Рішення

від 25.11.2015 по справі 910/26498/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2015Справа №910/26498/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд»

про стягнення 113 306,78 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Торорощенко Г.В. - представник за довіреністю № 21-08/874 від 30.12.2014

від відповідача Лабатюк Я.М. - представник за довіреністю від 01.12.14

В судовому засіданні 25.11.2015, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» про стягнення 113 306,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.02.2015 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 6Д (15), на підставі якого позивачем був поставлений товар на загальну суму 223 228,91 грн., що підтверджується накладними № 2503135, № 2503137 від 23.07.2015 та № 2503481 від 11.08.2015. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 113 306,78 грн., з яких: 108 485,20 грн. - основний борг, 4 556,81 грн. - пені та 264,77 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26498/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 11.11.2015.

10.11.2015 до господарського суду надійшла телеграма відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання, призначене на 11.11.2015, з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду виконав, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи. Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляд справи представник позивача не заперечував.

Ухвалою суду від 11.11.2015 клопотання відповідача було задоволено та відкладено розгляд справи на 25.11.2015.

У судове засідання 25.11.2015 з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставку товару відповідачу, оскільки видаткові накладні, що долучені до матеріалів справи не відповідають вимогам Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні а також не надано повноважень особи на отримання такого товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 лютого 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» (надалі - дистриб'ютор, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №6 Д(15) (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, передати у власністю дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити продукцію. Асортимент і ціни вказуються в накладній на товар (надалі НТ).

Згідно з п. 1.2. договору загальна сума договору складає суму всіх поставок за даним договором.

Дистриб'ютор зобов'язується прияти і оплатити товар, згідно з НТ (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.8. договору перехід права власності здійснюється в момент отримання товару дистриб'ютор або його перевізником, що підтверджується їх підписом на накладній на товар і товарно-транспортній накладні.

Згідно з п. 7.3. договору дистриб'ютор оплачує 100% вартості партії товару, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з дня поставки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1. договору).

За доводами позивача, ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» на виконання умов договору поставило відповідачу товар на загальну суму 223 228,91 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2503135 від 23.07.2015 на суму 158 655,25 грн, № 2503137 від 23.07.2015 р. на суму 23,94 грн та № 2503481 від 11.08.2015 р. на суму 64 549,72 грн. Відповідачем було прийнято товар та частково оплачено у сумі 114 743,71 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Відтак у відповідач утворився борг перед позивача у сумі 108 485,20 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача, зобов'язань за договором щодо оплати товару з боку відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.3. договору дистриб'ютор оплачує 100% вартості партії товару, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з дня поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 223 228,91 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № 2503135 від 23.07.2015 на суму 158 655,25 грн, № 2503137 від 23.07.2015 р. на суму 23,94 грн та № 2503481 від 11.08.2015 р. на суму 64 549,72 грн., (належним чином завірена копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідачем в свою чергу товар був прийнятий, та частково оплачений у сумі 114 743,71 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 7.3. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи по суті настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 108 485,20 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 108 485,20 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 556,81 грн. - пені та 264,77 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.1. договору при несвоєчасній оплаті поставленого продавцем партії товару, дистриб'ютор сплачує йому пеню, із розрахунку 0,5 % від суми борг за кожен день прострочення оплати товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ а також відшкодовує збитки, штрафну неустойку і упущену вигоду.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір пені та 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем: пеня у розмірі 4 556,81 грн та 3% річних у розмірі 264,77 грн.

Щодо заперечень відповідача, наведенні у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Як вбачається з умов договору (п. 1.8.) перехід права власності здійснюється в момент отримання товару дистриб'ютором або його перевізником , що підтверджується їх підписом на накладній на товар і товарно-транспортній накладні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, факт здійснення відповідачем господарської операції, а саме, поставка товару відповідачу повинна підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити.

Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ).

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

Із видаткових накладних № 2503135, № 2503137 від 23.07.2015 та № 2503481 від 11.08.2015. вбачається, що вони видані на виконання договору № 6д/15 від 26.02.2015 відображають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Накладні підписані та скріплені печаткою позивача. У графі «Отримав покупець», накладна підписана Головним бухгалтером та експедитором, підписи яких скріплені печаткою відповідача.

На товарно-транспортних накладних від 23.07.2015 та від 11.08.2015 р., в підтвердження факту прийняття відповідачем товару, наявні підписи експедитора як відповідальної особи вантажоодержувача, завірений печаткою відповідача.

Тобто зазначені накладні в повній мірі відображають факт поставки позивачем визначеного сторонами в договорі товару та отримання його відповідачем на суму 223 228,91 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору..

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ренесанс Трейд» (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, буд. 3/2, літера А, офіс 4; ідентифікаційний код 36184176) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (49800 м. Дніпропетровськ вул. Малогвардійська буд. 1; ідентифікаційний код 00374048) 108 485 (сто вісім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 20 коп. - основного боргу, 4 556 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн 81 коп. - пені; 264 (двісті шістдесят чотири) грн 77 коп. - 3% річних та 1 699 (одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять) грн 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.