Рішення

від 17.11.2015 по справі 921/977/15-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2015 р.Справа № 921/977/15-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" вул. Вишгородська, 28/1,Київ 74,Київська область,04074

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 35 216 грн 00 коп...

За участю представників сторін:

Позивача: не з"явився;

Відповідача : ОСОБА_3 - представник.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт", вул. Вишгородська, 28/1, м. Київ 74, Київська область звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення 35 216 грн. 00 коп..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконано умови заявки на разове перевезення № ТР-035508 від 21.02.2015 року, а саме втрачено при перевезенні вантаж, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму за втрачений товар в розмірі 21 998 грн.00 коп. та понесені витрати на адвокатські послуги в розмірі 12 000 грн.00 коп..

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23 вересня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06 жовтня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2015 року та 03 листопада 2015 року відповідно; зобов'язано відповідача до дня розгляду справи подати суду документально підтверджений відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання 03 листопада 2015 року в судове засідання не з'явився, проте в судовому засіданні 20.10.2015р. повноважені представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі із підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.11.2015р. пояснив суду, що його довіритель перебував за кордоном та не знав про розгляд даної справи, відтак представник відповідача надав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи заявлене клопотання, відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03.11.2015р. розгляд справи відкладено на 17.11.2015р. на 12 год. 00 хв., повторно зобов'язано відповідача до дня розгляду справи подати суду обгрунтований, документально підтверджений відзив на позовну заяву.

17.11.2015р. від відповідача по справі ОСОБА_2 на адресу господарського суду Тернопільської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що його вина у нанесенні збитків є недоведеною, зазначає, що позивач та відповідач не дійшли згоди щодо причин пошкодження продукції, не провели відповідну експертизу для визначення причин, як передбачено Правилами перевезення, на які вони послались в договорі. Також, як зазначено у відзиві, позивач посилається на те, що 26.02.2015р. під час здавання вантажу вантажоодержувачу було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей в кількості двох одиниць, в зв'язку з чим складено відповідний акт здавання-приймання товарно-матеріальних цінностей за кількістю у замовленні за № 6601562741 від 26.11.2015р. Але вантажоодержувачем було вказано та власноручно підписано в присутності перевізника, що недостача двох ноутбуків була виявлена у замовленні, зазначеному під іншим номером, а саме № 6601562714. Враховуючи вищевикладене, просить суд в позові відмовити.

В судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст.22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

21.02.2015р. замовником ТОВ "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" була подана заявка на разове перевезення № ТР-036508 до перевізника СПД ФО ОСОБА_2, з якої вбачається, що дата та час завантаження товару - 23.02.2015р. о 17-00 год. в с.Калинівка Макарівського району Кимївської області, вул..Київська, буд.49; адреса пункту розвантаження товару: Черкаська обл., м.Монастирище, вулЛеніна, 132; м.Котовськ, вул..50 річчя Жовтня, 103 та Одеська обл.., м.Ізмаїл, вул..Пушкіна, 41/Болградська,72; марка автомобіля Мерседес; прізвище водія - ОСОБА_4

Відповідно до умов заявки на разове перевезення пошкоджені упаковки до завантаження не приймаються або приймаються за умови згоди водія; водій /експедитор/ в повному обсязі відповідає за збереження товару та пломби при перевезенні. Водій /експедитор/ відповідає за товар в пошкодженій упаковці та за нестачу товару /по кількості товарних місць та упаковок/. У випадку нестачі товару, порушення цілісності пломби складається акт, про що робиться помітка на всіх екземплярах товарно-транспортної накладної. Ні одна із сторін не має права відмовитись від підпису даного акта. Підставою для відмітки в ТТН про доставку вантажу слугує 100%-ва відповідність поставленого вантажу відомостям ТТН. При виявлених невідповідностях підставою для відмітки в ТТН про доставку вантажу слугує складений акт з підписами всіх сторін та відмітка про складений акт в ТТН.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка на разове перевезення № ТР-036508 від 21.02.2015р. підписана та завірена печатками замовника ТОВ "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" та перевізника ФОП ОСОБА_2

На підставі товарно-транспортної накладної № ТР-035508/1 від 23.02.2015р. вантаж автомобілем Мерседес, водій ОСОБА_4 послідував по маршруту: с.Калинівка Макарівського р-ну Київської обл.. - м.Монастирище Черкаської обл. - м.Котовськ Одеської обл.- м.Ізмаїл Одеської обл..

