Рішення

від 23.11.2015 по справі 908/5105/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  33/132/15            ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   23.11.2015                                                                              Справа №  908/5105/15 за позовом Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 13/7) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт” (71112,                            м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 2) про стягнення суми Суддя  Мірошниченко М.В.   Секретар судового засідання     Хилько Ю.І. Відомості про представників сторін та учасників судового процесу: від позивача: Мастеров О.В. – довіреність № 2/40-19 юр від 09.01.2015 р.; від відповідача : не з'явився; ВСТАНОВИВ: Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт” звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт” суми 1901,55 грн. 3% річних та суми 18508,47 грн. пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 22 «К» від 02.01.2014р., позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 1261926,59грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 08.10.2014 р. та від 01.11 2014 р. Як зазначено в позовній заяві, за отримані послуги відповідач розрахувався, але несвоєчасно. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 4.22 Договору відповідачу нараховано суму 18508,47 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України суму 1901,55 грн.  3% річних. Посилаючись на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного Кодексу України, ст. 26 Господарського кодексу України та умови договору № 22 «К» від 02.01.2014 р., позивач просить позов задовольнити. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5105/15, розгляд якої призначено на 20.10.2015 р. В судовому засіданні 20.10.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.11.2015 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2015 р., розгляд справи було відкладено на 23.11.2015 р. (із урахуванням положень ч.3 ст. 51 ГПК України). Відповідач  - у письмовому відзиві проти позову заперечив. Зокрема, вказує, що  господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішений господарським судом в межах своєї компетенції. Вказує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18 березня 2015р. по справі № 908/27/15-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 травня 2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 09 вересня 2015р. у позовних вимогах ДП «Бердянський морський торговельний порт» до ТОВ «Агропромекспорт» було відмовлено у повному обсязі. Таким  чином, за висновками відповідача, провадження у даній справі, в частині стягнення з ТОВ  «Агропромекспорт» пені та 3% річних на користь ДП «БМТП» за договором № 22 «К» рід 02.01.2014р. має бути припинено. Також, відповідач звертає увагу на той факт, що основне зобов'язання було виконано ним  своєчасно та в повному обсязі до звернення позивача із позовом  до суду та не є предметом спору. Вказує, що відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, можлива виключно за умови наявності простроченого грошового зобов'язання. Посилаючись на відсутність простроченого грошового зобов'язання, відповідач вважає вимоги про сплату 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, такими, що мають бути залишені без задоволення. Крім того, відповідач зазначає, що договір № 22 "К" від 02.01.2014 р., укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання та інші. Відповідно, до окремих частин Договору слід застосовувати відповідні положення цивільного та господарського законодавства. Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає експедитора як суб'єкта господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Позивач є портом, що кожного дня професійно та монопольно співпрацює з експедиторами, які є представниками вантажовласників та діють за їх рахунок. Саме тому в типовий договір порту (на підставі якого укладений спірний договір № 22 "К" від 02 січня 2014 року) позивачем були включені такі положення. Згідно пункту 1.3 Договору Експедитор (відповідач по справі) діє на території та акваторії ДП «Бердянський морський торговельний порт» на підставі договору з вантажовласником, виданої останнім у встановленому порядку довіреності та відповідно до глави 65 Цивільного кодексу України, Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012р. № 4709-УІ та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. № 1955-ІУ. Згідно пункту 1.6 Договору Порт (позивач по справі) здійснює перевалку на експорт, а Експедитор надає транспортно-експедиційні послуги під час експорту 0,5 млн. тон чавуну, що належить ПрАТ «ДМЗ». Пункт 3.2.8 Договору вимагає навіть в залізничних вантажних накладних вказувати, що дії виконуються за дорученням ПрАТ «ДМЗ». Згідно пункту 3.2.23 Договору Експедитор надає Порту довіреність або копію договору-доручення, в яких зазначено від імені кого та за чий рахунок діє Експедитор. Інформація про власника вантажу та платника послуг порту була Позивачу надана. Пункт 4.19 Договору передбачає оплату новим вантажовласником, якщо право власності перейде від ПрАТ «ДМЗ». Таким чином, на думку відповідача, позов заявлений до неналежного відповідача. