Рішення

від 17.11.2015 по справі 910/25690/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/25690/15

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модель-Т»

про стягнення 79232,52 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Яковіщук Я.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до Господарського суду міста Києва із указаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості № РСТ-179 від 17.04.2014 за спожиті в період з 01.09.2010 по 13.02.2014 комунальні послуги в частині оплати спожитих послуг.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 78208,10 грн. заборгованості за договором, 27,92 грн. інфляційних та 996,50 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надіслав, хоча про час та місце проведення судового засідання сповіщений у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради № 24/6240 від 22.09.2011 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2001, перейменовано в Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач, підприємство).

Відповідно до п. 2.1 Статуту, підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

2.2. Основними напрямками діяльності підприємства є:

2.2.1. Забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.

2.2.2. Здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.

2.2.3. Забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

2.2.4. Здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.

2.2.5. Здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київгаз» тощо).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модель-Т» (далі - відповідач) на підставі договору купівлі-продажу № 3464 від 08.10.2002 є власником нежитлових приміщень підвалу № 30, загальною площею 490,9 м.кв., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 13.02.2014, підписаного повноважними представниками сторін, у період з 31.10.2012 по 30.04.2013 відбувалося фактичне споживання комунальних послуг, наданих позивачем відповідачеві, оплата за які надходила від відповідача у частковому обсязі.

30.07.2013 між сторонами укладено Договір № М-283 про надання послуг з централізованого опалення, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У подальшому, між сторонами укладено Договір № РСТ-179 від 17.04.2014 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач визнав свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 13.02.2014, відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, та умов договорів № 359/1101 та № М-283, які станом на 13.02.2014 становлять 87898,46 грн.

На підставі п. 1.2 договору відповідач зобов'язався сплатити позивачеві 10% від загальної суми боргу, а саме 8789,85 грн. в день підписання договору.

Борг в сумі 79108,61 грн. відповідач зобов'язався погасити перед кредитором рівними щомісячними платежами протягом травня 2014 року - квітня 2017 року (п.п. 1.3, розділ 3 договору).

Згідно з положеннями розділу 7 договору, договір набирає чинності з моменту укладення (17.04.2014) і діє до 30.04.2017.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, зокрема, наданих актів звірки та розрахунків заборгованості, відповідачем 03.12.2012 було частково погашено заборгованість в розмірі 8767,46 грн.

31.03.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості, із долученими до претензії рахунками на оплату комунальних послуг за весь період заборгованості та актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, за спожиті в період з 01.09.2010 по 13.02.2014 комунальні послуги за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 78208,10 грн.

Крім того, за порушення відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості позивач нарахував до стягнення з відповідача 27,92 грн. інфляційних та 996,50 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати спожитих комунальних послуг останньому нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та збитки від інфляції.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи викладене, зокрема укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості та часткове погашення відповідачем заборгованості, що фактично свідчить про визнання відповідачем боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, спожиті відповідачем за період з 01.10.2012 по 01.05.2013, в сумі 78208,10 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку щодо його арифметичної вірності та обґрунтованості, в зв'язку з чим 27,92 грн. інфляційних та 996,50 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів, викладених у позовній заяві.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає таке.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Таким чином, за подання до суду цієї позовної заяви позивачем мав бути сплачений судовий збір в сумі 1218 грн.

На підставі положень ст. 49 ГПК України витрати на сплату судового збору в сумі 1218 грн. покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модель-Т» (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11; ідентифікаційний код 23741354) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. М.Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 78208 (сімдесят вісім тисяч двісті вісім) грн. 10 коп. заборгованості, 27 (двадцять сім) грн. 92 коп. інфляційних, 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 50 коп. 3% річних та витрати на сплату судового збору в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко