33937044) було зареєстровано як юридичну особу 23 січня 2008 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 407388).

ТОВ «Гидротехнобур»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з 21 грудня 2005 року згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 04 лютого 2008 року № 172 (форма № 4-ОПП).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 лютого 2008 року № 100094991 (форма № 2-ПДВ) (серія НБ № 212268) ТОВ «Гидротехнобур»зареєстровано в якості платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 339370426515).

08 жовтня 2010 року ТОВ «Гидротехнобур»подало до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з Додатком № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Дана декларація була прийнята ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 08.10.2010р. без зауважень, що підтверджується відміткою податкового органу на першій сторінці другого примірника декларації.

ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 11 жовтня 2010 року № 37886/10/28-005 повідомила позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість згідно підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платникам податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»не визнана як податкова звітність, оскільки порушено порядок її подання, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання»та п. 4.3 - 4.5 Наказу ДПА України від 31.12.2008 року № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», а саме: не зазначено обов'язковий реквізит -звітний (податковий) період, за який звітує підприємство. Зазначеним листом також запропоновано позивачу подати нову податкову декларацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (який діяв на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181-III) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

За наведених норм Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову декларацію як податкову звітність виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054 (далі -Порядок).

Відповідно до п. 4.3 п. 4 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Аналіз вищезазначеної норми, вказує на вичерпний перелік випадків коли податкова декларація може бути не визнана як податкова декларація.

Як вбачається з матеріалів справи, подана позивачем декларація має усі необхідні реквізити: підписана посадовою особою позивача та скріплена печаткою.

Так, у листі ДПІ у Дарницького районі м. Києва від 11.10.2010р. № 37886/10/28-005 зазначено, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість не містить обов'язковий реквізит -звітний податковий період, за який звітує підприємство. Однак, із долученої до матеріалів справи копії вказаної декларації (з вхідним штампом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) вбачається наявність інформації щодо звітного податкового періоду. Оригінал вказаної декларації оглянутий судом в судовому засіданні та співпадає з долученою позивачем копією.

При цьому судом враховується те, що з копії Додатку № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до декларації позивача, наданої відповідачем, який відповідно до п. 1.3 Порядку є невід'ємною частиною декларації, вбачається, за який саме період подається декларація.

Згідно з п. 4.8 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (Додаток 1 до наказу ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827) за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер.

Відмітки проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

На примірнику, що подається до державної податкової інспекції, проставляється штамп «Конфіденційно»(зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

На примірнику, що залишається у платника, проставляється штамп «ОТРИМАНО»(зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на його користь всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекції у Дарницькому районі міста Києва прийняти, зареєструвати та облікувати декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур» за вересень 2010 року, як документ податкової звітності з усіма зазначеними в ній та в додатках до неї показниками.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гидротехнобур»(місцезнаходження: 02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10 ідентифікаційний код 33937044) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_2

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 21 лютого 2011 року.