Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/3127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/3127/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф», м. Київ до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сир», м. Сквира про стягнення 262494,30 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 02.11.2015, ОСОБА_2 - дов. від 01.10.2015 № 56 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сир» (далі - відповідач) про стягнення 262494,30 грн., з яких 179649,85 грн. основний борг, 47628,97 грн. інфляційні втрати, 2026,64 грн. 3% річних та 33188,84 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 31.12.2014 № 1 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 31.12.2014 № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідачу - покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662 - 97 (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору. Ціна на товар може змінюватись.

Згідно п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014 до договору, при проведені розрахунку за товар покупець здійснює оплату за першу половину місяця продавцеві авансом до 18 числа поточного місяця та до 8 числа наступного місяця - здійснює остаточний розрахунок за попередній місяць.

Пунктом 3.2.1 договору покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.п. 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач по прийомним квитанціям, завірені копії яких залучені до матеріалів справи поставив відповідачу товар за який останній в порушення своїх договірних зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 17.04.2015 № 31, в якому вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідач надав відповідь на вимогу від 22.04.2015 вих. № 43, в якій зазначає, що зобов'язується провести повну оплату заборгованості та просить відтермінування оплати у зв'язку з складним фінансовим становищем.

Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Оскільки, відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсязі, за ним рахується заборгованість в розмірі 179649,85 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами у справі за період з 01.12.2014 по 10.06.2015, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 10.06.2015 складає суму боргу в розмірі 179649,85 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 179649,85 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 179649,85 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні за період прострочення з 09.01.2015 по 31.05.2015 з простроченої суми складають 47628,97 грн., 3% річних за період прострочення з 09.01.2015 по 15.06.2015 з простроченої суми складають 2026,64 грн.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

При нарахуванні інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 26184,28 грн., 3% річних з прострочених сум в розмірі 1973,79 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 21444,69 грн., 3% річних в розмірі 52,85 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Також, позивач просить суд на підставі п. 4.2 договору стягнути з відповідача за порушення строків проведення розрахунків за прийнятий товар, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 09.01.2015 по 15.06.2015 складає 33188,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня з прострочених сум в розмірі 32295,05 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 893,79 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 179649,85 грн. основного боргу, 26184,28 грн. інфляційних втрат, 1973,79 грн. 3% річних та 32295,05 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сир» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, ідентифікаційний код 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробіф» (02660, м. Київ, вул. Віскозна, 5, ідентифікаційний код 38293100) 179649 (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 85 коп. основного боргу, 26184 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 1973 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят три) грн. 79 коп. 3% річних, 32295 (тридцять дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 05 коп. пені, 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 23.11.2015.