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить суд припинити провадження у справі за позовом ДП «Бердянський морський торговельний порт» до ТОВ «Агропромекспорт» про стягнення пені та 3% річних за договором № 22 «К» від 02.01.2014 в сумі 20410,02грн. В судове засідання 23.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Зокрема, ухвали суду по даній справі направлялись на належну адресу відповідача. Представник відповідача (Чайка Д.І., довіреність б/н від 02.02.2015 р.), був присутній у судовому засіданні 20.10.2015 р. Про оголошення судом перерви у судовому засіданні 20.10.2015 р. на 17.11.2015 р. о 10 год. 30 хв., представника відповідача було повідомлено. Крім того, судом вчинялись дії щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, призначеного в судовому засіданні  23.11.2015 р. об 11-00 год., шляхом передачі телефонограми на відомий суду номер телефону (06153-627-92). Телефонограма була прийнята головним бухгалтером ТОВ «Агропромекспорт» - Нікішевим Ю.В. Передача телефонограми підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм від 18.11.2015 р. За таких обставин, відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи. Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України             № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами. За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.           Присутній в судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити. В судовому засіданні 23.11.2015 р. прийнято  і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову. Матеріали справи свідчать, що 02.01.2014 р. між ДП “Бердянський морський торговельний порт” (Портом, позивачем у справі) та ТОВ “Агропромекспорт” (Експедитором, відповідачем у справі) було укладено договір № 22К (надалі – Договір), за умовами якого, Експедитор доручає, а Порт бере на себе обов'язки щодо організації перевалки з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна експортних вантажів Експедитора, а Експедитор зобов'язується сплатити Порту виконані роботи та надані послуги в ДП “Бердянський МТП”. Пунктом 1.4 Договору передбачено, що  відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України “Про транспортно – експедиційну діяльність” Експедитор може діяти від свого імені або від імені вантажовласника та до цих правовідносин застосовуються положення відповідно глави 68 Цивільного кодексу України  - “Доручення” та глави 69 Цивільного кодексу України – “Комісія”. У відповідності до положень пункту 1.5 Договору технологічні процеси переміщення, оформлення і обробки вантажів і транспортних засобів визначаються в Порту технологічною схемою, затвердженою  БФ ДП “АМПУ” у відповідності до “Звичаїв ДП “БМТП”, “Правил надання послуг в морських  портах України”, “Правил безпеки  праці в морських портах” та інших документів (в тому числі по санітарному  і екологічному законодавству), які встановлюють порядок роботи в порту і є обов'язковими для виконання усіма  суб'єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території  Порту або користуються послугами Порту. Пунктом 1.6 Договору визначено, що вантаж виробництва ПрАТ “ДМЗ”: - чавун – 0,500 млн.тон. Розділом 2 Договору передбачено, що Експедитор не менш ніж за 10 днів до початку запланованого місяця подає Порту заявку на перевалку експортних, навалювальних вантажів, у якій відображається: - найменування вантажу; - вага вантажу; - країна призначення; - кількість та типи  підлягаючих подачі під навантаження суден. За умовами  пункту 3.1.12  Договору Порт здійснює документальний та фактичний облік  прийнятого і відвантаженого з Порту вантажу. Згідно із п. 3.1.13 Договору за результатами всіх переважувань оформляються акти переважування, які підписуються  уповноваженими представниками Порту, ж/д станції (за його участі), Експедитора і вантажовласника (за його участі). В розділі 4 Договору Сторони визначили ціну Договору, умови та порядок розрахунків. Так, у відповідності до вимог пункту 4.21 Договору за фактом виконаних робіт (наданих послуг) Портом складається акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках і направляється Експедитору  разом  з рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 20 – ти банківських днів підписати акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) , повернути підписаний примірник акта Порту і провести взаєморозрахунки з Портом за виставленим рахунком. При наявності у Експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму  сплатити протягом 20 –ти банківських днів, а по спірним питанням надати Порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку. Пунктом 4.22 Договору встановлено, що при відсутності оплати за виставленим рахунком від Експедитора в повному обсязі в термін, зазначений у п. 4.21 Договору, Порт, починаючи з 21-го банківського дня, має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Оплата пені не звільняє Експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок у повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок Порту. Як вбачається із матеріалів справи, в період дії Договору, позивачем відповідачу було надано послуги на загальну суму 1261926,59 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): від 