Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/5015/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/5015/15-г

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія"

про стягнення 3 775 418,92 російських рублів заборгованості та пені

за участю представників:

від позивача:Олійник І.М.- представник за довіреністю б/н від 18.11.2015 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" про стягнення 3 135 730, 00 російських рублів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов зовнішньоекономічного контракту № 31/03/2014 від 31.03.2014 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості поставленого товару у сумі 3 135 730, 00 російських рублів, що за курсом Нацонального банку України станом на 19.02.2015 р. становить 1 374 798, 10 грн.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач, окрім вартості суми поставленого товару у вищевказаному розмірі, просив стягнути пеню в сумі 639 688,92 російських рублів, що за курсом Нацонального банку України станом на 01.04.2015 р. еквівалентно 260 219,06 грн.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи господарський суд міста Києва 09.04.2015 р. надіслав Арбітражному суду Курської області Російської Федерації судове доручення про вручення судових документів - ухвали господарського суду міста Києва від 09.04.2015 р. та позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лідія", у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.

Оскільки судове доручення Арбітражним судом Курської області Російської Федерації було виконане ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2015 р. провадження у справі було поновлено,

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував збільшені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача стосовно даного позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідія" (покупець), який є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, був укладений контракт № 31/03/2014.

Розділом 1 контракту встановлено, що постачальник продає, а покупець купує гранітну продукцію на умовах DAF Зерново-Суземка (Інкотермс-2000).

Ціна на товар встановлюється на умовах на умовах DAF (Інкотермс-2000) станом на час підписання контракту за 1 тонну товару та вказується у додатках до договору.

Оплата за товар здійснюється покупцем за умовами 100 % предоплати шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Валюта платежу - російський рубль (розділ 2 контракту).

Відповідно до п. 4.2 контракту поставка продукції здійснюється залізничним транспортом не пізніше 10 банківських днів після здійснення предоплати. Датою відвантаження товару покупцю є дата, яка вказана у залізнічній накладній (п. 4.5 контракту).

У подальшому додатковими договорами до контракту сторони погодили кількість товару, яка підлягає поставці ТОВ "Лідія", його ціну, встановили строк дії контракту - до 31.12.2015 р.

Також сторони дійшли згоди, що правом, яке застосовується до даного контракту, є матеріальне право України (п. 7.5 контракту), а будь-який спір, що виник у зв'язку з цим контрактом, розглядається господарським судом міста Києва (п. 7.4 контракту).

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з 08.05.2014 р. по 14.11.2014 р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 19 275 000,00 російських рублів, що підтверджується залізничними накладними, вантажно-митними деклараціями за вказаний період та поясненнями представника позивача.

Однак, відповідач зі свого боку умови договору в частині оплати товару виконав неналежним чином, здійснив часткову оплату товару у сумі - 16 139 270,00 російських рублів, про що свідчить банківська виписка з рахунку відповідача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за неоплачений товар у сумі 3 135 730,00 російських рублів, про що також свідчить акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 ст. 265 ГК України передбачено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, листа Міністерства юстиції України № Ч-13744/8.2 від 13.08.2014 р. використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За змістом пункту 4 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар у визначений сторонами строк суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 135 730,00 російських рублів підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на час подачі позову до суду (03.03.2015 р.), вказана сума заборгованості в еквіваленті на українську гривню становить 1 250 811,34 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення зобов'язання пеню у сумі 639 688,92 російський рублів, що станом на час подачі заяви про збільшення позовних вимог (01.04.2015 р.) еквівалентно 260 219,06 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з пункту 7.2 контракту, сторони домовились, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити іншій стороні пеню у розмірі 0,2 % від вартості неоплаченої суми.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Також згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за порушення зобов'язання пеню у сумі 141 121,46 грн., що еквівалентно 346 906,24 російських рублів, тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки останнім не враховано положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", відповідно до якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

Щодо визначення пені в іноземній валюті (російських рублях) господарський суд приймає до уваги положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14, відповідно до якого вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Дробмашінвест" про стягнення 3 775 418,92 російських рублів та пені підлягають частковому задоволенню.

Окрім усього, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 32 700,36 грн., адвокатських витрат у сумі 6 000,00 грн. та витрат на здійснення позивачем поштових відправлень на адресу відповідача у сумі 492,44 грн.

Вирішуючи ці питання, суд враховує той факт, що надання адвокатських послуг на суму 6 000,00 грн. підтверджується договором № 410/83-ю від 11.02.2015 р. про надання правової допомоги та платіжним дорученням про оплату послуг на адвоката № 19 від 12.02.2015 р., а сплата судового збору на суму 32 700,36 грн. - платіжними дорученнями № 29 від 19.02.2015 р. та № 52 від 01.04.2015 р.

Понесення позивачем вказаних судових витрат доведено належними доказами та суд покладає їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України.

Щодо розподілу витрат на здійснення позивачем поштових відправлень на адресу відповідача у сумі 492,44 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. ч. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Отже, оскільки норми закону не відносять витрати на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача до судових витрат у розумінні статті 44 ГПК, а позивач не підтвердив понесення цих витрат належними доказами, заявлена позивачем сума у розмірі 492,44 грн. розподілу не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" про стягнення 3 775 418,92 російських рублів та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" (305048, Російська Федерація, м. Курськ, проспект В'ячеслава Кликова, 1 А, оф. 302, ОДРН 1104632005818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, код 38832583) заборгованість у сумі 3 135 730 (три мільйона сто тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять) російський рублів, що за курсом Національного банку України станом на 03.03.2015 р. еквівалентно 1 250 811 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч вісімсот одинадцять) грн. 34 коп., пені у сумі 141 121 (сто сорок одна тисяча сто двадцять одна) грн. 46 коп., що за курсом Національного банку України станом на 01.04.2015 р. еквівалентно 346 906 (триста сорок шість тисяч дев'ятсот шість) російських рублів 24 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідія" (305048, Російська Федерація, м. Курськ, проспект В'ячеслава Кликова, 1 А, оф. 302, ОДРН 1104632005818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмашінвест" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, код 38832583) витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 838 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 67 коп. та судових витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5 107 (п'ять тисяч сто сім) грн. 96 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 листопада 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 24 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.