Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/23674/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/23674/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк»

До Приватного підприємства «Іванич»

Про стягнення 84 847 840,37 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Герасимчук І.А. представник за довіреністю № 101 від 01.11.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Іванич» (далі - відповідач) про стягнення 84 847 840,37 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов Кредитного договору № 22 від 30.09.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.15. порушено провадження у справі № 910/23674/15 та призначено її до розгляду на 24.09.15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.09.15., 07.10.15., 05.11.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 07.10.15., 05.11.15. та 19.11.15.

В судовому засіданні 19.11.15. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 19.11.15. вкотре не з'явився, витребуваних ухвалами суду оригіналів та копій документів не надав, письмового відзиву на позов, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу (ухвал суду у справі № 910/23674/15) наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/23674/15.

В судовому засіданні 19.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, 30.09.11. між позивачем як Банком та відповідачем як Позичальником було укладено кредитний договір № 22, за умовами якого відповідачу було надано довгостроковий кредит.

За твердженням позивача, у відповідача за вказаним кредитним договором № 22 від 30.09.11. виникла заборгованість в розмірі 84 847 840,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 73 919 442,22 грн., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 9 363 472,76 грн., 1 564 925,39 грн. пені.

Отже, предметом судового розгляду є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22 від 30.09.11. в розмірі 84 847 840,37 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до стаття 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади, якщо вона є посадовою особою, та з прикладенням печатки, за її наявності.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.03 №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

(Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 17.07.14. у справі № 910/21639/15).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач наголошує на тому, що ні оригіналів ні копій кредитного договору № 22 від 30.09.11., додатків і додаткових угод до нього, Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» надати суду не має змоги, оскільки вказані документи перебували в головному офісі, в місті Донецьк в зоні проведення Антитерористичної операції та були викрадені невстановленими особами, на підставі чого було порушено кримінальне провадження.

Господарським судом міста Києва у справі № 910/23674/15 від відповідача витребовувались копії і оригінали наступних документів: кредитний договір від 30.09.11. № 22 та всі додатки і додаткові угоди до нього, договори, укладені в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором № 22 від 30.09.11., заява про видачу кредиту та листування з позивачем, що стосується договору № 22 від 30.09.11.

Разом з тим, ні позивачем ні відповідачем не подано було ні належним чином засвідчених копій документів ні оригіналів для огляду судом.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються ; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Подання сторонами доказів необхідне для безпосереднього сповіщення останніми про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Втім матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів для встановлення того, чи мали місце обставини, на які посилається позивач, адже кредитний договір від 30.09.11. № 22 та всі додатки і додаткові угоди до нього, договори, укладені в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором № 22 від 30.09.11., заява про видачу кредиту та листування з позивачем, що стосується договору № 22 від 30.09.11 . потребують дослідження під час вирішення даного спору. Факт відсутності оригіналів і копій вказаних документів підтверджений повноважним представником позивача в судових засіданнях по розгляду даної справи.

Надані позивачем виписки та скріншот автоматизованої банківської системи Scrooge-III не є належними та допустимими доказами за відсутності оригіналів та належним чином засвідчених копій вказаних вище документів.

Оскільки жодними належними та допустимими доказами не доведено наявності між сторонами укладеного договору кредиту, факту надання позивачем відповідачу кредиту, його розмір, підстав для нарахування процентів за договором та їх розмір, не подано доказів здійснених відповідачем частковим сплат, вказане унеможливлює, у разі наявності укладеного між сторонами кредитного договору № 22 від 30.09.11., встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача за договором

За таких установлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 84 847 840,37 грн. за кредитним договором № 22 від 30.09.11.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» жодними належними засобами доказування не доведено суду порушення відповідачем його законних та охоронюваних інтересів.

Отже, суд відмовляє в позові повністю.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову 31.08.15.) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

У п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та якщо позов такої особи залишено без задоволення, судовий збір не стягується.

Разом з тим, суд відзначає, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.09.15., 24.09.15. та 07.10.15. (вказані ухвали було отримано відповідачем на адресу 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літера Б, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення ) та ухвалою суду від 05.11.15. було зобов'язано відповідача надати суду:

- кредитний договір від 30.09.11. № 22 та всі додатки і додаткові угоди до нього;

- договори, укладені в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором № 22 від 30.09.11.;

- контррозрахунок ціни позову, докази погашення заборгованості;

- заяву про видачу кредиту та листування з позивачем, що стосується договору № 22 від 30.09.11.;

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;

- на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належним чином засвідчені копії статуту (положення), витягу від Державного реєстратора про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; довідку з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків;

- письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаними ухвалами сторони попереджались, що за ухилення від вчинення дій, покладених на них господарським судом, можуть бути застосовані санкції, встановлені приписами п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та було попереджено відповідача про те, що у випадку неподання відзиву на позовну заяву, документів витребуваних ухвалою суду, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вказаними ухвалами суд звернув увагу позивача та відповідача на те, що вимоги ухвал є обов'язковими для виконання сторонами, а невиконання вимог ухвал тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Проте, в судові засідання 24.09.15., 07.10.15., 05.11.15., 19.11.15. представник відповідача без повідомлення причин не з'явився та не надав суду витребуваних документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані ними відомості та обставини справи, подати на вимогу суду пояснення в письмовій формі.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи .

Таким чином, має місце зловживання відповідачем процесуальними правами, яке полягає в нез'явленні представника відповідача в судові засідання 13.03.14. та 24.04.14. без поважних причин та невиконання вимог ухвал суду без зазначення причин невиконання (в частині подачі витребуваних доказів).

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від відповідача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав відповідач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Зазначені обставини унеможливлюють вирішення спору у визначені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки.

Частиною 2 ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.10. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" вказано, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених відповідачем зловживань, суд вважає, що належними, адекватними та співрозмірними заходом реагування на невиконання відповідачем вимог ухвал суду (ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом вказаними ухвалами) є застосування до нього передбаченого п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заходу у вигляді стягнення в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Іванич» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 31459926) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено24.11.15.

Суддя Т.М. Ващенко