Ухвала від 27.03.2007 по справі 11/542-а

11/542-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27.03.07 р.          № 11/542-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Борисенко  І.В.

 при секретарі:          Дубінкіній Ю.А.

 За участю представників:

 від позивача -Давиденко Ю.А. – (дов. № 33 від 26.03.2007р.)                 Муравйов К.В. – (дов. № 225 від 24.10.2006р.)

відповідача:     Перепелюк О.В. – (дов. № 8294/9/10 від 06.11.2006р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Подільському р-ні м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 17.11.2006

 у справі № 11/542-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілє"

 до           Державна податкова інспекція у Подільському р-ні м. Києва

 про          визнання недійсним податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Мілє” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання податкових повідомлень –  рішень та рішення про результати розгляду скарги.

Згідно з останніми уточненнями позовних вимог позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва:

- № 0000152350/0 від 06.03.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46.710,00 грн., в т.ч. 20.100,00 грн. – основний платіж та 26.610,00 грн. – штрафні санкції;

- № 0000152350/1 від 23.05.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46.710,00 грн., в т.ч. 20.100,00 грн. – основний платіж та 26.610,00 грн. – штрафні санкції;

- № 0000332350/1 від 23.05.2006, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 20.070,00 грн.;

- № 0000152350/3 від 29.09.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46.710,00 грн., в т.ч. 20.100,00 грн. – основний платіж та 26.610,00 грн. – штрафні санкції;

- № 0000332350/3 від 29.09.2006, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 20.070,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.11.2006р. у справі № 11/542-А позов задоволено повністю; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000152350/0 від 06.03.2006; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000152350/1 від 23.05.2006; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000332350/1 від 23.05.2006; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000152350/3 від 29.09.2006; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000332350/3 від 29.09.2006.

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення про відмову позивачу в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та  просив її задовольнити.

Від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На підставі акту № 18/23-504-32709997 від 21.02.2006р. про результати  планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “Мілє” за період з 27.11.2003р. по 01.10.2005р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152350/0 від 06.03.2006 (отримано позивачем 10.03.2006), яким позивачу за порушення пп. 7.3.2. пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 та пп. 11.2.3. п. 12.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46.710,00 грн., в т.ч. 20.100,00 грн. – основний платіж та 26.610,00 грн. – штрафні санкції.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА України № 10687/6/25-0115 від 22.09.2006 залишено без задоволення скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152350/3 від 29.09.2006, яким позивачу за порушення пп. 7.3.2. пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 та пп. 11.2.3. п. 12.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46.710,00 грн., в т.ч. 20.100,00 грн. – основний платіж та 26.610,00 грн. – штрафні санкції;

- № 0000332350/3 від 29.09.2006, яким до позивача за порушення пп. 7.3.2. пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 та пп. 11.2.3. п. 12.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 20.070,00 грн.

Колегія суддів, не погоджується з висновками відповідача викладеними в акті перевірки, враховуючи наступне.

Встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності зменшення валових витрат позивача і збільшення зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до ТОВ „Мілє” штрафних санкцій, і, як наслідок, щодо визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.

ТОВ "Мілє" у перевіряємому періоді здійснювало зовнішньоекономічну діяльність з придбання товару (побутової техніки), який реалізовувало на території України, а саме: відповідно до контракту № БЕ 18577881/01203 від 20.12.2003, укладеного з компанією "Міеlе & Сіt. КG" (Німеччина, постачальник), ТОВ „Мілє" отримувало товар (побутова техніка та запчастини).

Таким чином, позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність з придбання імпортного товару (побутової техніки). Цей товар реалізовувався на території України, а отримані кошти від реалізації використовувалися на придбання іноземної валюти для оплати постачальнику-нерезиденту поставленого товару (кредиторська заборгованість за товар). Для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта придбавалася позивачем на Міжбанківській валютній біржі. На підтвердження цього позивачем було надано заявки на купівлю валюти.

Згідно з пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Сума валових витрат за імпортними операціями визначається відповідно до вимог пп. 7.3.2 ст. 7 цього Закону, яким встановлено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

З аналізу наведених норм вбачається, що при визначенні валових витрат платника податку за такими імпортними операціями, які здійснював позивач, необхідно враховувати два аспекти:

- дату збільшення валових витрат;

- суму валових витрат, яка визначається у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти.

Правила визначення балансової вартості валюти вказані в п. 7.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Слід також зазначити, що на момент оприбуткування товару валюта у позивача ще була відсутня і обчислити її балансову вартість було неможливо. Тому суму (розмір) валових витрат згідно з правилами п. 7.3. вказаного Закону можна було визначити лише після оплати товару, коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

При обчисленні балансової вартості валюти позивач дотримувався вимог пп. 7.3.2 п. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який в свою чергу відсилає до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено декілька порядків визначення балансової вартості валюти:

- при використанні валюти, яка була отримана внаслідок експортної операції (валютна виручка). В такому випадку балансова вартість визначається за пп. 7.3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" – шляхом множення суми отриманої іноземної валюти на курс НБУ, що діяв на дату отримання;

- при використанні валюти, придбаної на біржі, балансова вартість визначається за пп. 7.3.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" – в розмірі суми гривень, сплаченої платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку). Тобто, балансова вартість інвалюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі;

- при використанні валюти, походження якої неможливо чітко визначити, балансова вартість останньої визначається за пп. 7.3.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В такому випадку платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю.

Отже, враховуючи, що позивач придбавав валюту для оплати придбаних за імпортним Контрактом та проданих товарів, то балансова вартість підлягає обчисленню з використанням другого з методів за пп. 7.3.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оскільки для оплати вартості отриманого товару іноземна валюта спеціально придбавалася підприємством на Міжбанківській валютній біржі, то згідно з п.п.7.3.4 ст. 7 вищезазначеного Закону сума гривень, сплачена позивачем у зв'язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), є балансовою вартістю такої іноземної валюти.

При цьому законодавством надано право платнику податків на відображення у складі валових витрат реальної суми витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) в іноземній валюті, шляхом включення до складу валових витрат суми балансової вартості іноземної валюти, що буде витрачена на придбання зазначених товарів (робіт, послуг).

Таким чином позивач, керуючись нормами пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7, пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат – в сумі балансової вартості придбаної валюти, як того вимагають норми вищевказаного Закону.

А тому, висновок відповідача про те, що позивач в порушення пп. 7.3.2. пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 та пп. 11.2.3. п. 12.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не сплатив до бюджету податок на прибуток у розмірі 20.100,00 грн. є помилковим.

Оскільки, визнано відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянутим епізодом, то застосування до нього штрафних санкцій у відповідності п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій їй бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000152350/0 від 06.03.2006р., № 0000152350/1 від 23.05.2006р., № 0000332350/1 від 23.05.2006р., № 0000152350/3 від 29.09.2006р., № 0000332350/3 від 29.09.2006р. підлягають визнанню нечинними.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва не підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року у справі № 11/542-А не підлягає скасуванню.

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 195 198,200, 205-206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року у справі № 11/542-А залишити без змін.

Матеріали справи № 11/542-А повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена  до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Шипко  В.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Борисенко  І.В.