Рішення

від 19.11.2015 по справі 910/26643/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/26643/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна"

до Приватного підприємства "КОЛОР-СІЧ"

про стягнення 342 919,16 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Безпалий Є.П. (довіреність б/н від 07.09.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства "КОЛОР-СІЧ" про стягнення 342919,16 грн., з яких: 342300,21 грн. - основний борг, 618,95 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за дилерським договором № 011д від 12.01.2012 в частині оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 342300,21 грн. У зв'язку із прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 618,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/26643/15, розгляд справи призначено на 03.11.2015.

30.10.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 розгляд справи №910/26643/15 відкладено на 19.11.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2015 надав суду довідку про стан заборгованості та докази часткових оплат за договором № 011д від 12.01.2012, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було надіслано на юридичну адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Ухвала про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою про не знаходження відповідача за даною адресою.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 19.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіколорс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "КОЛОР-СІЧ" (дилер, відповідач) укладено дилерський договір № 011д (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а дилер приймати та оплачувати лакофарбову продукцію (надалі - товар) для реалізації третім особам виключно в межах регіонів і населених пунктів, вказаних у даному договорі або в додаткових угодах (п. 1.2.).

Пунктом 1.1. договору визначено, що продаж та реалізація продукції здійснюється на території м. Запоріжжя, м. Маріуполь, м. Кривий Ріг.

Відповідно до пункту 3.3. договору, дилер зобов'язаний оплачувати товар відповідно до погоджених в додаткових угодах умов роботи, з моменту відвантаження відповідної партії товару, незалежно від реалізації товару третіми особами.

Передача товару при доставці силами продавця здійснюється на складі дилера та оформляється підписанням накладної уповноваженим представником дилера і печаткою (спеціальним штампом) дилера (п. 4.4.).

Відповідно до п. 7.2. договору, у редакції додаткової угоди №2 від 08.01.2013, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року при умові повного виконання сторонами зобов'язань.

Додатковими угодами № 1 від 12.01.2012 та № 2 від 08.01.2013 до договору сторони погодили об'єми закупівель в 2012-2013 роках, визначили розмірі скидок та бонусів при умові їх надання.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 342300,21 грн. за поставлений позивачем товар за видатковими накладними: №К-00000932 від 30.04.2014, №К-00000961 від 06.05.2015, №К-00000962 від 06.05.2014, №К-00001090 від 14.05.2014, №К-00001170 від 19.05.2014, №К-00001223 від 21.05.2014 р., №К-00001331 від 28.05.2014, №К-00001367 від 30.05.2014, №К-00001406 від 02.06.2014, №К-00001412 від 03.06.2014, №К-00001422 від 03.06.2014, №К-00001491 від 10.06.2014, №К-00001788 від 01.07.2014, №К-00001837 від 04.07.2014, №К-00001942 від 15.07.2014, №К-00001950 від 16.07.2014, №К-00001951 від 16.07.2014, №К-00001988 від 17.07.2014, №К-00002145 від 28.07.2014, №К-00002164 від 29.07.2014, №К-00002232 від 29.07.2014, №К-00002467 від 19.08.2014, №К-00002505 від 21.08.2014, №К-00002895 від 19.09.2014, №К-00002922 від 24.09.2014, №К-00002968 від 25.09.2014, №К-00003733 від 28.11.2014, №К-00003735 від 28.11.2014, №К-00003736 від 28.11.2014, №К-00003739 від 01.12.2014.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.02.2015 відповідач надіслав позивачу графік погашення заборгованості за договором.

Оскільки, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, 02.09.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. №2142 від 31.08.2015) в якій вимагав сплатити заборгованість за дилерським договором № 011д від 12.01.2012, докази направлення якої наявні в матеріалах справи.

Відповідач вказану претензію залишив без задоволення, вимог позивача не задовольнив.

Враховуючи наявність заборгованості за договором у розмірі 342300,21 грн. та прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 618,95 грн., нараховані за період з 12.09.2015 по 03.10.2015.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов, позивач у період з 30.04.2014 по 01.12.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 342632,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, що підписані з боку відповідача та скріплені печаткою товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони у договорі не встановили строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач, у порядку статті 530 ЦК України, 02.09.2015 направив відповідачу вимогу вих. №2142 від 31.08.2015 про сплату заборгованості за дилерським договором № 011д від 12.01.2012 (докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи).

Позивачем належним чином доведено звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, а тому відповідач, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України та умов договору, зобов'язаний здійснити оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 342300,21 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за дилерським договором № 011д від 12.01.2012 у сумі 342300,21 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 342300,21 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 618,95 грн., нараховані за період з 12.09.2015 по 03.10.2015.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

З огляду на положення вищенаведеної норми та з врахуванням положень ст. 530 ЦК України, прострочення мало місце з 12.09.2015 (вихідний день), то нарахування 3% річних слід здійснювати з 14.09.2015 (наступний робочий день).

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 562,69 грн., а тому вимоги у даній частині, суд задовольняє частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КОЛОР-СІЧ" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, будинок 40, код ЄДРПОУ 36576728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення 43, код ЄДРПОУ 32827363) заборгованість у розмірі 342300,21 грн., 3% річних у розмірі 562,69 грн., судові витрати у розмірі 5142,94 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.11.2015

Суддя С.О. Турчин