Рішення

від 18.11.2015 по справі 910/24323/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/24323/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Нова лінія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс»

про стягнення 32 741,33 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Адаменко С.М. за довіреністю № 117 від 03.09.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» про стягнення 32 741,33 грн. (з яких: 13 000,00 грн. основного боргу, 7 466,14 грн. пені, 1 514,08 грн. 10 відсотків річних від простроченої суми, 10 761,11 грн. інфляційної складової боргу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/24323/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. представник позивача надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні та власне письмове підтвердження, яке залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 14.09.2015 р. не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.09.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 23.09.2015 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представників відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 21.1-.2015 р. розгляд справи відклав на 18.11.2015 р.; повторно зобов'язав сторін надати суду певні документи та пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2015 р. надав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; надав документи, які залучено до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Нова лінія» (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» (надалі - клієнт) був укладений договір про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого експедитор приймає на себе зобов'язання надати клієнту послуги з організації перевезення товарів клієнта зі складу клієнта та/або з розподільчого центру, що визначений експедитором (надалі - РЦ) до торгових центрів ПрАТ «Нова лінія», а також логістичні послуги, пов'язані з перевезенням товарів (надалі - послуги). А клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного коксу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до п. 1.4. договору, що логістичні послуги включають в себе:

- розробку маршрутів та графіків перевезення товарів;

- послуги з приймання, завантаження/розвантаження товарів, перевірки, об'єднання, сортування, зберігання товарів;

- інші послуги, пов'язані з перевезенням та супроводженням вантажу клієнта.

За умовами п. 3.1. договору, оплата послуг за цим договором здійснюється клієнтом в залежності від кількості палет/упаковок товару, перевезених до торгових центрів ПрАТ «Нова лінія», за тарифами, вартість яких сторони погодили в додатку № 1 та додатку № 2 до договору.

Згідно з п. 3.11. договору, оплата за даним договором здійснюється клієнтом щомісячно на підставі рахунків або актів здачі-прийняття послуг, які готуються експедитором. Клієнт зобов'язаний здійснити оплату не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання рахунку або акту здачі-прийняття послуг. У випадку не отримання рахунку або акту здачі-прийняття послуг від експедитора до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, клієнт зобов'язаний особисто звернутись до експедитора з метою отримання зазначених документів та вжити всіх заходів для здійснення повної та своєчасної оплати.

Пунктом 3.12. договору встановлено, що за надання послуг, визначених у п.п. 1.1. - 1.4. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора (розрахунковий період - календарний місяць) грошову суму в розмірі, визначеному відповідно до п. п. 3.1 .- 3.6. договору.

Відповідно до п. 3.13. договору, грошові зобов'язання клієнта, визначені умовами цього договору, вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок експедитора.

Згідно з п. 3.14. договору, при здачі результатів виконання послуг експедитор та клієнт підписують акт здачі-прийняття послуг, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.15. договору передбачено, що послуги за договором вважаються прийнятими після підписання актів здачі-прийняття послуг, з урахуванням п. 3.16. Факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін актом здачі-прийняття послуг.

За умовами п. 3.16. договору, клієнт зобов'язаний підписати акт здачі-прийняття послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від експедитора, або в той же термін надати вмотивовану відмову від підписання акту здачі-прийняття послуг з обов'язковим зазначенням зауважень та надіслати один екземпляр акту експедитору за адресою, визначеною у розділі 9 цього договору як адреса для листування.

У відповідності до п. 4.1. договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та або) чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку порушення клієнтом терміну оплати, визначеного в п. 3.11. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язань за даним договором, а також додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь експедитора (п. 4.5. договору).

У відповідності до п. 6.2. договору, даний договір діє протягом усього терміну дії договору поставки № 153580 від 04.07.2014 р., а в частині виконання грошового зобов'язання, до повного його виконання.

Позивач пояснив суду, що ним було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором, своєчасно та у повному обсязі, про що свідчить відсутність будь-яких зауважень з боку клієнта.

На виконання умов договору експедитором було виставлено, а клієнтом отримано рахунок на оплату № БУ-00007602 від 30.11.2014 р. на суму 18 903,60 грн., в т.ч. ПДВ та рахунок на оплату № БУ-00008582 від 31.12.2014 р. на суму 6 598,80 грн., в т.ч. ПДВ. Факт отримання вищевказаних рахунків та належного виконання умов договору експедитором підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття послуг № БУ-00010646 від 30.11.2014 р. та № БУ-00011877 від 31.12.2014 р.

Однак, станом на 06.05.2015 р. клієнт зобов'язання щодо оплати за надані послуги за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим експедитор направив на його адресу вимогу про сплату боргу ( вих. № 866 від 06.05.2015 р.), яка була отримана клієнтом 20.05.2015 р.

Після отримання вимоги, відповідач виконав лише частково свої зобов'язання за договором на суму 12 502,40 грн. (19.05.2015 р. сплачено 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ; 21.05.2015 р. сплачено 2 000,00 грн. в т.ч ПДВ; 28.05.2015 р. сплачено 5 502,40 грн., в т.ч. ПДВ), що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (додано до матеріалів справи).

Таким чином, станом на день пред'явлення позову відповідачем не проведена оплата за надані йому послуги у листопаді 2014 р. на суму 6 401,20 грн. та грудні 2014 р. на суму 6 598,80 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р. становить 13 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

За таких обставин Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» про стягнення 32 741,33 грн. (з яких: 13 000,00 грн. основного боргу, 7 466,14 грн. пені, 1 514,08 грн. 10 відсотків річних від простроченої суми, 10 761,11 грн. інфляційної складової боргу), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

При цьому, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення зобов'язання за договором транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу (правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання).

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» основного боргу за надані послуги за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р. в розмірі 13 000,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» про стягнення 13 000,00 грн. основного боргу за надані послуги за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» просить суд також стягнути з відповідача 10 761,11 грн. інфляційних втрат за період з 06.12.2014 р. до 31.08.2015 р. та 1 514,08 грн. 10 % річних за період з 06.12.2014 р. до 10.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку порушення клієнтом терміну оплати, визначеного в п. 3.11. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 10 761,11 грн. інфляційних втрат за період з 06.12.2014 р. до 31.08.2015 р. та 1 514,08 грн. 10 % річних за період з 06.12.2014 р. до 10.09.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р.

Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» просить суд стягнути з відповідача 7 466,14 грн. пені за період з 06.12.2014 р. до 10.09.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.4. договору, у випадку порушення клієнтом терміну оплати, визначеного в п. 3.11. цього договору, клієнт зобов'язаний сплатити на користь експедитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язань за даним договором, а також додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України).

Нарахування та сплата пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були бути виконані, до дня їх фактичного виконання на користь експедитора (п. 4.5. договору).

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 7 466,14 грн. пені за період з 06.12.2014 р. до 10.09.2015 р. за неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару за договором про надання експедиційних та логістичних послуг № 153580-2 від 18.07.2014 р.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 160,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей-Плюс» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, офіс 11, код ЄДРПОУ 38824022) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, Одеське шосе, 8, код ЄДРПОУ 30728887) 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 7 466 (сім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 14 коп. пені, 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 08 коп. 10 % річних від простроченої суми, 10 761 (десять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 11 коп. інфляційної складової боргу та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина