Рішення

від 26.11.2015 по справі 902/1479/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 листопада 2015 р.

Справа № 902/1479/15

за позовом : Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (01601, м.Київ, вул.Мечникова, 16 а; 21019, м.Вінниця, вул. Примакова, 23)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка" 22403, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Леніна, 46)

про стягнення 70119,89 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Подано позов державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг до товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка" про стягнення 70119,89 грн. заборгованості, з яких: 64169,00 грн. сума лізингових платежів; 5588,71 грн. пені; 352,94 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 09.11.2014 року було порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 26.11.2015 року.

В судове засідання 26.11.2015 року з'явились представник позивача та представники відповідача.

При цьому, представником позивача 25 листопада 2015 року було подано заяву, яку останній підтримав в судовому засіданні, в якій зазначено, що з моменту пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено 17 листопада 2015 року суму 32000,00 грн., як частковий поточний плановий платіж (відшкодування вартості послуг), що підтверджується випискою з банку № 137, копія якого міститься в матеріалах справи.

З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача: 32169,00 грн. відшкодування вартості техніки; 5588,71 грн. пені; 352,94 грн. 3 % річних. Позов в частині стягнення 32000,00 грн. боргу позивач просить припинити.

Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання № б/н від 26.11.2015 року, в якому останній просить зменшити заборгованість по пені на розсуд суду, оскільки в період жнив комбайн, який був у лізингу вийшов із ладу (поломка двигуна) і як наслідок відповідач поніс збитки. Одночасно представником відповідача було подано платіжне доручення № 447 від 25 листопада 2015 року про сплату 12000,00 грн., з призначенням платежу «поточний плановий платіж по дог. № 2-12-29 стз-пл/286 від 07.08.2012 року (рах. № 6568 від 01.09.2015 року), з ПДВ 2000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.08.2012 року між державним публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» та товариством з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка" укладено договір фінансового лізингу № 2-12-29 стз-пл/286 відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.2.1 договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1904.

Відповідно до п. 2.2. договору - строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Згідно з п.3.4.3. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмету лізингу;

- комісію за організацію поставки предмету лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

Відповідно до п.4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі встановленого лізингодавцем рахунку згідно п.4.3 Договору, на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Сторонами підписано додаток №1 до договору фінансового лізингу, в якому визначено найменування об'єкта лізингу та назва виробника, строк лізингу, кількість та сума.

В додатку № 2 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

12.09.2012 року між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 28, відповідно до яких відповідачу було передано предмет лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" зав. №1055) загальною вартістю 996 000,00 грн.

Позивач на виконання умов договору свої зобов'язання були виконані належним чином, а саме останній передав відповідачу за актом приймання - передачі № 28 від 12 вересня 2012 року ( додаток №2) зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич» зав. № 1055 вартістю 996000,00 грн.

Відповідачем було сплачено кошти в добровільному порядку по платежу №1,№2, № 3, №4,№5.

По платежу № 6 в сумі 84197,57 грн. відповідач сплатив 30 жовтня 2015 року - 20028,57 грн., тобто розрахунок було здійснено частково.

Станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача по лізингових платежах становила 64169,00 грн., з яких: 44000,00 грн. відшкодування частини вартості техніки; 20169,00 грн. комісія за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартістю предмета лізингу.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи з моменту пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено суму 32000,00 грн. 17 листопада 2015 року, як частковий поточний плановий платіж (відшкодування вартості послуг), що підтверджується випискою з банку № 137, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як слідує з матеріалів справи, представником відповідача в судовому засіданні ( 26.11.2015 року) було подано платіжне доручення № 447 від 25 листопада 2015 року про сплату 12000,00 грн. з призначенням платежу «поточний плановий платіж по дог. № 2-12-29 стз-пл/286 від 07.08.2012 року (рах. № 6568 від 01.09.2015 року), з ПДВ 2000,00 грн.

З врахуванням викладеного на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача по лізингових платежах становить: 20169,00 грн.

Разом з тим, пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Внаслідок порушення строків сплати заборгованості відповідачу було нараховано 5588,71 грн. пені ( розрахунок пені із зазначенням періодів міститься в матеріалах справи).

Відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 352,94 грн. 3% річних ( розрахунок 3% річних із зазначенням періодів міститься в матеріалах справи).

З врахуванням викладеного на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить: 20169,00 грн. сума лізингового платежу. За неналежне виконання договірних зобов'язань відповідачу було нараховано 5588,71 грн. пені; 352,94 грн. 3% річних від суми боргу.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем після подання позову до суду було сплачено суму основного боргу в розмірі 44000,00 грн., що стверджується випискою банку, копія якої міститься в матеріалах справи та 12000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 447 від 25 листопада 2015 року.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 44000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, заборгованість по лізингових платежах в розмірі 20169,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5588,71 грн. пені та 352,94 грн. 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Разом з тим, відповідач у своїй заяві від 26.11.2015 року (вх. № канц. 06-52/12116/15) зазначав, що в період жнив комбайн вийшов з ладу (поломка двигуна), і певний час був на простої і останній поніс збитки, що підтверджується телеграмами, копії яких містяться в матеріалах справи. В даних телеграмах відповідач неодноразово повідомляв позивача про поломку комбайну та про той факт, що останній несе збитки. Зокрема, в телеграмах відповідач зазначав, про можливість позивача забрати предмет лізингу та повернути сплачені лізингові платежі.

Тому, зважаючи на даний факт, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем щодо стягнення розміру пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)В» від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що в період жнив комбайн вийшов з ладу (поломка двигуна), і певний час був на простої і останній терпів збитки, що підтверджується телеграмами, копії яких містяться в матеріалах справи. Де зокрема відповідач неодноразово повідомляв позивача про поломку комбайну, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Здійснивши перерахунок (розрахунок) нарахування пені, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню та стягує з відповідача: пеню в сумі 2794,35 грн.

Судом була розглянута вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних. Здійснивши перевірку нарахованих 3% річних, суд не виявив помилок, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 44000,00 грн. боргу по лізингових платежах, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівська "Сільгосптехніка" (вул. Леніна,46, м. Калинівка, Вінницька обл., 22403, код ЄДРПОУ 33221115) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова,16а, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 30401456) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг» (вул. Примакова, 23, м. Вінниця) 20169,00 грн. сума лізингового платежу; 2794,35 грн. пені; 352,94 грн. 3% річних; 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 листопада 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи