Ухвала

від 24.11.2015 по справі 820/11814/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/52200/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Садовод» на постанову Харківського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Садовод»

до відповідача-1 Державного реєстратора реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченка Іллі Леонідовича

відповідача-2 реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Держземагентства у Харківській області

про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

20.06.2014р. до суду з позовом про скасування рішень про відмову в державній реєстрації та зобов'язання вчинити дії звернулося приватне акціонерне товариство «Садовод» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що ним до державного реєстратора було надано договори оренди землі, укладені з Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області, проте реєстратором відмовлено у проведенні державної реєстрації. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач просив скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав; зобов'язати Реєстраційну службу Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності держави в особі Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області на земельні ділянки та право оренди Товариства вказаних земельних ділянок.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2.10.2014р., відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли необґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.

У своїх запереченнях відповідач вважає рішення судів законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Розпорядженням Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області №265 від 27.08.2012р. позивачу передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки загальною площею 520,3066 га.

Між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством 27.12.2012р. було укладено договори оренди землі на земельні ділянки загальною площею 520,3066 га.

30.12.2013р. Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області звернулася до Реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області із заявами для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а Товариство 30.12.2013 р. звернулося із заявами про проведення державної реєстрації іншого речового права, права оренди.

Рішеннями №№9719304 від 31.12.2013р., 9719119 від 31.12.2013р., 9719022 від 31.12.2013р., 9718787 від 31.12.2013р., 9718516 від 31.12.2013р., 9717553 від 31.12.2013р., 9718930 від 31.12.2013р., 9719236 від 31.12.2013р. та 9718300 від 31.12.2013р. відповідач відмовив Великобурлуцькій районній державній адміністрації Харківської області у державній реєстрації права власності держави на земельні ділянки у зв'язку з тим, що із заявою звернулася неналежна особа.

Рішеннями №№9719330 від 31.12.2013р., 9719207 від 31.12.2013р., 9719085 від 31.12.2013р., 9718870 від 31.12.2013р., 9718639 від 31.12.2013р., 9717792 від 31.12.2013р., 9718981 від 31.12.2013р., 9719263 від 31.12.2013р. та 9718442 від 31.12.2013р. відповідач відмовив Товариству у державній реєстрації речового права - права оренди земельних ділянок, похідного від права власності, оскільки заяви подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) та Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, п.п. 3 та 5 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 16 вказаного закону, у разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

У п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності з 1 січня 2013 року) державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Зазначеним законом внесено зміни і у ЗК України, зокрема ст. 122 викладено в новій редакції, де ч. 4 встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З наведеного вбачається, що починаючи з 1.01.2013 р. відповідно до ст. 122 ЗК України та Положення повноваження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у власність або користування є виключною компетенцією Держземагентства та його територіальних органів.

Як правильно встановлено судами, спірні рішення державного реєстратора мотивовані тим, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа та заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні рішення державного реєстратора відповідають вимогам закону та обґрунтовано прийняті з тих підстав, що із заявою має звернутися відповідний центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин або його територіальний орган, а заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

Аналогічного висновку, який має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 244 2 КАС України, дійшов Верховний Суду України у своїх рішеннях від 16 вересня 2015 року у справах №№ 21-214а15, 21-262а15.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили Товариству у задоволенні позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Садовод» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2.10.2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз