Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/25169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/25169/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Інституту загальної енергетики Національної академії наук України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР"

про зобов'язання виконати договір та відшкодування збитків

Представники сторін:

від позивача: Іскренко О.О. - представник за довіреністю № 268/203-20 від 22.09.2015 року;

Діденко І.В. - представник за довіреністю № 268/219-20 від 09.10.2015 року;

Сахно О.В. - представник за довіреністю № 268/204-20 від 22.09.2015 року;

від відповідача: Корнійчук М.О. - представник за довіреністю № б/н від 08.10.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Інституту загальної енергетики Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" про зобов'язання виконати договір та відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачем укладено договір № 32 від 12 квітня 2002 року, відповідно до умов якого між сторонами договору досягнуто домовленості щодо завершення їх спільними зусиллями будівництва і введення в експлуатацію Лабораторного корпусу Інституту за адр: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 172. При цьому ТОВ «ТОР» прийняв на себе зобов'язання щодо часткового фінансування об'єкту будівництва з правом отримання в цій частині побудованих приміщень у свою власність.

Станом на день подання даного позову ТОВ «Науково - виробничий центр «ТОР» не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання ним умов договору № 32 від 12 квітня 2002 року щодо розподілу земельної ділянки, та не компенсував Інституту сплачений останнім земельний податок за період з 2012-2014 року на загальну суму 301 035,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.10.2015 року.

12.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.10.2015 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32016379.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2015 року розгляд справи відкладено на 27.10.2015 року.

27.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.11.2015 року.

10.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про застосування стоків позовної давності.

В судовому засіданні 10.11.2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

12.04.2002 року між Інститутом загальної енергетики Національної академії наук України (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (сторона-2) укладено договір №32.

Відповідно до п.2.1 договору, даний договір укладений з метою завершення спільними зусиллями сторін будівництва і введення в експлуатацію лабораторного корпусу (надалі - корпус) Інституту загальної енергетики НАН України в м. Києві по вул. Антоновича, 172-а.

Усі витрати по завершенню будівництва корпусу, починаючи з дати підписання даного договору до здачі в експлуатацію, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації на об'єкт, а також перепроектування технологічних площ і систем загального призначення (додаткова вхідна парадна частина для сторони-1, перепланування усіх поверхів, у тому числі восьмого, опалення, вентиляція, каналізація, електропостачання і т.д), обумовлених поділом площ, переорієнтацією призначення будинку з лабораторного на адміністративний і передачею частини корпусу у власність стороні-2, здійснює сторона-2 (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, сторона-1 зобов'язується в момент здачі об'єкта в експлуатацію передати стороні-2 в повну власність частину корпусу, зазначену в п.2.5 даного договору про створення загальної власності, передача здійснюється після здачі об'єкт в експлуатацію на підставі акту Державної комісії.

Додатковою угодою № 3 від 14.11.2005 року до договору між сторонами досягнуто згоди змінити найменування об'єкта будівництва з Лабораторного корпусу на Адміністративний корпус з попереднім розподілом між ними частин площі у майбутньому побудованого приміщення.

29.06.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору, відповідно до якої доповнили договір пунктом 3.7 і виклали його в редакції: «після введення в експлуатацію адміністративного корпусу і оформлення прав власності сторона-2 зобов'язується здійснити організаційно-технічні роботи і фінансування повного оформлення земельної ділянки по вул. Антоновича, 172, на якій розташований адміністративний корпус, і її розподіл між сторонами пропорційно площам, отриманими сторонами в адміністративному корпусі (п.2.5 договору). До розподілу земельної ділянки сторона-2 несе всі витрати з оплати за користування земельною ділянкою в повному обсязі у формах, передбачених чинним законодавством».

Вказаний Адміністративний корпус розташований на земельній ділянці площею 0,2973 га. кадастровий № 8000000000:79:054:0006, яка на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 р. № 43/1253 виділена Інституту загальної енергетики НАН України у постійне користування згідно державного Акту серія АА № 080596 від 06.09.2004 р., зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-9-00003 за цільовим призначенням: «для звершення будівництва, подальша експлуатація та обслуговування лабораторного корпусу», і перебуває у власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18.12.2007 року, Адміністративний корпус було введено в експлуатацію.

02.04.2009 року між Інститутом та ТОВ «Науково - виробничий центр «ТОР» підписано уточнений акт розподілу площ, згідно з яким Інститут отримав у власність 4019,9 м 2 загальної площі Адміністративного корпусу, а ТОВ «Науково - виробничий центр «ТОР» отримав у власність 19105,7 м 2 загальної площі.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ТОВ «Науково - виробничий центр «ТОР» не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання ним договору № 32 від 12 квітня 2002 року щодо розподілу земельної ділянки. А, позивачем за користування земельною ділянкою по вул. Горького, 172 відповідно до поданих податкових декларацій з плати за землю за 2012-2014 роки, сплачено до бюджету в тому числі за ТОВ «Науково - виробничий центр «ТОР» грошові кошти на загальну суму 301 035,00 грн. (за період з 2012-2014 рік включно).

Проте, судом встановлено, що ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2012 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Суницю Віктора Івановича.

Ухвалою попереднього засідання від 14.03.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 ухвалу попереднього засідання від 14.03.2013 в частині визнання вимог публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на суму 107148152,06грн. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2013 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 та ухвалу господарського суду м. Києва 14.03.2013 у справі № 5011-50/9028-2012 в частині визнання публічного акціонерного товариства "Сведбанк" з грошовими вимогами на суму 107148152,06грн. скасовано.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича.

Позивач звернувся з позовною заявою про зобов'язання виконати умови договору та стягнення збитків 22.09.2015 року, відповідно до відмітки суду.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо звернення позивача до відповідача з кредиторськими вимогами по договору № 32 від 12.04.2002 року.

Згідно ч. 15 ст. 16 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 3 ст.17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі , не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивач не заявив кредиторські вимоги як кредитора до відповідача в межах встановленого законом строку та відповідно право позивача не порушено, тому суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог Інституту загальної енергетики Національної академії наук України про зобов'язання виконати договір та відшкодування збитків, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 5733,53 грн., проте сплатив 7238,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 136 від 23.03.2015 року.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає, за ухвалою суду, суму судового збору в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в розмірі 5 733,53 грн., відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Повернути Інституту загальної енергетики Національної академії наук України (03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 172; ідентифікаційний код: 04589627) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 17 коп., як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 136 від 23.03.2015 року , яке знаходиться в матеріалах справи № 910/25169/15.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.11.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий