Рішення

від 27.11.2015 по справі 904/9040/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.15р. Справа № 904/9040/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест", м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцех", м. Дніпропетровськ

про стягнення відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 941 593, 57 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.10.14р.;

від відповідача - представник не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцех" (надалі - відповідач) суму 941 593, 57 грн. вартості втраченого вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №21/07/15 на транспортно-експедиційне обслуговування від 21.07.15р.

Відповідач проти позову заперечує, надав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи, порушеної слідчим відділом ВМВ УМВС України у Вінницькій області за фактом незаконного заволодіння чужим майном.

Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про витребування в порядку ст.38 ГПК України у СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №120150200100005427.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

21.07.2013 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №21/07/15 на транспортно-експедиційне обслуговування від 21.07.15р. (далі - Договір), за умовами якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських та міжнародних сполученнях (п.1.1 Договору).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст. 929 ЦК України)

У відповідності до пункту 2.1.1 Договору надання вантажів для перевезень здійснюється на підставі узгодженого «замовлення на перевезення», що є невід'ємною частиною Договору, в якому вказується: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

У випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів експедитор зобов'язується направляти замовнику підтверджене штампом експедитора «замовлення на перевезення» з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів) (п.2.2.1 Договору).

Вартість на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказується у рахунках-фактурах (п.3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем та відповідачем погоджено заявку на транспортно-експедиційне перевезення вантажу автомобільним транспортом від 25.07.15р. за маршрутом м.Вінниця - м.Онешті (а.с.16), згідно якої адреса розвантаження - Румунія, м. Онешті, вул. Марасесті, 54; автомобіль IF 17 EET, напівпричеп ІF33ІЕТ.

За умовами пункту 2.2.8 Договору експедитор зобов'язаний доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2015 року транспортний засіб (державний номер тягача ІF17ЕЕТ, причепа ІF33ІЕТ) прибув для завантаження на адресу позивача - м. Вінницю, вул.Чехова 7В та здійснення перевезення за маршрутом м.Вінниця - м.Онешті. Даний автомобіль був завантажений паркетною дошкою, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №000342, загальною вартістю 161 687 злот. 88 грош., що складає 941 593 грн. 57 коп. (за офіційним курсом НБУ станом на дату завантаження - 23.07.2015р.), згідно інвойсу №FЕХР2D 150700030 від 23.07.2015р. Однак вказаний вантаж за місцем розвантаження не прибув.

10.08.2015 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1 з вимогою про надання інформації щодо місцезнаходження відправленого вантажу та причин затримки доставки вантажу контрагенту.

На вказану претензію відповідачем надано відповідь (вих.№27 від 08.09.15р.), в якій відповідач вказує на відсутність інформації щодо місцезнаходження вантажу, у зв'язку з чим, відповідачем подана заява до Ленінського РВ Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про вчинення злочину та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015040690002657.

З огляду на те, що відповідно до умов Договору експедитор несе матеріальну відповідальність за отриманий вантаж, позивач звернувся з позовом до суду щодо відшкодування відповідачем вартості втраченого вантажу.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» від 01.07.2004р. експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

З приводу клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи №120150200100005427, суд зазначає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки обставини зазначені у клопотанні, на які відповідач посилається як на підставу для його задоволення, не є такими, що унеможливлюють розгляд справи по суті. Разом з тим, доводи відповідача в обґрунтування заявленого клопотання прийняті до уваги, та, у випадку з'ясування нових обставин, які можуть бути виявлені за результатами розгляду вказаної кримінальної справи, за заявою сторони дана справа може бути розглянута за нововиявленими обставинами.

Клопотання відповідача про витребування у СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №120150200100005427 судом відхиляється, оскільки представником позивача 16.11.15 р. зазначений документ було надано до матеріалів справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцех" (49128, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39271690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, буд.7-В; код ЄДРПОУ 34004579) суму 941 593,57 грн. (дев'ятсот сорок одна тисяча п'ятсот дев'яносто три грн. 57 коп.) вартості втраченого вантажу, 14 123, 90 грн. (чотирнадцять тисяч сто двадцять три грн. 90 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 27.11.2015р.