Постанова

від 24.11.2015 по справі 923/1760/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р.Справа № 923/1760/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.,

(У зв'язку з припиненням повноважень судді Шевченко В.В. щодо здійснення ним правосуддя, склад судової колегії змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.11.2015)

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новокам'янський»

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 30.10.2015 про задоволення заяви про забезпечення позову

у справі № 923/1760/15

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Агроінвест»

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новокам'янський»

про стягнення 875 866,43 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Агроінвест» (далі - Фірма, позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на наявних розрахункових рахунках у відповідних фінансових установах, в межах суми 875 866,43 грн., що належать Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Новокам'янський» (далі - Кооператив, відповідач).

Обґрунтовуючи заяву позивач зазначив, що обставини виникнення заборгованості та взаємовідносини сторін за вищезазначеним договором були дослідженні Суворовським районним судом м. Херсона по справі № 668/16333/13-ц, який своїм рішенням від 31 січня 2014 року стягнув, зокрема з Кооперативу на користь Фірми грошові кошти в сумі 1 806 177, 91 грн. та судовий збір в сумі 1 720,50 грн. Відповідач відмовився добровільно виконати рішення суду та ухилявся від його виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Кооператив з 06.05.2014 перебуває у процесі припинення. Рішення про ліквідацію прийнято 30.04.2014, що відображено у протоколі загальних зборів членів відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2015 заяву Фірми, про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позовну заяву шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на наявних розрахункових рахунках у відповідних фінансових установах, в межах суми 875 866,43 грн., що належать Кооперативу.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки в ході проведення самоліквідації ліквідаційна комісія відповідача до винесення рішення у справі може реалізувати усе майно (грошові кошти), що позбавить позивача поновити своє порушене право.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, оскільки вона необґрунтована, протиправна, така, що винесена судом з порушенням процесуального законодавства та відмовити в задоволенні заяви позивача.

Більш детальні доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до останньої.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

В судовому засіданні 24.11.2014 представник апелянта надав усні пояснення, якими повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

В судовому 24.11.2015 представник позивача надав усні пояснення, проти скарги заперечував, просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладання арешту на майно та заборону іншим особам вчиняти дії, що стосується предмета спору.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 875 866,43 грн., у зв'язку з порушення Кооперативом умов укладеного між сторонами договору поставки № 1 від 07.03.2013.

Судова колегія погоджується з думкою господарського суду, що адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на наявних розрахункових рахунках у відповідних фінансових установах в межах суми 875 866, 43, що належать відповідачу. Адже, в ході проведення самоліквідації, ліквідаційна комісія відповідача до винесення рішення у справі може реалізувати усе майно (грошові кошти), що позбавить позивача поновити своє порушене право.

Вживаючи ухвалою заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на наявних розрахункових рахунках у відповідних фінансових установах в межах суми 875 866, 43, що належать відповідачу, господарський суд першої інстанції, дійшов підставного висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам та інтересам позивача, та обґрунтовано припустився, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Отже, визначені заходи забезпечення позову адекватно відповідають реальним обставинам справи та в належному вигляді забезпечують законні права позивача як заявника, так і не порушують інтереси відповідача по справі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 30.10.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Лисенко В.А.

ОСОБА_3