Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/22540/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа № 910/22540/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» до житлово-будівельного кооперативу «БУРЕВІСНИК-3» про стягнення 20429,03 грн, за участю представників:

від позивача: Касянчук Л.М. (довіреність від 02.10.2015 № 68);

від відповідача: Роман В.Г. (керівник); Кіщук Т.В. (довіреність від 06.10.2015 № б/н),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» із позовом до ЖБК «БУРЕВІСНИК-3», яким заявлено позовні вимоги про стягнення з останнього 20429,03 грн, з яких: 16461,15 грн - сума основної заборгованості за водопостачання та водовідведення; 823,06 грн - штраф; 254,56 грн - пеня; 352,29 грн - 3 % річних; 2537,97 грн - втрати від інфляції.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 11.11.2003 № 03355/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення у період часу з 01 серпня 2012 року по 30 червня 2014 року.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив, яким позовні вимоги відхилив у повному обсязі з таких підстав.

Відповідач у відзиві зазначає, що між сторонами спору відсутні договірні відносини з постачання питної води на підігрів та централізованого гарячого водопостачання та водовідведення гарячої води. Послуга з гарячого водопостачання надається відповідачеві ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», який є балансоутримувачем бойлеру. Відповідач вважає, що нарахування позивачеві відповідачеві грошових коштів за холодну воду, що використовується для потреб гарячого водопостачання, суперечать вимогам, встановленим Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, та рішенню Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 року у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким дії позивача визнані неправомірними в частині нарахувань за холодну воду, що використовується власниками теплових пунктів для підігріву. Крім того, відповідач стверджує, що споживачі послуги з гарячого водопостачання - власники квартир будинку № 7 по вул. Райдужній у м. Києві сплачували у спірний період за отриману послугу з гарячого водопостачання та водовідведення на рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА за єдиною квитанцією на житлово-комунальні послуги. ГІОЦ здійснював розщеплення отриманих від власників квартир платежів та перераховував кошти за теплову енергію для потреб гарячого водопостачання на рахунок ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а за холодну воду, яку ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» підігрівав, та водовідведення гарячої води - на рахунок ЖБК «БУРЕВІСНИК-3», який акумулював ці кошти та перераховував їх на рахунок позивача вже з урахуванням зменшення на суму нарахованих та отриманих останнім з бюджету пільг багатодітним сім'ям, ветеранам ВС МВС, учасникам ЧАЕС і ветеранам ВВВ та житлових субсидій. Відповідач також стверджує, що згідно з даними, наданими Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської РДА у м. Києві, у рахунок пільг багатодітним сім'ям, ветеранам ВС МВС, учасникам ЧАЕС і ветеранам ВВВ та житлових субсидій з бюджету перераховано ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» 74591,81 грн, а позивачеві 5782,32 грн. Однак, позивач у своєму розгорнутому розрахунку позовних вимог не відобразив отримані ним з бюджету кошти у сумі 5782,32 грн за послугу з водовідведення. Також відповідно до тверджень відповідача, за даними ГІОЦ у спірний період ЖБК «БУРЕВІСНИК-3» перерахувало позивачеві за водопостачання і водовідведення 82417,77 грн. Таким чином, загальна сума, отримана позивачем складає 88200,09 грн (5782,32 грн + 82417,77 грн). Поряд із цим у відзиві зазначається, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення 55596,07 грн за водопостачання, яке спрямовано на підігрів, та 43282,85 грн за водовідведення. Водночас відповідач стверджує, що ним перераховано за ці послуги 84423,38 грн. Отже, на думку відповідача, заборгованість за договором відсутня, а навпаки, має місце переплата.

Від позивача 19 жовтня 2015 року до суду надійшли письмові заперечення проти доводів, наведених у відзиві. Позивач зазначає, що відповідач листом від 18.01.2013 № 006 та щомісячними сплатами визнав наявність договірних відносин, пов'язаних із постачанням води, яка використовувалася для виготовлення гарячої води. Поряд із цим позивач стверджує, що предметом договору від 11.11.2003 № 03355/4-04 є водопостачання питної води в незалежності від того, для яких потреб вона у подальшому ним буде використовуватися. Щодо неврахування суми пільг та субсидій позивач зазначає, що було вказано інший код абонента у призначенні платежів, що надходили позивачеві. Крім того позивач у своїх поясненнях вказує на те, що стічні води не розподіляються в залежності від їх походження.

29 жовтня 2015 року до господарського суду надійшло клопотання від 29.10.2015 № 136, до якого додано довідку від 21.10.2015 № 133, відповідно до якої тепловий пункт знаходиться на балансі ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а на балансі відповідача не перебував і не перебуває, а також додано довідку про суму заборгованості, з якої вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 1409,55 грн, яку погашено платіжним дорученням від 21.10.2015 № 121.

У судовому засіданні 04 листопада 2015 року представником відповідача надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів погашення заборгованості, а саме платіжне доручення від 02.11.2015 № 132.

В судовому засіданні 16 листопада 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено таке.

Між ВАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», найменування якого змінено на ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», (постачальник) та ЖБК «БУРЕВІСНИК-3» (абонент) укладено договір від 11.11.2003 № 03355/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила).

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Як передбачено п. 3.4 договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У пункті 3.6 договору сторонами визначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу. Оплата може проводитися абонентом за згодою постачальника іншими способами, що не заборонені законодавством.

За безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від несплаченої суми (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.1 договору, дана угода є безстроковою, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Так, статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг (водопостачання та водовідведення), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які, зокрема, підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Положеннями статей 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водокористування» встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, як стверджує позивач, останнім надано відповідачеві у період часу з серпня 2012 року по червень 2014 року (далі - спірний період) послуги з водовідведення на загальну суму 43282,85 грн та з постачання питної води, яка призначена для підігріву, на загальну суму 55596,07 грн (далі - послуги).

Таким чином, згідно тверджень позивача, останній надав відповідачеві послуги загальною вартістю 98878,92 грн.

Спір між сторонами справи, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором. Як вказує позивач, відповідач оплатив послуги частково в сумі 82417,77 грн, що призвело до виникнення у споживача перед виконавцем заборгованості в розмірі 16461,15 грн (з яких: 9255,50 грн - за постачання питної води; 7205,65 грн - за водовідведення) та звернення останнього до господарського суду з позовом у даній справі.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Статтею 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно зі ст. 19 названого Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до абз. 2 п. 1.7, п. 3.13 цих Правил експлуатацію мереж холодного водопостачання в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі (в управлінні) яких вони перебувають. Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, Правила передбачають, що розрахунки з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що центральний тепловий пункт, що розташований за адресою: вул. Райдужна, 11-А, перебуває на балансі ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Наведене вбачається з листа-відповіді ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» від 15.10.2015 № 42АУ/32КД/9507, наявного у матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що у відповідача не перебувають на балансі, в повному господарському віданні (оперативному управлінні, користуванні, концесії, тощо) бойлери, теплові пункти чи котельні, і сторони, керуючись принципом свободи договору, не узгоджували в договорі порядок постачання та оплати питної холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води; розрахунковий спосіб застосований позивачем (за показами водолічильника, встановленого на груповому бойлері, в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які проживають у кожному з чотирьох будинків) не передбачений умовами договору та нормами чинного законодавства, а тому господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань з оплати питної води, яка використовується іншою особою як теплоносій теплової енергії.

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9255,50 грн за постачання питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає. З наведеного слідує, що нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань на вказану суму заборгованості також є безпідставними в силу їх похідного характеру від суми, заявленої до стягнення з постачання питної води, яка використовувалася для виготовлення гарячої води.

Розглядаючи спір в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7205,65 грн за надану послугу з водовідведення, суд виходить з такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, як вбачається з розшифровок за спірний період, наявних у матеріалах справи, позивачем надано відповідачеві послуги з водовідведення загальною вартістю 43282,84 грн. Однак, такі послуги відповідачем оплачено у сумі 36077,20 грн, що відповідачем підтверджено.