В пункті призначення м.Ізмаїл Одеської обл.. при прийнятті вантажу представником вантажоодержувача ТОВ "Дієса" виявлено нестачу двох одиниць товару, а саме: ноутбук Lenovo IdealPad G5030 (80G001PUUA) та ноутбук Lenovo IdealPad G5070 (59-440044) на загальну суму 21 998,00 грн., а також незакріплений пол вантажного відсіку рухомого складу вантажного автомобіля марки "Мерседес", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на якому здійснювалась транспортна операція.

Як вбачається з матеріалів справи, товарно-транспортна накладна № ТР-035508/1 від 23.02.2015р. підписана вантажоодержувачем ТОВ "Дієса", водієм ОСОБА_4 з відміткою "по заказу 660 156 2714 складено акти по якості та кількості, прилагаються на окремих листах ( нестача 2-х ноутбуків, пошкодження 2-х сковородок).

Вартість двох одиниць оргтехніки, щодо яких виявлено нестачу, підтверджується товарно-транспортною накладною № ТР-035508/1 від 23.02.2015р., а саме: ноутбук Lenovo IdealPad G5030 (80G001PUUA) на суму 8 999,00 грн. та ноутбук Lenovo IdealPad G5070 (59-440044) на суму 12.999,00 грн., загальна вартість яких становить 21 998,00 грн.

26.02.2015р. був складений Акт здачі-приймання ТМЦ по кількості № 6601562741, в якому відображена таблиця невідповідностей, а саме зазначено: ноутбук Lenovo IdealPad G5030 (80G001PUUA), номенклатурний номер 71168986 та ноутбук Lenovo IdealPad G5070 (59-440044), номенклатурний номер 71168987. Акт здачі-приймання ТМЦ підписаний водієм ОСОБА_4 та представниками вантажоотримувача.

22.04.2015р.ТОВ "Дієса", м.Київ надіслало вимогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт", м.Київ про відшкодування заподіяних збитків в сумі 21998,00 грн. вартості двох ноутбуків Lenovo IdealPad G5030 (80G001PUUA) та Lenovo IdealPad G5070 (59-440044).

02.06.2015р. між ТОВ "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" та ТОВ "Дієса" була укладена Угода зарахування зустрічних однорідних вимог, з моменту підписання якої грошові кошти в сумі 21 998,00 грн. з ПДВ /вартість втраченого (пошкодженого) вантажу під час виконання заявок, що складені на підставі договору № 28/11/2014 від 28.11.2014р., вважають зарахованими на користь Сторони-2, тобто ТОВ "Дієса", тож зобов'язання у цій частині вважається припиненим. Таким чином, відшкодувавши заподіяну матеріальну шкоду ТОВ "Дієса" у повному обсязі, а саме в сумі 21 998,00 грн., позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" тим самим понесло матеріальні збитки внаслідок дій відповідача.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію № 06-17- G від 10.07.2015р. про відшкодування суми нестачі - вартості втраченого вантажу на загальну суму 21 998,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту отримання претензії. Крім того, в претензії, позивач попередив відповідача, що в разі ігнорування досудового розгляду спору шляхом задоволення вимог, він буде направлений на розгляд господарського суду про стягнення крім основної суми заборгованості, сум судового збору, відшкодування суми моральних збитків, компенсації витрат на правову допомогу /адвокатські послуги/, інфляційні витрати.

