Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/19913/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/19913/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АРТ ПАК ЛТД»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 261 948,37 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Штогрин І.Ю., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АРТ ПАК ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 352 897,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/19913/15, розгляд справи призначено на 09.09.2015 р.

26.09.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

07.09.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 09.09.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19913/15 позивач виконав.

У судове засідання 09.09.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19913/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 09.09.2015 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/19913/15, розгляд було відкладено на 08.10.2015.

Судове засідання 08.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи було призначено на 04.11.2015.

03.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши у судовому засіданні 04.11.2015 заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

У судове засідання 04.11.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.2015 не з'явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АРТ ПАК ЛТД» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки плівки багатошарової пакувальної № 041013 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця плівку багатошарову пакувальну (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

24.06.2011 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої, сторони погодились викласти п. 6.1 Договору в наступній редакції « 6.1 Покупець здійснює 100% оплату вартості товару у гривнях протягом 30 календарних днів з дати поставки товару».

30.12.2013 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди викласти розділ 9 Договору в новій редакції « 9.1 Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов'язань за Договором. У випадку, якщо жодна із сторін, до закінчення зазначеного терміну письмово не заявить про розірвання даного Договору, він вважається продовженим до 31.12.2015 року.»

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар, відповідач в свою чергу за неї не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в розмірі 220 109,84 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу продукцію, в свою чергу, відповідачем було лише частково її оплачено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 220 109,84 грн ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), внаслідок чого позивач вимушений був звернутись до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав, здійснив відповідачу поставку продукції, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, проте відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався з позивачем лише частково. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворився борг за Договором в розмірі 220 109,84 грн.

Позивач крім основної заборгованості також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 1 569,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 734,08 грн та пеню в розмірі 31 398,30 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем було не вірно розраховано інфляційні втрати, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 1 569,91 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 264,97 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.1 Договору у випадку прострочення в оплаті поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого товару, за кожний день порушення строків оплати.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, суд встановив, що позивач вірно розрахував зазначений показник, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 31 398,30 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені, в загальному розмірі 261 948,37 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 259 479,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АРТ ПАК ЛТД» (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, будинок 29; ідентифікаційний код: 25400077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (29010, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Пілотська, будинок 20; ідентифікаційний код: 31617387) заборгованість в розмірі 220 109 (двісті двадцять тисяч сто дев'ять) грн 84 коп., пеню в розмірі 31 398 (тридцять одна тисяча триста дев'яносто вісім) грн 30 коп., 3 % річних в розмірі 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 91 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1 264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АРТ ПАК ЛТД» (04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, будинок 29; ідентифікаційний код: 25400077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус Екстружен» (29010, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Пілотська, будинок 20; ідентифікаційний код: 31617387) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 186 (п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн 58 коп.

Повне рішення складено 09.11.2015.

Суддя О.В. Нечай