08.10.2014 р. на суму 778307,35 грн. та від 01.11 2014 р. на суму 483619,24 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (том 1 арк. справи 42-43). На оплату наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки: № 1404035800 від 08.10.2014 р. на суму 778307,35 грн. та № 1404045600 від 01.11 2014 р. на суму 483619,24грн. Вказані Рахунки та Акти були вручені представнику відповідача, що підтверджується Витягами із журналу видачі рахунків, Актів (том 1, арк. справи 44-49). Як зазначено в позовній заяві, відповідач за отримані послуги розрахувався у повному обсязі, але з порушенням строків, встановлених Договором. Позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Агропромекспорт” суми 1901,55 грн. 3% річних та суми 18508,47 грн. пені,  стали предметом судового розгляду у  даній  справі.   Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України  підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини…  Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 – 175 Господарського кодексу України). Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який  за  своєю правовою природою  є  договором  про  надання  послуг. Відповідно до ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії  або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо  договором  передбачено  надання  послуг за плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що в період дії Договору, позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 1261926,59 грн. Надання послуг підтверджується двосторонніми Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 08.10.2014 р. та від 01.11.2014 р.. Враховуючи, що вказані Акти підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств, вони вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отримані протягом вказаного в них періоду послуги. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. В пункті 4.21 Договору сторонами узгоджено, що за фактом виконаних робіт (наданих послуг) Портом складається акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках і направляється Експедитору  разом  з рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 20 – ти банківських днів підписати акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) , повернути підписаний примірник акта Порту і провести взаєморозрахунки з Портом за виставленим рахунком. При наявності у Експедитора вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму  сплатити протягом 20 –ти банківських днів, а по спірним питанням надати Порту обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку. Таким чином, виходячи зі змісту п.4.21 договору, сторони визначили, що підставою для оплати наданих послуг є одночасна наявність двох умов: 1) факт виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачу; 2) факт оформлення та підписання обома сторонами актів прийому-передачі послуг. У підтвердження дат вручення відповідачу Актів та Рахунків, позивачем надано Витяги з журналів видачі рахунків, актів виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи. Відповідач не заперечив, що надані портом фотокопії витягів із журналів видачі містять інформацію  про дату вручення Актів та Рахунків. Суд також звертає увагу, що в усіх підписаних сторонами без зауважень Актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) мається посилання на конкретний рахунок (його номер та дату). Так, згідно долучених до матеріалів справи Витягів із журналу видачі рахунків, актів за 2014 рік, Рахунок № 1404035800 від 08.10.2014 р. на суму 778307,35 грн. було отримано відповідачем 09.10.2014 р., а Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): від 08.10.2014 р. на суму 778307,35 грн. був отриманий відповідачем 10.10.2014 р. Рахунок № 1404045600 від 01.11.2014 р. на суму 483619,24 грн. було отримано відповідачем 03.11.2014 р., а Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): від 01.11 2014 р. на суму 483619,24 грн. був отриманий відповідачем 04.11.2014 р. Вказані Акти та Рахунки були отримані представником відповідача – Нікішевим Ю.В. Будь-яких заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, відповідачем  у відповідності до умов п. 4.21 договору, позивачу не надавалось. Вказана обставина  відповідачем не спростована. Суд наголошує, що при укладанні Договору сторонами не було узгоджено якогось особливого порядку передачі/вручення Актів та Рахунків Портом Експедитору. При цьому, суд зважає на те, що відповідачем будь-яких зауважень у Актах  щодо дати їх отримання не зроблено. Не зазначення відповідачем у Актах  здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) іншої дати (дати отримання, дійсної дати підписання акту), ненадання ним доказів, які б спростовували вказані позивачем дати отримання Актів та Рахунків є ризиком підприємницької діяльності відповідача. Відповідачем не надано, зокрема, листування, із змісту якого можливо було б визначити інші дати отримання рахунків та Актів  здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та повернення Актів.    