Таким чином, заборгованість за надану послугу з водовідведення складає 7205,64 грн.

У той же час, як стверджує відповідач, та підтверджується матеріалами справи, позивачем не враховані пільги та субсидії, перерахованих ПАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ» у спірний період за надані останнім послуги, у сумі 5782,32 грн. При цьому, факт перерахування цих коштів підтверджується інформацією, доданою до листа-відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 16.09.2015 № 37/08-16916 (стор. 138-145, І том).

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо неврахування ним пільг та субвенцій, що отримані ним з державного бюджету, у зв'язку із відмінністю кодів, який вказано у призначенні платежу та за яким рахується відповідач, оскільки згідно з інформацією, наданою Управлінням праці та соціального захисту населення, ці кошти спрямовувалися з метою погашення кредиторської заборгованості за договором саме ЖБК «БУРЕВІСНИК-3», а не будь-якої іншої особи.

Отже, заявлена позивачем сума до стягнення у розмірі 5782,32 грн є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З наведеного слідує, що фактична заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водовідведення складає 1423,32 грн.

Відповідачами надано суду платіжні доручення від 21.10.2015 № 121 на суму 1409,55 грн та від 02.11.2015 № 132 на суму 14,00 грн, якими ЖБК «БУРЕВІСНИК-3» погасило наявну заборгованість за послугами з водовідведення.

З огляду на те, що відповідачем частково погашено перед позивачем заборгованість вже після звернення останнього до господарського суду із позовом у даній справі, суд дійшов висновку, що провадження в частині обґрунтованої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водовідведення в сумі 1423,32 грн підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Крім того, як встановлено вище, відповідач своїми діями порушив грошове зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій шляхом стягнення неустойки та відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що у правовідносинах сторін договору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання з оплати послуг з водовідведення у п'ятиденний строк, встановлений у п. 3.4 договору, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу, та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними та підлягають задоволенню. При цьому, згідно здійсненого судом перерахунку сум цих вимог (наведено далі по тексту), такі вимоги підлягають задоволенню у таких розмірах: 5 % штрафу від простроченої суми в розмірі 71,17 грн (1423,32 * 5 %) ; пеня - 120,93 грн; 3 % річних - 152,16 грн; втрати від інфляції - 1109,02 грн.

Судом під час перерахунку, зокрема, втрат від інфляції враховувалися «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Сума боргу (грн)Період простроченняПеня 3 % річнихІнфляційні нарахування 780,91 11.09.2012-18.09.2012 0,51 196,27 13.12.2012-24.12.2012 0,23 178,18 14.05.2013-14.05.2013 0,06 577,68 11.09.2013-25.11.2013 3,61 3,47 1642,56 11.10.2013-30.06.2014 35,51 210,22 2039,28 12.11.2013-30.06.2014 38.72 251,83 1094,11 12.12.2013-30.06.2014 18,17 132,66 2228,59 14.01.2014-30.06.2014 30,77 257,78 2223,02 17.02.2014-30.06.2014 110,85 24,48 252,19 26,45 13.03.2014-21.03.2014 0,10 0,02 18.08 14.05.2014-30.06.2014 0,48 0,08 0,87 0,46 11.06.2014-30.06.2014 9,50 Всього 120,93 152.16 1109.02

За приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 910/22540/15 в частині стягнення з житлово-будівельного кооперативу «БУРЕВІСНИК-3» суми основної заборгованості в розмірі 1423,32 грн.

3. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «БУРЕВІСНИК-3» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 7; ідентифікаційний код 22872597, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 5 % штрафу в сумі 71,17 (сімдесят одна) грн 17 коп.; пеню в сумі 120,93 (сто двадцять) грн 93 коп.; 3 % річних в сумі 152,16 (сто п'ятдесят дві) грн 16 коп.; втрати від інфляції в сумі 1109,02 (одна тисяча сто дев'ять) грн 02 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 257,26 (двісті п'ятдесят сім) грн 26 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 листопада 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань