Рішення

від 26.11.2015 по справі 903/1086/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2015 р. Справа № 903/1086/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти", м. Луцьк

про стягнення 2 990,00грн .

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 24.11.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти"- про стягнення 2 990,00грн . затрат по виплаті страхового відшкодування.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилався на ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 04.11.2015р. на 14:30год.

Позивач в судове засідання 04.11.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033510939 від 08.10.2015р.

Відповідач в судове засідання 04.11.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 30.09.2015р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти", зазначену в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, 22, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 04.11.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача -оригінали, долучених до позову доказів; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, статут, первинні докази належності автомобіля марки ГАЗ 3302 номерний знак: АС 4817 АК відповідачу, перебування водія ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачем.

Позивач в судове засідання 24.11.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301033565490 від 12.11.2015р.

Відповідач в судове засідання 24.11.2015р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 04.11.2015р., направлена на юридичну адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти", зазначену в позовній заяві та Витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, 22, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не значеться".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за зазначеною адресою не значеться" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти" уклали Поліс №АІ/4015027 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей про ДТП (а.с. 15-16) та постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2014р. у справі №158/2483/14-ц (а.с. 17-18) 14 жовтня 2014 року в місті Луцьку на вулиці Шевченка відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та забезпечений транспортний засіб "ГАЗ 3302", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Ківерцівського районного суду Волинської області дорожньо- транспортна пригода відбулася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2.

15 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до AT "Просто-Страхування" із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с. 10).

Внаслідок даної пригоди потерпіла особа ОСОБА_3 зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його власності - автомобіля "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до Рахунку від 15 жовтня 2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 3 500,00 гривень. (а.с. 30)

20 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до AT "Просто-Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 31).

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 17 лютого 2015 року співробітниками AT "Просто-Страхування" було складено страховий акт № 102694. (а.с. 32).

Відповідно до платіжного доручення № 2792 від 18 лютого 2015 року AT "Просто-Страхування" виплатило страхове відшкодування розмірі 2 990,00 гривень. (а.с. 33).

Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 2 990,00 гривень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти".

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог та їх задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наземного транспортного засобу "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2,- ОСОБА_3, звернувся до позивача з повідомленням про настання випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до платіжного доручення № 2792 від 18 лютого 2015 року позивач-ПрАТ "Просто-страхування" (страховик)-виплатив страхувальнику- Дікалу Л.М.-страхове відшкодування в розмірі 2 990,00грн.

Згідно підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в т.ч. і якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки, ОСОБА_2, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТзОВ "Волиньморепродукти" та виконував свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку, необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» встановлено, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Право ПрАТ "Просто-страхування" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до фактів встановлених постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.11.2014р. у справі №158/2483/14-ц (а.с. 17-18), 02.12.2013р. в місті Луцьку на вулиці Шевченка відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду автомобілю "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2 під час виконання ним своїх трудових обов'язків на ТзОВ "Волиньморепродукти", доказів в спростування цього відповідачем суду не надано.

Згідно із ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України наземні транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим в т.ч.і у разі необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Рахунку від 15 жовтня 2014 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "FAW", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 3 500,00 гривень. (а.с. 30).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191, ст.1194 ЦК України, та п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальною за завдані збитки особою в регресних правовідносинах може бути страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальник за цим договором, роботодавець винної у скоєнні ДТП особи або ж безпосередньо вказана винна фізична особа (за умови, що вона поєднує статуси страхувальника та власника (володільця) забезпеченого транспортного засобу). При цьому, субсидіарна відповідальність страхувальника (відповідача) у розмірі відшкодування, що перевищує ліміт відповідальності страховика, виникає лише в разі виконання страхувальником обов'язку щодо надання своєму страховику письмового повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, з врахуванням змісту ст. 993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та п.33.1.4 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про те, що до позивача у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги саме до відповідача - роботодавця, як особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки безпосередньо винна у скоєнні ДТП особа водій ОСОБА_2 на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

На цьому зауважено і у постанові Вищого господарського суду у справі №910/23146/13 від 29.04.2014р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо відшкодування в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 2 990,00грн. з відповідача підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано регресну вимогу вих.№04-3090 від 11.06.2015р. з вимогою відшкодувати затрати по виплаті страхової виплати у розмірі 2 990,00грн. (а.с. 34-35). Проте, дана вимога залишена без задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн., слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ "Про страхування", ст.ст. 14, 22, 988, 993, 1172, 1187, 1188, 1191, 1194 ст.ст. 33, 34, 35, 41, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Волиньморепродукти", м. Луцьк, вул. Конякіна, 22, код 30006698

на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673

2 990,00грн. затрат по виплаті страхового відшкодування та 1 218,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повний текст рішення складено

26.11.2015

Суддя С. В. Бондарєв