Рішення

від 24.11.2015 по справі 917/2302/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 р. Справа № 917/2302/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, Київ, 01001

до Дочірнього підприємства "Комунальник" закритого акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона № 64", вул. Пушкіна, 53, Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення 1 343,61 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №14-94 від 18.04.2014 року

від відповідача: ОСОБА_2 директор (наказ №59/1-п від 28.10.2005 року)

В судовому засіданні 24.11.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява стягнення 392,25 грн. - пені, 120,05 грн. - 3% річних та 831,30 грн. інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу №13/3090-БО-24 від 28.12.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача письмових заперечень проти позовних вимог не надав.

Враховуючи, що неподання відзиву на позовну заяву відповідачем не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Комунальник" закритого акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона № 64" (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3090-БО-24 (арк. с. 12-17).

18.07.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3090-БО-24, в якій сторони з 01 липня 2013 року виклали пункти 5.2. і 5.5. виклали у новій редакції (арк. с. 18).

Відповідно до п. 1.1 договору у 2013 році продавець зобов'язався передати покупцю природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТЕД 2711 21 00 00 або /та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ОСОБА_3 України "про засади функціонування ринку природного газу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ (надалі -газ), на умовах цього договору.

В пункті 6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем протягом січня - березня та жовтня - грудня 2013 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 89 949 895,20 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі природного газу (арк. с.19-24) та не заперечується відповідачем.

Однак, як зазначає позивач, відповідач за отриманий природний газ в січні - березні та жовтні - грудні 2013 року в сумі 89 949 895,20 грн., розраховувався невчасно. Тому позивачем на підставі п.7.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу:

- пеню в сумі 392,25 грн. за періоди: з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року (за зобов'язаннями за січень 2013 року); з 14.03.2013 року по 11.04.2013 року (за зобов'язаннями за лютий 2013 року); з 14.04.2013 року по 18.04.2013 року (за зобов'язаннями за березень 2013 року); з 14.11.2013 року по 13.05.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 14.12.2013 року по 13.06.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 14.01.2014 року по 13.07.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року);

- 3% річних в сумі 120,05 грн. за періоди: з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року (за зобов'язаннями за січень 2013 року); з 14.03.2013 року по 11.04.2013 року (за зобов'язаннями за лютий 2013 року); з 14.04.2013 року по 18.04.2013 року (за зобов'язаннями за березень 2013 року); з 14.11.2013 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 14.12.2013 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 14.01.2014 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року);

- інфляційні в сумі 831,30 грн. за періоди: з 11.2013 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 12.2013 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 01.2014 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року).

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, він зобов'язується сплатити, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- пеню в сумі 392,25 грн. за періоди: з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року (за зобов'язаннями за січень 2013 року); з 14.03.2013 року по 11.04.2013 року (за зобов'язаннями за лютий 2013 року); з 14.04.2013 року по 18.04.2013 року (за зобов'язаннями за березень 2013 року); з 14.11.2013 року по 13.05.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 14.12.2013 року по 13.06.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 14.01.2014 року по 13.07.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року);

- 3% річних в сумі 120,05 грн. за періоди: з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року (за зобов'язаннями за січень 2013 року); з 14.03.2013 року по 11.04.2013 року (за зобов'язаннями за лютий 2013 року); з 14.04.2013 року по 18.04.2013 року (за зобов'язаннями за березень 2013 року); з 14.11.2013 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 14.12.2013 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 14.01.2014 року по 22.10.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року);

- інфляційні в сумі 831,30 грн. за періоди: з 11.2013 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за жовтень 2013 року); з 12.2013 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за листопад 2013 року); з 01.2014 року-10.2014 року (за зобов'язаннями за грудень 2013 року).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд враховує наступне.

При нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних позивачем не в кожному періоді вірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням здійсненних відповідачем приплат позивачем не враховано положення п. 30.1. статті 30 ОСОБА_3 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де визначено, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора.

Також при нарахуванні інфляційних позивачем не враховано таке.

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3", до стягнення підлягає пеня в сумі 379,96 грн., 3% річних в сумі 117,05 грн. та інфляційні в сумі 813,18 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 379,96 грн. пені, 117,05 грн. 3% річних та 813,18 грн. інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Комунальник" закритого акціонерного товариства "Полтавська пересувна механізована колона № 64" (вул. Пушкіна, 53, м. Полтава, Полтавська область,36000, ідентифікаційний код 33804504) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 379,96 грн. пені, 117,05 грн. 3% річних та 813,18 грн. інфляційних, 1187,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією