Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/25347/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015Справа №910/25347/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" доКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" простягнення заборгованості

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Замашнюк І.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Бриль П.В. - представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" заборгованості за Договором підряду з технічного обслуговування та ремонту диспетчерського обладнання №ТС 05-12 від 30.12.2011, в розмірі 76285,70 грн., з якої: 50121,04 грн. - основний борг; 7555,22 грн. - пеня та 18609,44 грн. - інфляційні втрати.

За результатами автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу №910/25347/15 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 02.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 23.11.2015.

17.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 56270,33 грн. заборгованості, з якої: 50121,04 грн. - основний борг; 5482,64 грн. - пеня та 666,65 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 23.11.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 56270,33 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засіданні господарського суду проти позову заперечив, а також подав клопотання про перенесення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, суд вирішив відмовити в його задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Крім того, у пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Вказані обставини подання суду необґрунтованих належним чином клопотань в сукупності з тривалим ненаданням письмових пояснень у справі та заперечень проти заявлених позовних вимог, а також витребуваних судом документів, можуть свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі №01-08/140 від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснив, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між Комунальним підприємством "ЖЕО-112» Голосіївської районної в м.Києві ради, нова назва якого - Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району", (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" (підрядник) укладено Договір підряду з технічного обслуговування та ремонту диспетчерського обладнання №ТС 05-12, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе обов'язки щодо організації та виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання і систем диспетчерського зв'язку по ОДС-205 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору технічне обслуговування систем диспетчерського зв'язку включає всі види регламентних робіт попереджувального характеру, що виконуються в плановому порядку і спрямовані на забезпечення безперебійної роботи зв'язку, діяльності системи.

За умовами п. 1.3. договору вартість робіт за згодою сторін, у відповідності з розрахунками (додаток №1 до договору), який є невід'ємною частиною договору складає: 12670,27 грн. з ПДВ в місяць на поточний рік.

Пунктами 5.1., 5.2. договору сторони погодили, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання регламентних робіт в розмірі договірної місячної ціни, а після підписання замовником акту приймання виконаних робіт він зобов'язаний в 5-ти денний термін перерахувати підряднику вартість технічного обслуговування і ремонту ОДС.

Договір набуває чинності з 01 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2014 року, а якщо за один місяць до закінчення строку договору жодна з сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах і на той же термін, з обов'язковим підтвердженням обсягу робіт (п.п. 9.1., 9.2. договору).

В подальшому, 18.12.2014 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору підряду з технічного обслуговування та ремонту диспетчерського обладнання від 30.12.2011 №ТС 05-12, якою пункт 9.1. виклали в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з 01 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року, але втрачає чинність не раніше повного виконання сторонами взятих на себе за умовами цього договору зобов'язань».

Крім того, КП "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" та ТОВ "Об'єднані системи зв'язку" підписали Відомість обсягів робіт по технічному обслуговуванню систем диспетчеризації на 2015 рік, відповідно до якої всього за місяць до сплати підлягає 12530,26 грн. з ПДВ, а сума за 12 місяців без ПДВ складає 150363,07 грн. з ПДВ.

На виконання умов даного договору, позивач за період з 01.01.2012 по 31.04.2015 виконав узгоджені сторонами роботи на загальну суму 507737,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерських систем згідно договору підряду №ТС 05-12 від 30 грудня 3011 року, які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Проте відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором підряду, оплату за виконані роботи в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 458616,36 грн., про що свідчать банківські виписки по рахунку позивача. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, за ним утворилась заборгованість в сумі 50121,04 грн. по актам №7 за січень 2015 року, №36 за лютий 2015 року, №66 за березень 2015 року та №96 за квітень 2015 року.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт виконання робіт позивачем та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 50121,04 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4. договору сторони визначили, що у випадках несвоєчасних розрахунків з підрядником за виконання регламентних та інших робіт, за обслуговування диспетчерських систем замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочки (з 6 числа наступного за поточним місяцем).

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.4. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5482,64 грн. за період з 06.02.2015 по 01.05.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" невірно визначено період заборгованості.

За розрахунком суду розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 3272,97 грн. (по акту №7 за січень 2015 року: 12530,26 грн. х 39/100/365х26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015) = 348,10 грн.; 12530,26 грн. х 60/100/365х59 (з 04.03.2015 по 01.05.2015) = 1215,26 грн.; по акту №36 за лютий 2015 року: 12530,26 грн. х 60/100/365х57 (з 06.03.2015 по 01.05.2015) = 1174,07 грн.; по акту №66 за березень 2015 року: 12530,26 грн. х 60/100/365х26 (з 06.04.2015 по 01.05.2015) = 535,54 грн.; 348,10 грн. + 1215,26 грн. + 1174,07 грн. + 535,54 грн. = 3272,97 грн.).

Окрім того, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року інфляційні втрати в сумі 666,65 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він є невірними, однак, здійснення його перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.

Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 666,65 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" (03150, м. Київ, вулиця Горького, будинок 170/172; ідентифікаційний код 35509645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднані системи зв'язку" (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, будинок 23/15, квартира 5; ідентифікаційний код 34295958) 50121 (п'ятдесят тисяч сто двадцять одну) грн. 04 коп. основного боргу, 3272 (три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 97 коп. пені, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 1170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 17 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 26.11.15

Суддя О.А. Грєхова