Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/22998/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/22998/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» доПриватного підприємства «ПКС-Авто» простягнення 23 016,11 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Філатова Н.А. (дов. №513/15 від 28.09.2015 р.); від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ПКС-Авто» (надалі - ПП «ПКС-Авто») про стягнення 23 016,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказує на те, що 03.07.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №010/Р1-01-09-1-0/12/68 (із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою №010/Р1-01-09-1-0/12/68/1 від 03.07.2014 р.) в порушення умов якого відповідач свого зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 16 033,15 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1 226,89 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3 619,98 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 136,09 грн. та штраф за невиконання п. 6.1 Кредитного договору у розмірі 2 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 р. порушено провадження у справі №910/22998/15, розгляд справи призначено на 08.10.2015 р.

08.10.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2015 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.11.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 10.11.2015 р. з'явився, подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.11.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ПП «ПКС-Авто» (позичальник) було укладено Кредитний договір №010/Р1-01-09-1-0/12/68 (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 100 000,00 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Під «невідновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

Згідно із п. 1.2 Договору кінцевий термін надання кредиту - наступний робочий день, що йде за днем остаточного виконання умов, викладених у п. 3.1 договору (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання траншу кредиту).

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 28 грудня 2014 р. (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором) (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21,00% річних на рахунок доходів кредитора №206866092 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту); останній день строку користування кредитом не враховується (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання за договором (в т.ч. здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісію, пеню, штрафи, неустойку та інші платежі) в порядку, визначеному договором.

Під поняттям «погашення заборгованості» сторони розуміють зарахування грошових коштів на рахунки кредитора (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, неустойок та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору).

Позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами. Погашення частини кредиту та процентів здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком (додаток №1 до договору) (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.3 Договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту, відповідно до графіку за наступні періоди:

- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту ( частини кредиту) по день, що передує передостанньому банківському дню місяця;

- в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по банківський день, що передує передостанньому банківському дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць користування кредитом - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Якщо графік містить лише місяць здійснення платежу, вважається, що платіж повинен бути здійсненим не пізніше останнього банківського дня відповідного календарного місяця, за винятком останнього місяця користування коштами. В останній місяць користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та процентів в останній день строку користування кредитом, який визначений в пункті 1.3 договору.

Якщо дата сплати кредитних коштів та процентів не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті сплати кредиту та процентів, визначеної відповідно до умов договору.

Під поняттям «банківський день» сторони розуміють робочий день кредитора, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документів на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.

Відповідно до п. 5.4 Договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки кредитора для погашення кредиту (пункт 1.5 договору) та процентів (пункт 2.1 договору), або інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника, у валюті кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника.

Пунктом 5.5 Договору визначено, що при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору (п. 12.1 Договору).

Одночасно з підписанням Кредитного договору №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р. сторонами було погоджено та підписано графік (Додаток №1 до Договору) згідно якого погашення кредиту та сплата процентів позичальником здійснюється наступним чином:

- 28.07.2014 р. - 16 667,00 грн.;

- 28.08.2014 р. - 16 667,00 грн.;

- 28.09.2014 р. - 16 667,00 грн.;

- 28.10.2014 р. - 16 667,00 грн.;

- 28.11.2014 р. - 16 667,00 грн.;

- 28.12.2014 р. - 16 665,00 грн.

03.07.2014 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ПП «ПКС-Авто» (позичальник) було укладено Додаткову угоду №010/Р1-01-09-1-0/12/68/1 до Кредитного договору №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р. згідно із п. 1 якої сторони погодили п. 1.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: « 1.1. Відповідно до умов договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 96 183,15 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обв'язки, визначені договором.».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони погодили Додаток №1 до Договору (графік погашення заборгованості) викласти в новій редакції.

Так, згідно вказаного графіку погашення кредиту та сплата процентів позичальником здійснюється наступним чином:

- 28.07.2014 р. - 16 030,00 грн.;

- 28.08.2014 р. - 16 030,00 грн.;

- 28.09.2014 р. - 16 030,00 грн.;

- 28.10.2014 р. - 16 030,00 грн.;

- 28.11.2014 р. - 16 030,00 грн.;

- 28.12.2014 р. - 16 033,15 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов Договору було надано відповідачу кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії у сумі 96 183,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером №1 від 04.07.2014 р. та виписками по особовому рахунку ПП «ПКС-Авто».

Проте, відповідач надані кредитні кошти в строк, визначений Кредитним договором та Додатком №1 до Договору (в редакції Додаткової угоди №010/Р1-01-09-1-0/12/68/1 від 03.07.2014 р.) не повернув, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 16 033,15 грн. та несплачених в строк відсотків за користування кредитом у розмірі 1 226,89 грн. Крім того, у зв'язку із порушенням строків повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків за користування кредитом позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3 619,98 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 136,09 грн., а також за невиконання п. 6.1 Кредитного договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Кредитного договору №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії згідно умов Договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в строки передбачені договором та графіком погашення заборгованості не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Кредитного договору №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 16 033,15 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1 226,89 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3 619,98 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 136,09 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 Договору, позичальник на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З огляду на вищенаведене та наявність у ПП «ПКС-Авто» заборгованості за Кредитним договором №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р. у розмірі 16 033,15 грн., суд погоджується з наданими позивачем розрахунками пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а тому стягненню з відповідача підлягає 3 619,98 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 136,09 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до п. 6.1 Договору позичальник - юридична особа зобов'язаний самостійно надавати кредитору щоквартально, не пізніше 25-го числа місяця, після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року - свій бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати.

Підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 Договору визначено, що позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за невиконання або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктами 3.4, 4.2, 6.1, 8.4 договору - неустойку в розмірі 0,5% від розміру кредиту, але не менше 500,00 грн.

Отже, фактично Кредитним договором №010/Р1-01-09-1-0/12/68 від 03.07.2014 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафу.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем п. 6.1 Договору встановлений судом і по суті відповідачем не спростований, наявні підстави для застосування до відповідача передбачених Договором господарських санкцій. Позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 2 000,00 грн., як то передбачено умовами укладеного сторонами Договору, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку, що вимоги про стягнення вказаних коштів з відповідача на користь позивача є правомірними і підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПКС-Авто» (03126, м. Київ, проспект Відрадний, 95, літера Г, офіс 432; ідентифікаційний код 33149097) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом у розмірі 16 033 (шістнадцять тисяч тридцять три) грн. 15 коп., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 1 226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 89 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3 619 (три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 98 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 09 коп., штраф у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.11.2015 р.

Суддя В.О. Демидов