Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/26555/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/26555/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковальавто» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Персона Альянс» Простягнення 91 753,11 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковальавто» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персона Альянс» про стягнення 91 753,11 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року порушено провадження у справі №910/26555/15 та призначено її до розгляду на 30.10.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 30.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 30.10.2015 року розгляд справи відкладено на 16.11.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 16.11.2015 року не з'явився, проте, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.11.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з заявки №02062015 від 02.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Персона Альянс» (відповідач) було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковальавто» (позивач) послугу з перевезення вантажу.

Відповідно до заявки №02062015 від 02.06.2015 року: дата завантаження - 08.06.2015 року; маршрут перевезення - Барселона (Іспанія) - Дніпропетровськ (Україна); строк поставки - 12.06.2015 року; фрахтова сума за 1 автомобіль - 3 200 євро, оплата в гривнях по курсу НБУ на момент відвантаження, протягом 7-14 банківських днів за оригіналами документів.

На виконання замовлення відповідача, позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Барселона (Іспанія) - Дніпропетровськ (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 056692 від 11.06.2015 року з відміткою про отримання товару від 25.06.2015 року.

Як зазначав позивач, виставлений ним рахунок №177 від 24.06.2015 року на суму 83 384,44 грн. відповідач не оплатив, в зв'язку з чим його заборгованість за надані позивачем послуги перевезення становить 83 384,44 грн.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що послуги з перевезення вантажу згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 056692 від 11.06.2015 року були надані ним на підставі договору №АП87075 від 15.04.2015 року судом відхиляються, оскілки зазначений договір підписаний в односторонньому порядку позивачем, проте, відповідачем зазначений договір не підписаний.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 909 ЦК України, наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна CMR 056692 від 11.06.2015 року свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що позивач на замовлення відповідача №02062015 року від 02.06.2015 року здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 056692 від 11.06.2015 року з відміткою про отримання товару - 24.06.2015 року.

Проте відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3 200,00 євро, що станом на день відвантаження товару (24.06.2015 року) за офіційним курсом НБУ становило 77 175,73 грн.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів сплати вартості наданих позивачем послуг, не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 77 175,73 грн. (3 200,00 євро по курсу Національного банку України станом на 24.06.2015 року - день отримання товару відповідачем).

Крім того, позивач за прострочення строків оплати наданих ним послуг перевезення нарахував та просить стягнути з відповідача 392,28 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають частковому задоволенню в розмірі 386,94 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 7 976,39 грн. пені.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи те, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо визначення відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення зобов'язань за договором, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 3 838,14 грн. за простій автомобіля.

Пунктом 4 заявки №02062015 від 02.06.2015 року сторони погодили, що за простій автомобіля, при умові своєчасного (до початку простою) письмового повідомлення перевізником, за кожні 24 години експедитор сплачує штраф в розмірі 50 доларів США.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи не надано суду належних, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, доказів простою автомобіля, зокрема, не надано доказів того, що автомобіль для завантаження було подано 08.06.2015 року, а також не надано доказів своєчасного (до початку простою) письмового повідомлення позивачем відповідача про простій автомобіля (п. 4 заявки), господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Альянс» (місцезнаходження : 01011, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 6, кв. 42, код ЄДРПОУ 39426793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» (місцезнаходження : 45070, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Голоби, вул. Волинська, буд. 14, код ЄДРПОУ 37598061) 77 175 (сімдесят сім тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 73 коп. - заборгованості, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 94 коп. - 3% річних та 1 163 (одну тисячу сто шістдесят три) грн. 44 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

23.11.2015 року.