У відповідності до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Пунктом 11.1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні » від 14.10.1997 № 363 /із наступними змінами/ визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч.1, ч.2 ст.925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб"єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.218 ГК України.

Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При чому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина.

Стаття 614 ЦК України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

Приписами статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п.п.15.1, 15.2, 15.3 Правил).

Відносини між сторонами виникли на підставі заявки на тразове перевезення №ТР-036508 від 21.02.2015р.

Відповідальність перевізника врегульована договором заявника, підписаним обома сторонами, зокрема, передбачено, що водій /експедитор/ в повному обсязі відповідає за збереження вантажу та пломби при здійснення перевезення. Водій /експедитор/ відповідає за вантаж в пошкодженій упаковці та за бракуючий товар по кількості товарних місць та упаковок.

Судом критично оцінюються заперечення відповідача щодо невідповідності даних щодо зазначення номеру замовлення 6601562714 на товарно-транспортній накладній від 23.02.2015р. та в акті здачі-приймання ТМЦ по кількості № 6601562741, оскільки два зазначених документа містять ідентичні дані щодо найменування вантажу, їх номенклатурні номери, зазначення осіб, залучених в даній господарській операції, зокрема водія-перевізника ОСОБА_5 та врешті підпис водія ОСОБА_5 про виявлену нестачу двох ноутбуків.

У відповідності з п.15.3. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Таким чином, оскільки факт незабезпечення перевізником схоронності переданого йому до перевезення вантажу мав місце, факт недостачі вантажу засвідчено в акті, перевізник згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України несе відповідальність перед замовником у розмірі фактичної шкоди та зобов"язаний її відшкодувати.

Матеріалами справи підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань, не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, чим спричинив збитки позивачу.

Розмір заявлених до стягнення збитків був визначений позивачем на підставі зазначеної у товарно-транспортній накладній № ТР-035508/1 від 23.02.2015р. ціни за одиницю товару /ноутбуків/ та становить 21 998,00 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт недотримання перевізником умов укладеної між сторонами заявки-договору на разове перевезення, згідно якого на перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, збереження, пошкодження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажоодержувачу, зважаючи на те, що перевізник не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов"язання, отже позов підлягає до задоволення в повному обсязі в сумі 21 998,00 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнутим з відповідача суму витрат на винагороду адвоката у розмірі 12 000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат позивачем долучено до матеріалів справи Договір № 01-17 про надання правової допомоги. Укладений 28.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт" та Адвокатським об"єднанням "Сфера Закону" в особі керуючого партнера ОСОБА_6 на представлення інтересів та захисту права клієнта щодо стягнення дебіторської заборгованості з ФОП ОСОБА_2 Відповідно до р.3 договору про надання правової допомоги, винагорода адвоката складає 12 000,00 грн. До матеріалів справи долучено Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4984, видане гр..ОСОБА_6, посвідчення адвоката; Звіт адвоката АО "Сфера Закону" ОСОБА_6 про виконання доручень клієнта ТОВ "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт"; квитанція № 286314 від 14.09.2015р. про сплату адвокатських послуг в сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що:

адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (частина третя статті 4 цього Закону);

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статі 1 цього Закону).

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що: "Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій".

Досліджуючи питання правомірності вимоги про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката, суд приймає до уваги викладене, оплату наданих послуг адвоката згідно з квитанцією, наявною в матеріалах справи, той факт, що витрати обґрунтовані результатом розгляду справи, а також, оскільки підготовку матеріалів позовної заяви та представництво інтересів позивача при розгляді справи здійснювалось саме адвокатом, а тому, вважає таку вимогу позивача обґрунтованою.

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даймонд 777 Україна Експорт/Імпорт", вул. Вишгородська, 28/1, м. Київ 74, ідентифікаційний код 39131174 - 21 998 грн. 00 коп. збитків за втрачений вантаж; 12 000,00 грн. витрат за послуги адвоката та 1 218,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 26.11.2015р.) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук