Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/19871/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/19871/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеріо»

про стягнення заборгованості в розмірі 39 499,82 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Машлятін О.А., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ Лізинг" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 39 499,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/19871/15, розгляд справи призначено на 02.09.2015 р.

20.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові підтвердження про відсутність аналогічного спору.

31.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 02.09.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19871/15 позивач виконав.

У судове засідання 02.09.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19871/15 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 02.09.2015 р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання у зв'язку із його необґрунтованістю.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 02.09.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19871/15, розгляд справи було відкладено на 07.10.2015.

07.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 07.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 04.11.2015.

04.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 04.11.2015 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку зі його необґрунтованістю.

У судове засідання 04.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.2015 не з'явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договори оперативного лізингу №110511-11/ОЛ-Ю-А та №110511-12/ОЛ-Ю-А, відповідно до умов яких, лізингодавець набуває у свою власність і зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння та користування на умовах непрямого (в цілях оподаткування - оперативного лізингу) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Специфікації (Додаток №1 до Договору) - далі за текстом Договору.

11.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договори оперативного лізингу №110811-27/ОЛ-Ю-А, №110811-28/ОЛ-Ю-А та №110811-29/0Л-Ю-А, відповідно до умов яких, лізингодавець набуває у свою власність і зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння та користування на умовах непрямого (в цілях оподаткування - оперативного лізингу) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Специфікації (Додаток №1 до Договору) - далі за текстом Договору.

07.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договори оперативного лізингу №111017-263/ОЛ-Ю-А, №111007-272/ОЛ-Ю-А та №111007-273/ОЛ-Ю-А, відповідно до умов яких, лізингодавець набуває у свою власність і зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння та користування на умовах непрямого (в цілях оподаткування - оперативного лізингу) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Специфікації (Додаток №1 до Договору) - далі за текстом Договору.

08.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" (відповідач, лізингоодержувач) укладено Договір оперативного лізингу №121008-859Л (далі - Договір), відповідно до якого, лізингодавець набуває у свою власність і зобов'язується передати лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння та користування на умовах непрямого (в цілях оподаткування - оперативного лізингу) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Специфікації (Додаток №1 до Договору) - далі за текстом Договору.

23.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Генеріо" укладено Договір врегулювання, відповідно до умов якого, сторони домовились розірвати наступні Договори оперативного лізингу: №110511-11/ОЛ-Ю-А від 11.05.2011 року, №110511-12/ОЛ-Ю-А від 11.05.2011 року, №110811-27/ОЛ-Ю-А від 11.08.2011р., №110811-28/ОЛ-Ю-А від 11.08.2011р., №110811-29/0Л-Ю-А від 11.08.2011р., №111017-263/ОЛ-Ю-А від 07.10.2011р., №111007-272/ОЛ-Ю-А від 07.10.2011р., №111007-273/ОЛ-Ю-А від 07.10.2011р., №121008-859Л від 08.10.2012р.

Відповідно до п. 2.2 Договору врегулювання, сторони домовились, що боржник зобов'язується сплатити орендну плату по кожному вищенаведеному Договору за період з 27.08.2013р. по 27.09.2013р. кредитору в наступному порядку та розмірі:

в строк до 05.10.2013 боржник сплачує орендні платежі в розмірі 1205,06 грн. по кожному договору, а в загальному розмірі 10845,54 грн.;

в строк 05.11.2013 боржник сплачує орендні платежі в розмірі 1205,06 грн. по кожному договору, а в загальному розмірі 10845,54 грн.;

в строк до 05.12.2013 боржник сплачує орендні платежі в розмірі 1205,06 грн. по кожному договору, а в загальному розмірі 10845,54 грн.;

в строк до 05.01.2014 боржник сплачує орендні платежі в розмірі 1205,06 грн. по кожному договору, а в загальному розмірі 10845,54 грн.

Згідно п. 3.1 Договору врегулювання, у випадку несвоєчасної сплати коштів, зазначених у п.2.2 цього Договору, боржник зобов'язався сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несплачених коштів, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 40 процентів річних за кожен день прострочення від простроченої суми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо" про стягнення заборгованості за договором врегулювання від 23.09.2013р. в розмірі 34631,02 грн., з яких: 32536,50 грн. - основна заборгованість, 513,75 грн. - пеня, 1580,77 грн. - 40% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/25573/13 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеріо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 32 536 грн. 62 коп. - основної заборгованості, 513 грн. 75 коп. - пені, 1 580 грн. 77 коп. - 40 % річних, витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

В подальшому, господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 910/25573/13.

Позивач зазначає суду про те, що рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/25573/13 було виконано лише 02.07.2015, що підтверджується платіжним доручення № 2448 від 02.07.2015, а тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача 40% річних та інфляційних втрат за період з 25.03.2014 по 01.07.2015.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем не виконано грошове зобов'язання, що прямо визначене у рішенні суду.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не було доведено суду факту належного виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 40% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Здійснивши перерахунок розмірів 40% річних та інфляційних втрат, з урахуванням тільки основного розміру заборгованості стягнутої відповідним рішенням господарського суду міста Києва, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40% річних в розмірі 16 544,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 22 955,17 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 39 499,82 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеріо» (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 18; ідентифікаційний код: 37219157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ Лізинг» (01054, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/, ідентифікаційний код: 33880354) інфляційні втрати у розмірі 22 955 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп, 40% річних в розмірі 16 544 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн 65 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 09.11.2015.

Суддя О.В. Нечай