Ухвала

від 25.11.2015 по справі 817/1864/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"25" листопада 2015 р. Справа № 817/1864/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2015 р. у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Дубенському районі Рівненської області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (код ЄДРПОУ 30712552) на користь управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі (35600, м. Дубно, вул. Шевченка, 27; р/р 256053014367 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Дубно, МФО 333368, код 22555282) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 у сумі 52 073 грн. 61 коп.

В апеляційній скарзі представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено належними доказами розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії. Також, апелянт посилається на те, судом Окрім того, посилається на те, що на момент прийняття Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" не було передбачено обов"язку відшкодування підприємством пільгових пенсій на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.1 ч.2 ст. 197 КАС України, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV). За змістом статті 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Відповідно до Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 22.01.2015 №401/03 Управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області було визначено та направлено на адресу підприємства розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню органам Пенсійного фонду України за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, в сумі 52 073,61 грн.. До кола осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах за зазначеним розрахунком увійшли: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Проте, у визначений законом строк зазначені витрати не відшкодовано приватним сільськогосподарським підприємством "Україна", що стало підставою для звернення з вказаним позовом.

Суд першої інстанції надаючи правову оцінку діям відповідача щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", дійшов висновку, що такі дії є правомірними. Також, суд дійшов висновків про те, що саме підприємство має відшкодовувати вказані витрати.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на загально обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Відповідно п. 1 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Згідно пп.6.2 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України №21-1 від 31.12.2003, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до пп. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пп. 6.5 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно пп.6.8 п. 6 вищезазначеної Інструкції суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-I, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

У випадку несплати витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, вказані витрати є боргом зі сплати страхових внесків, який стягується органами Пенсійного фонду України на підставі пп. 7 п. 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/20.

Виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій лише особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками № 1 та № 2 та які набули необхідний стаж роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законодавством України передбачено відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України, пов'язаних з на виплатою і доставкою пільгових пенсій, призначених за окремими пунктами статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, до 01.01.2015 року позивач не був наділений повноваженнями щодо відшкодування зазначених витрат.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28.12.2014, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнообов'язкових податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Відповідно до пп.4 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Отже, з 01.01.2015 р. правовою підставою для виникнення у сільськогосподарського підприємства зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної його колишньому працівнику на підставі п. "б" -"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є сукупність наступних умов: 1) факт роботи такого пенсіонера в цьому фермерському господарстві, незалежно від тривалості стажу; 2) фермерське господарство є платником єдиного податку.

На час виникнення права на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії чинним законодавством не передбачено звільнення сільськогосподарського підприємства від такого відшкодування, а тому посилання відповідача на те, що він не наділений повноваженнями щодо сплати витрат на виплату та доставку пенсії, є безпідставними.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 працювали на підприємстві та їм призначена і виплачується пільгова пенсія.

На виконання вимог п.6.4 Інструкції №21-1, позивачем на адресу відповідача надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.7-9).

Відповідно до розрахунків фактичних витрат управління Пенсійного фонду України у Дубенському районі витратило на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 2 за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 - 52 073,61 грн.

На підтвердження понесення фактичних витрат позивачем надано копії протоколів про призначення пенсій, довідки про призначення пенсій та копії уточнюючих довідок про характер та умови праці (а.с.15-32, 36-45), а тому доводи приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про те, що позивачем не підтверджено суму витрат на виплату та доставку пенсії не відповідають фактичним обставинам справи. Так само, не заслуговує на увагу і посилання підприємства на те, що позивачем зазначено різну кількість осіб, які отримують пільгову пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі перебуває 9 осіб, які працювали у відповідача та отримують пільгову пенсію. Саме відносно вказаних осіб підприємство заборгувало по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року. Розмежування в розрахунку на арк. 6 виплати пенсії та фактичних витрат по ОСОБА_13 за 01-04 місяці та за 05 місяць, вказавши його прізвище двічі не впливає на правильність визначення суми та осіб.

Окрім того, даний розрахунок, отриманий відповідачем, не оскаржений, так само як не оспорюється і право на пенсію зазначених у розрахунку осіб відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому є вірними висновки суду першої інстанції, що саме на відповідача покладено обов"язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій з січня по травень 2015 року включно.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, яку висловлено в постановах Верховного Суду України від 16 квітня, 10 вересня, 08 жовтня 2013 року (21-12а13, 21-215а13, 21-310а13 відповідно), 11 лютого 2014 року (21-471а13) та від 07 липня 2015 року (2а/0370/1328/11) щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції.

За змістом ч.2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Управління Пенсійного Фонду України в Дубенському районі Рівненської області вул. Шевченка, 27,м. Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35603

3- відповідачу Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" с.Верба,Дубенський район, Рівненська область,35670

4 - представник відповідача АДРЕСА_1 ОСОБА_15, - ,