Рішення

від 17.11.2015 по справі 911/4375/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 911/4375/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» , Київська обл., Баришівський р-н, с. Борщів

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Комплекс АгромарсВ» , Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка

про стягнення 16959,96 грн.

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 127/КАМ/Ю від 18.09.2015 р.)

Обставини справи:

сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Комплекс АгромарсВ» (далі - відповідач) про стягнення 16959,96 грн. передплати за недопоставлений товар за договором на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. було здійснено передоплату на загальну суму 109635,96 грн. Проте, відповідач в порушення умов договору № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. в установлений договором строк своє зобов'язання з постачання товару виконав частково на суму 92676,00 грн., в зв'язку з чим позивач на підставі ст. 693 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 16959,96 грн. передплати.

02.11.2015 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив від 02.11.2015 р. на позов, в якому відповідач просить суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, обґрунтовуючи це тим, що строк дії договору № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. закінчився 31.12.2012 р., а оскільки зазначений договір не було пролонговано належним чином оформленою додатковою угодою та інші договори поставки між позивачем та відповідачем не укладались, відповідач вважає, що поставки, здійснені після 31.12.2012 р. протягом 2012-2015 років є позадоговірними поставками, на які не розповсюджуються умови договору 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. Крім того, відповідач зазначає, що взагалі товару було відвантажено на суму 94116,00 грн., що зазначено в акті звірки, доданому до позовної заяви, а тому залишок грошових коштів, сплачених позивачем складав 15919,96 грн., який був повернутий відповідачем позивачу 25.09.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 25.09.2015 р., у зв'язку з чим заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

06.11.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 105 від 29.10.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1827,00 грн., обґрунтовуючи це тим, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 1827,00 грн. підлягає стягненню з відповідача. Проте, в позовній заяві позивачем заявлено лише позовну вимогу про стягнення з відповідача 16959,96 грн. передплати за недопоставлений товар за договором на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р., а зі змісту зазначеної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 1827,00 грн. судового збору.

Проте, стягнення судового збору не є позовною вимогою, отже зазначена заява не є заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України.

Оскільки в зазначеній заяві позивач не відмовляється від позовних вимог про стягнення 16959,96 грн., то господарським судом Київської області розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві, а саме про стягнення 16959,96 грн. передплати за недопоставлений товар за договором на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р.

Представник позивача в судові засідання 02.11.2015 р. та 17.11.2015 р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 28.09.2015 р. та 02.11.2015 р. не виконав, проте 06.11.2015 р. та 16.11.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання № 106 від 29.10.2015 р. та № 109 від 11.11.2015 р. про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, які судом задоволені.

Представник відповідача в судових засіданнях 02.11.2015 р. та 17.11.2015 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Комплекс АгромарсВ» (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» (замовник) було укладено договір на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник за умови 100%-ної передоплати замовником приймає на себе зобов'язання відпускати за ціною 0,12 грн. з ПДВ за 1,0 кілограм технологічні відходи переробки продуктів птахівництва, а саме: ШКТ (шлунково кишкового тракту птиці - відходи), в строки та кількості, передбачені графіками, які складаються один раз на місять за домовленістю сторін.

Згідно з п. 2.2. договору право власності на відходи у замовника виникає з моменту передачі відходів замовнику.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками його сторін та скріпленням печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 31.12.2012 р. (п. 6.2. договору).

Сторонами підписано додаткову угоду № 2 від 01.01.2014 р. до договору № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р., в якій сторони виклали пункт 6.2. договору в наступній редакції: «Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 31.12.2014 р.».

Позивачем на виконання умов договору у період з 31.01.2014 р. по 22.10.2014 р. було перераховано відповідачу 98007,96 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 01.01.2014 р. у відповідача існує наявний залишок заборгованості перед позивачем у сумі 11628,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 2014 р.

Як зазначає позивач, протягом 2014 р. відповідачем було поставлено позивачеві товар на загальну суму 92676,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Посилаючись на те, що станом на час звернення до суду відповідачем було недопоставлено товару на суму передоплати у розмірі 16959,96 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 16959,96 грн. передоплати за недопоставлений товар.

До позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків від 14.04.2015 р. за 2014 р., з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 р. у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 11628,00 грн.

Проте, зазначений акт звірки взаємних розрахунків від 14.04.2015 р. не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та без платіжного доручення про перерахування 11628,00 грн. відповідачу не може підтверджувати факт існування заборгованості у сумі 11628,00 грн. у відповідача перед позивачем.

Інших доказів на підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 11628,00 грн. матеріали справи не містять.

Крім того, з зазначеного акта звірки взаємних розрахунків від 14.04.2015 р. вбачається, що він підписаний для взаємних розрахунків за період 2014 р. по всім договорам, які були укладені між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено , що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, як вже зазначалось, позивачем на виконання умов договору у період з 31.01.2014 р. по 22.10.2014 р. було перераховано відповідачу 98007,96 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Як зазначає позивач, протягом 2014 р. відповідачем було поставлено позивачеві товар на загальну суму 92676,00 грн.

Проте судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем за період з 05.01.2014 р. по 20.11.2014 р. було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 92700,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними у кількості 111 шт., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 11628,00 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами, то судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 5307,00 грн. (98007,96 грн. - 92700,96 грн.).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в порушення п. 1.1. договору № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. не було складено графік поставки відходів переробки продуктів птахівництва, тобто сторонами не було встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки зазначеного товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

28.04.2015 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 28 від 31.03.2015 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.04.2015 р., в якому позивач просив відповідача здійснити відгрузку товару на суму заборгованості 17302,76 грн. або в строк протягом 5 календарних днів здійснити повернення суми заборгованості. Зазначений лист отриманий позивачем 05.05.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0735000283240.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що взагалі товару було відвантажено на суму 94116,00 грн., що зазначено в акті звірки, доданому до позовної заяви, а тому залишок грошових коштів, сплачених позивачем складав 15919,96 грн., який був повернутий відповідачем позивачу 25.09.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 25.09.2015 р., у зв'язку з чим, на думку відповідача, заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.

В судовому засіданні представником відповідача надано суду платіжне доручення № НОМЕР_1 від 25.09.2015 р. на суму 15519,96 грн. з призначенням платежу «повернення передоплати за непоставлений товар в т.ч. ПДВ 2586,66 грн.».

Як встановлено судом, позивачем позовну заяву здано до поштового відділення 22.09.2015 р., що підтверджується відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому надійшла позовна заява з доданими документами до господарського суду Київської області.

Отже, відповідачем після подання позивачем позовної заяви до суду повернуто позивачу 5307,00 грн. встановленої судом передоплати за договором на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р.

Таким чином, оскільки відповідачем після подання позовної заяви (22.09.2015 р.) було повернуто позивачу 5307,00 грн. встановленої судом суми передоплати за непоставлений товар, то провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідачем недопоставлено товару на загальну суму 5307,00 грн. та провадження в цій частині позовних вимог припинено на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а позовна вимога про стягнення 11652,96 грн. (16959,96 грн. - 5307,00 грн.) передоплати не підтверджена належними та допустимими доказами, то вимога позивача про стягнення з відповідача 11652,96 грн. передоплати за недопоставлений товар за договором на передачу відходів птахівництва № 12-352/КАМ-Ю від 01.01.2012 р. є недоведеною, необґрунтованою, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року складає 1218,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою платіжним дорученням № 817 від 30.04.2015 р. було сплачено 1827,00 грн. судового збору, тоді як позивач мав сплатити судовий збір у сумі 1218,00 грн., та оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5307,00 грн. припинено на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 609,00 грн. надмірно сплаченого судового збору та 381,13 грн. судового збору за вимогу про стягнення 5307,00 грн.

Судовий збір в іншій частині позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 5307,00 грн. передоплати за непоставлений товар припинити.

2. В іншій частині позову відмовити.

3.Повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю В«Баришівський звіроплемгоспВ» (07545, Київська обл., Баришівський р-н, с. Борщів, вул. Польова, буд. 1, код 33461188) 990,13 грн. судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 817 від 30.04.2015 р.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 26.11.2015 р.