Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/11426/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/11426/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі№ 910/11426/15 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" треті особи 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович; 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прозобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доПублічного акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" прозвернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників (за первісним позовом):

позивача: Протасов С.В., дов. від 01.10.2015;

відповідача: Мартян О.В., дов. від 05.10.2015;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

в засіданні суду 18.11.2015 в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 25.11.2015

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/11426/15 (суддя - Бондарчук В.В.) припинено провадження у справі в частині зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. із заявами про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони будівель та споруд комбінатів хлібопродуктів, накладених на підставі іпотечного договору від 20.06.2013 №ВКЛ - 2009993/1/S-3 за реєстровим № 834. В задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Ільєнок Т.В., Куксов В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/11426/15 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено та визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1S-3, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/11426/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Також, скаржником подано доповнення до касаційної скарги.

ПАТ "Дельта Банк", в порядку ст. 121 1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відзив на касаційну скаргу, в якому не погодився з висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" надало відзив на касаційну скаргу та додаткові письмові пояснення до відзиву, в яких заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (Позичальник) 19.06.2013 укладений договір кредитної лінії №ВКЛ-2009993/1, за умовами якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами - траншами, на умовах визначених даним договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 11400000,00 доларів США зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: 14% річних у доларах США; 22% річних у гривнях, в порядку, визначеному даним договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.11.2013.

Кредит надається Позичальнику для поповнення обігових коштів (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.1.4 договору, в разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначений в п.п. 1.1.1 даного договору та/або прострочення платежів згідно графіку, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за даним договором встановлюється в розмірі 19% річних у доларах США та 27% річних у гривні.

В статті 4 договору сторонами погоджено відповідальність сторін, зокрема, у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, останній сплачує Кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У випадку порушення Позичальником вимог п. 3.3 кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 % від суми кредиту за кожний випадок порушення.

При цьому, умовами п. 3.3 договору визначено, що Позичальник зобов'язаний, зокрема дотримуватися положень даного договору та договорів, які зазначені у п. 1.3 даного договору, протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за його використання в порядку, визначеному даним договором; повернути Кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій Кредитора та можливих штрафних санкцій у терміни, визначені даним договором.

Умовами п. 5.3 договору сторони погодили, у випадку невиконання, або неналежного виконання Позичальником будь-якого свого зобов'язання за даним договором та/або за будь-якими іншими договорами, що укладені між Позичальником та Кредитором, є подіями, при настанні яких припиняється кредитування Кредитором Позичальника, а Позичальник здійснює дострокове повернення отриманого кредиту, сплачує Кредитору проценти за користування кредитом, комісії та можливі штрафні санкції. Для цього Кредитор надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом Позичальнику відповідну письмову вимогу. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми в терміни, визначені у вимозі, Кредитор по закінченню цього терміну звертає стягнення на майно Позичальника, на заставлене майно та інше в порядку, визначеному даним договором, відповідними договорами застави та законодавством України.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.3 договору).

Між сторонами укладались додаткові договори від 08.11.2013 № 1 та договір від 31.12.2013 № 2 до договору кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1, в результаті підпункт 1.1.1 пункта 1.1 договору викладено в наступній редакції:

"Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами - траншами, на умовах визначених даним договором, в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 11400000,00 доларів США зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі: 14% річних у доларах США; 22% річних у гривнях, в порядку, визначеному даним договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12.12.2014.

20.06.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (Іпотекодержатель) та ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (Іпотекодавець) укладений іпотечний договір №ВКЛ-2009993/1/S-3, за умовами якого, Іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, яке випливає з кредитного договору передав, а Іпотекодержатель прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених даним договором, належне на праві власності нерухоме майно.

На виконання умов кредитного договору ПАТ "Дельта Банк" надало позичальнику кредитні кошти в сумі 11400000,00 доларів США, однак ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів", надані кредитні кошти у визначений договором строк повернуто не було.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" укладено ряд договорів про відступлення права вимоги за договорами на обслуговування рахунку (від 12.02.2015 в„–1202003 з гр. ОСОБА_8; від 12.02.2015 в„– 1202002 з гр. ОСОБА_9; від 12.02.2015 в„– 1202001 з гр. ОСОБА_10; від 25.02.2015 в„– 2502005 з гр.ОСОБА_11; від 25.02.2015 № 2502006 з гр. ОСОБА_12; від 25.02.2015 в„– 2502005 з гр. ОСОБА_13; від 25.02.2015 № 2502004 з гр. ОСОБА_14; від 26.01.2015 №260115 з гр. ОСОБА_15, про що на адресу ПАТ "Дельта Банк" направлені відповідні повідомлення про відступлення права вимоги.

Господарські суди дослідили, що 27.02.2015 ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" направлено ПАТ "Дельта Банк" заяву № 517 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України на суму 207645988,12 грн, проте Банк 20.03.2015 повідомив товариство про неможливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки постановою Національного банку України від 02.03.2015 № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а тому заява № 517 задоволенню не підлягає.

Заявою від 28.02.2015 № 518 про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" уточнило та остаточно визначило розмір грошових вимог до Банку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшов висновку, що під час тимчасової адміністрації в банку не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Крім того, суд, зважаючи на правовідносини, які склались між сторонами первісного позову зробив висновок про невідповідність правочину з припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом направлення ПАТ "Дельта Банк" відповідних заяв від 27.02.2015 № 517 та від 28.02.2015 № 518 приписам ст. 601 ЦК України в частині наявності у позивача дійсних однорідних вимог до ПАТ "Дельта Банк" за договорами відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим, зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії від 19.06.2013 №ВКЛ-2009993/1 щодо повернення суми кредитної заборгованості не припинились.

Скасовуючи рішення в зазначеній частині, апеляційний господарський суд, зважаючи на норми ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виходив з того, що вимоги № 517 та № 518 були заявлені до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк", а тому дія ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не розповсюджується на правовідносини за приписами ст. 601 ЦК України, які склались між сторонами первісного позову.

Зважаючи на те, що вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором та відповідні вимоги ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договорами відступлення прав вимоги є зустрічними, однорідними (грошовими), відповідні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були направлені ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" на адресу ПАТ "Дельта Банк" до дати введення в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що односторонній правочин, вчинений ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог шляхом направлення на адресу ПАТ "Дельта Банк" відповідних заяв № 517 та № 518 є таким, що відповідає приписам ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим, зобов'язання ПАТ "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1 щодо повернення суми кредитної заборгованості є такими, що припинились з 28.02.2015, тобто з моменту надіслання на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 518, а тому іпотека за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1S-3 є припиненою.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В силу ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків в межах двосторонніх правовідносин.

При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Водночас, у разі зарахування зустрічних однорідних вимог діють обмеження, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 602 ЦК України визначено випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції досліджуючи всі матеріали справи в сукупності, враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства України встановлено, що заборона, встановлена ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не може бути застосована до даних правовідносин.

Апеляційний господарський суд дійшов до вірного висновку про припинення іпотеки за іпотечним договором № ВКЛ-2009993/1/S-3 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання - договору кредитної лінії № ВКЛ-2009993/1.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

З огляду на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом при перегляді рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про припинення іпотеки за іпотечним договором від 20.06.2013 № ВКЛ-2009993/1S-3, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Правомірність результату розгляду позовних вимог про зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" звернутися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. із заявами про виключення з державних реєстрів запису щодо обтяження та заборони будівель та споруд комбінатів хлібопродуктів, накладених на підставі іпотечного договору від 20.06.2013 №ВКЛ - 2009993/1/S-3 за реєстровим № 834, а також щодо результату розгляду зустрічного позову, не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється, виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки розгляд справи здійснено без участі представників третіх осіб, колегія суддів касаційної інстанції до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують своєчасне повідомлення зазначених осіб про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі № 910/11426/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР