Постанова

від 22.04.2011 по справі 2а-4439/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2011 року № 2а-4439/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представника прокуратури -ОСОБА_1 (посвідчення 04.06.2007р. № 125), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва доЗакритого акціонерного товариства «ТРП» простягнення податкового боргу в розмірі 178 964, 37 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду звернувся Заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Деснянському районі м. Києва з позовом до ЗАТ «ТРП»про стягнення податкового боргу в розмірі 178 964, 37 грн.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість із земельного податку в розмірі 178 964, 37 грн., що призвело до ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, чим порушуються інтереси держави.

У судовому засіданні 22 квітня 2011 року представник прокуратури підтримав позовні та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судові засідання 11 квітня та 22 квітня 2011 року не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судові засідання 11 квітня та 22 квітня 2011 року представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд на підставі ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

01 лютого 2010 року ЗАТ «ТРП»подало до ДПІ у Деснянському районі м. Києва податковий розрахунок по земельному податку (вх. № 3488), в якому була визначена сума податку у загальному розмірі 238 619, 16 грн. за 2010 рік (19 884, 93 грн. за кожен місяць) задекларована платником податків самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535 -ХІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Закон № 2535 -ХІІ), який визначав розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою ст. 17 Закону № 2535 -ХІІ передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В силу п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251 -ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 -ІІІ (далі -Закон № 2181 -ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 -ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт «а»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 -ІІІ).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (абзац перший п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Самостійно визначені суми податкового зобов'язання із земельного податку відповідачем у встановлений законом строк в повному обсязі сплачені не були, тому вони відповідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 -ІІІ вважаються податковим боргом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході судового розгляду, заборгованість із земельного податку з квітня по грудень 2010 року, самостійно узгоджена та не сплачена відповідачем протягом граничних строків, та складає на момент розгляду справи 178 964, 37 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки ЗАТ «ТРП»із земельного податку з юридичних осіб станом на 23.03.2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Податковим боргом в розумінні вищезгаданого Закону визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 -ІІІ).

Підпунктом другим підпункту 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 -ІІІ встановлено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

З матеріалів справи вбачається та в ході судового розгляду було встановлено, що відповідачу виставлялись перша та друга податкові вимоги № 1/1852 від 04.09.2009 р. та № 2/2277 від 07.12.2009р. до моменту виникнення суми податкового боргу, заявленій позивачем в даній справі.

Виставлення наступної податкової вимоги у випадку виникнення нового податкового боргу після виставлення другої податкової вимоги в Законі № 2181 -ІІІ не передбачено.

На день розгляду справи суду не надано доказів погашення суми податкового боргу в заявленій сумі.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 -ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу із земельного податку в загальній сумі 178 964, 37 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ТРП»(місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 95, ідентифікаційний код 30572293) до Державного бюджету України суму податкового боргу із земельного податку в розмірі 178 964 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя ОСОБА_2 Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2011 року.