При  цьому  суд відзначає, що протягом всього часу з моменту отримання послуг і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо неналежного виконання умов п. 4.21 Договору, а навпаки, сплатив у повному обсязі вартість отриманих за Договором послуг. Отже, зважаючи на умови п. 4.21 Договору та враховуючи, що станом на 10.10.2014р. та станом на 04.11.2014 р., у відповідача були наявні обидва необхідні для здіснення розрахунків документи (Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 08.10.2014 р. і Рахунок від 08.10.2014 р. а також  Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 01.11.2014 р. та Рахунок від 01.11 2014 р.), відповідно, суд приходить до висновку, що починаючи з дня, наступного за днем, коли у відповідача були одночасно наявні оформлені  Акт і Рахунок, розпочинається перебіг 20 – ти банківських днів, протягом яких відповідач повинен  підписати акт прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний примірник акта Порту і провести взаєморозрахунки з Портом за виставленим рахунком. Суд наголошує, що станом на 10.10.2014р. та станом на 04.11.2014 р., відповідач мав одночасно і Рахунок і Акт, тобто знав обсяг і вартість наданих позивачем послуг, у вказаний в них період. Отже, за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 08.10.2014 р. та Рахунком від 08.10.2014 р. відповідач повинен був розрахуватись до 07.11.2014 р. включно. Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вищевказані послуги були сплачені відповідачем в повному обсязі, але із порушенням визначених у Договорі строків. Зокрема, згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок, станом на 12.11.2014 р. у відповідача рахувалась заборгованість за вказаним Актом та Рахунком в сумі 140000,00 грн., яка була погашена відповідачем лише 17.11.2014 р. При цьому, за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 01.11.2014 р. та Рахунком від 01.11.2014 р. відповідач повинен був розрахуватись до 02.12.2014 р. включно. Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вищевказані послуги були сплачені відповідачем в повному обсязі, але із порушенням визначених у Договорі строків. Зокрема, згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок, остаточне погашення суми заборгованості відбулось 26.01.2015 р. Окрім цього, позивачем було повідомлено, що ДП "Бердянський морський торговельний порт", зокрема, отримав від ТОВ "Агропромекспорт" за Договором   № 22К від 02.01.2014р. наступні оплати по рахунку 1404045600 від 01.11.2014р., які є часткою загального платежу за вказаною датою: 17.11.2014 р. позивачем від відповідача було отримано платіж на загальну суму 297063,18 грн., який поступив в оплату рахунка № 1404046600 від 18.11.2014 р. по Договору № 27К від 02.01.2014 р. При цьому, сума 6352,28 грн. була зарахована позивачем в оплату рахунка № 1404045600 від 01.11.2014 р. 18.11.2014 р. сума у розмірі 925,00 грн. (наявна переплата) була залікована згідно листа відповідача в оплату рахунка № 1404045600 від 01.11.2014 р. 23.12.2014 р. позивачем від відповідача було отримано платіж на загальну суму 118230,19 грн., який поступив в оплату рахунків № 1404063200 від 18.11.2014 р. по Договору № 27К - 96933,13 грн.; № 140811600 від 22.12.2014р. по Договору № 27К - 4168,20 грн.;                № 1408107200 від 11.12.2014р. по Договору № 27К - 1162,31 грн. Залишок - в оплату рахунка 140. При цьому, сума 15966,55 грн. була зарахована позивачем в оплату рахунка                          № 1404045600 від 01.11.2014 р. На момент подачі позову відповідачем у повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак, відповідач виконав свої грошові зобов'язання з порушенням строків, установлених у Договорі, про що свідчать надані позивачем банківські виписки по Договору № 22К від 02.01.2014 р. (том 1 арк. справи 133-155). Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.   Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”  роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.        Вирішуючи  спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Позивач просить стягнути з відповідача суму 1901,55 грн. - 3% річних, із них суму 57,53 грн. за зобов'язаннями, що виникли за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) і Рахунком від 08.10.2014 р. (за період з 12.11.2014 р. по 17.11.2014 р. на суму 140000,00 грн.) та суму 1844,02 грн. за зобов'язаннями, що виникли  за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) і Рахунком від 01.11.2014 р. (за період з 02.12.2014 р. по 25.01.2015 р.).           У пункті 30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.           Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням роз'яснень Пленуму, приписів законодавства  та встановлено, що у них допущено помилки.             Так, згідно розрахунку позивача, здійснення нарахування 3% за Актом та Рахунком від 01.11.2014 р., замість належної дати - 03.12.2014 р., було розпочато ним з 02.12.2014 р. Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство». При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання, суми боргу, що існувала у спірний період, дат здійснених відповідачем оплат. Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому  задоволенню. Так, за період часу (з 03.12.2014 р. по 25.01.2015 р.) за Актом та Рахунком від 01.11.2014 р.,  належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 1195,90 грн. Разом з тим, за період часу (з 12.11.2014 р. по 17.11.2014 р.) за Актом та Рахунком від 08.10.2014р. сума 3% річних визначена позивачем вірно в розмірі 57,53 грн. Отже, вимога про стягнення 3 % річних задовольняється судом частково - в загальному розмірі 1253,43 грн. (1195,90 грн. + 57,53 грн.). В решті позовної  вимоги про стягнення 3% річних  слід відмовити, як   нарахованої та заявленої до стягнення  необґрунтовано.   Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України). Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін. Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 4.22 Договору, за змістом якого, при відсутності оплати за виставленим рахунком від Експедитора в повному обсязі в термін, зазначений у п. 4.21 Договору, Порт, починаючи з 21-го банківського дня, має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Оплата пені не звільняє Експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок у повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок Порту. Як вбачається із розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача суму 18508,47грн. пені, із них суму 560,00 грн. за зобов'язаннями за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) і Рахунком від 08.10.2014 р. (за період з 12.11.2014 р. по 17.11.2014 р. на суму 140000,00 грн.) та суму 17948,47 грн. за зобов'язаннями за Актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) і Рахунком від 01.11.2014 р. (за період з 02.12.2014 р. по 25.01.2015 р.). Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що у них допущено помилки. Так, згідно розрахунку позивача, нарахування пені за Актом та Рахунком від 01.11.2014 р., замість належної дати - 03.12.2014 р., було розпочато ним з 02.12.2014 р. Судом перевірено розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство». При цьому, суд виходив з обставин щодо  виникнення спірного боргу, умов Договору, суми простроченого боргу, що існувала протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування, дат здійснених відповідачем оплат, остаточну дату погашення відповідачем суми заборгованості та той факт, що день фактичної сплати суми боргу не включається в період часу, за період, заявлений до стягнення. Суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому  задоволенню. Так, за період часу (з 03.12.2014 р. по 25.01.2015 р.) за Актом та Рахунком від 01.11.2014 р.,  належний до стягнення розмір суми пені становить суму 11162,00 грн. За період часу (з 12.11.2014 р. по 17.11.2014 р.) за Актом та Рахунком від 08.10.2014р., належний до стягнення розмір суми пені становить суму 536,98 грн. Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, суд визнає позовну вимогу про стягнення пені доведеною і обґрунтованою на загальну суму 11698,98 грн. (536,98 грн. + 11162,00 грн.), тому в решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано. Відповідач не навів  передбачених законом  обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо належного виконання умов Договору та, відповідно, від відповідальності у вигляді пені та 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання.   Отже, позов задовольняється частково. Спростовуючи доводи відповідача, суд зважає на таке: Дійсно, господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/27/15-г за позовом  ДП “Бердянський морський торговельний порт” до ТОВ “Агропромекспорт” про стягнення суми 924776,43 грн., з яких: - 3 % річних – 59363,46грн.; -  інфляційні нарахування – 504299,40 грн.; - пеня – 361113,57 грн. При цьому, у справі № 908/27/15-г до стягнення були заявлені пеня, 3% річних та інфляційні нарахування по рахунку №1404035800 від 08.10.14р. на суму 778307,35 грн. При цьому, як вбачається із Розрахунку суми позовних вимог, по рахунку                           № 1404035800, в колонці "залишок боргу" на 12.11.2014 року значиться сума 140000,00грн.                     Тобто, у справі № 908/27/15-г до стягнення заявлені суми які були сплачені станом на 12.11.2014 року. Разом з тим, у справі № 908/5105/15, розрахунок нарахувань у даній справі (908/5105/15), починається після 12.11.2014 року. Так, у колонці "Фактична дата оплати" по рахунку № 1404035800 зазначено "до 12.11.2014", у колонці "Сума оплати, грн." зазначено - 638307,35, а у колонці "Остаток оплати, грн." вказано 140000,00 грн. При цьому перший день нарахування вказаний 12.11.2014 р. Розрахунок суми позовних вимог по справі № 908/27/15-г долучено до матеріалів даної справи (том 1 арк. справи 156-157). Інший рахунок по справі № 908/5105/15 - № 1404045600 від 01.11.2014р. на суму 483619,24 грн., взагалі не розглядався у справі № 908/27/15-г. Таким чином, у справі що розглядається, стягуються пеня та 3% річних, які, за сумами та періодами їх нарахування не були предметом розгляду по справі № 908/27/15-г, оскільки не входили до підстави позову у цій справі. При цьому, як було встановлено судом, при розгляді справи № 908/27/15-г, позивачем взагалі не надавались докази вручення відповідачу Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), в т.ч. і Акту від 08.10.2014 р. Таким чином, суд констатує, що у справах № 908/5105/15 та  № 908/27/15-г підстави позовів є різними, а тому доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі №  908/5105/15 є процесуально безпідставними і не узгоджуються з п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України. Також слід зазначити, що судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 908/27/15-г (про відмову у позові) були прийняті із урахуванням того, що позивачем у вказаній справі не було надано доказів вручення відповідачу Актів здачі – приймання робіт (послуг). Були наявні лише докази вручення рахунків на оплату. Натомість у справі № 908/5105/15 такі докази (докази вручення відповідачу і рахунків на оплату і Актів здачі-приймання послуг) надані позивачем,  внаслідок чого при розгляді справи №   908/5105/15 суд має можливість у відповідності до п.4.21 договору визначити дату одночасної наявності у відповідача рахунків та Актів, що є підставою для оплати отриманих відповідачем робіт (послуг) протягом 20-ти банківських днів. Крім того, суд зауважує, що по аналогічним  за предметом судового дослідження справам, за участі  тих самих сторін, а саме №№: 908/50/15-г, 908/33/15г, постановами Вищого господарського суду України, відповідно, від 19.08.2015р. та від 11.11.2015р., були залишені без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Щодо доводів відповідача про відсутність основного боргу станом на момент звернення позивача із позовом,  як  підстави для стягнення санкцій, слід зазначити, що дійсно, позовна заява не містить вимог щодо стягнення основного боргу за договором № 22к від 02.01.2014 року, оскільки він був сплачений відповідачем. Однак оплата відбулась  несвоєчасно. Вказана обставина не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і не може бути підставою для   відмови у позові. Як зазначено в п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї". Таким чином, позивач має право на стягнення відповідних санкцій окремо від суми основного боргу. Щодо доводів відповідача про статус відповідача в якості експедитора. Той факт, що відповідач діє за рахунок інших осіб не має юридичного значення. Договір № 22к від 02.01.2014 року укладений між двома юридичними особами. Жодна норма договору не надає підстав стверджувати, що права, обов'язки та відповідальність покладаються на інших юридичних осіб, в т.ч. вантажовласників. Так само, відповідач не може посилатися і на відсутність у нього коштів для сплати рахунків. За змістом п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання  суди  не  повинні  приймати  доводи  боржника з  посиланням  на  неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). В цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів. Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним, що покладає на відповідача додаткові юридичні обов'язки, в тому  числі,  передбачені  статтею  625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування, зокрема, 3% річних. Крім того, відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання, у вигляді нарахування пені, узгоджена Сторонами в Договорі (п. 4.22). Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, суд відзначає, що згідно із пунктом 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” судовий  збір  справляється  у  відповідному  розмірі  від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп.  2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції Закону з 01.09.2015 р.), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01.01.2015 р. розмір мінімальної заробітної плати складає – 1218,00грн. Отже, за вимогою про стягнення 20410,02 грн., сума судового збору, яка належала до сплати становила 1218,00 грн. При зверненні з даним позовом до суду (22.09.2015 р.), позивачем було сплачено 1827,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №  4683 від 04.09.2015 р. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом. За таких обставин, позивачу підлягає поверненню надміру сплачений судовий збір у  сумі 609,00 грн. Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України “Про судовий збір” надміру сплачений судовий збір  в сумі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського   процесуального  кодексу  України, суд, -    ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромекспорт” (71112,                            м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 32035810) на користь Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 01125761, р/р 26003300497377 в ТВБВ № 10007/0339 ФЗОУ ВАТ «Ощадбанк» в м. Бердянськ, МФО 313957) суму 11698 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 98 коп. пені, суму 1253 (одна тисяча двісті п'ятдесят три) грн. 43 коп. трьох відсотків річних та суму 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ. В іншій частині позову відмовити. Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Державному підприємству “Бердянський морський торговельний порт” (71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 01125761)  суми 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. надміру сплаченого судового збору платіжним дорученням № 4683 від 04.09.2015 р. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено у повному обсязі та  підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  27.11.2015р. Суддя                                                                       М.В. Мірошниченко