Постанова

від 26.03.2007 по справі 20-1/052

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-1/052

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-1/052

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"26" березня 2007 р.  16:43                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

при секретарях: Южаніновій Т.В., Тинчерові Б.Ф.,

за участю представників Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя:

Істягіної Н.М., довіреність №10-004/212 від 27.04.2006,

Турчина Д.С., довіреність № 10-004/220 від 05.07.2006,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя до Приватного підприємства „Морт”, Приватного підприємства „Промреконструкція” про визнання угоди недійсною,

встановив:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору №15 від 03.09.2003 про виконання будівельно-монтажних робіт (далі за текстом – Договір), укладеного Приватним підприємством „Морт” (далі за текстом –Відповідач 1) і Приватним підприємством „Промреконструкція” (далі за текстом –Відповідач 2).

Позивач в позовній заяві /а.с. 3–6, т. 1/ просить суд визнати Договір недійсним на підставі статті 49 Цивільного кодексу Української РСР (Закон України №1540-VI від 18.07.1963) як такий, що укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідач 1 і Відповідач 2 в судові засідання не з'явились, відзивів на позовну заяву не надали, своїми процесуальними правами, що передбачені статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористались, жодної процесуальної вимоги суду не виконали, про причини неявки та невиконання вимог суду не повідомили, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

03.09.2003 Відповідачем 2 (замовником) та Відповідачем 1 (підрядником) укладено договір №15 про виконання будівельно-монтажних робіт /а.с.43–44, т.1/, за яким на виконання своїх зобов'язань Відповідач 1 здійснив обумовлені Договором роботи на суму 41.046,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 6.841,00 грн.), та отримав від Відповідача 2 за їх виконання оплату в повному обсязі у безготівковій формі. Це підтверджується: актом виконаних будівельно-монтажних робіт за вересень 2003 року /т.1 а.с.47/, рахунком №66 від 30.09.2003 /т.1 а.с.45/, податковою накладною №66 від 30.09.2003 /т.1 а.с.46/, оборотно-сальдової відомістю по розрахунках ПП „Промреконструкція” та ПП „Морт” з серпня 2003 року по грудень 2003 року /т.1 а.с.48/, реєстром платіжних доручень /т.1 а.с.49/, актом Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації м. Севастополя від 30.05.2005 №73/26-207/31004948 „Про результати позапланової перевірки ПП „Промреконструкція” (ЗКПО 31004948) з питання взаємовідносин з ПП „Морт” (ЗКПО 32581300) за період з 01.08.2003 по 31.12.2003” /т.1 а.с.53-60/.

Актом Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 30.05.2005 №73/26-207/31004948 за результатами позапланової перевірки Відповідача 2 з питання відносин із Відповідачем 1 за період з 01.08.2003 по 31.10.2003, підписаним Відповідачем 2 без заперечень і зауважень /а.с. 53–59, 60, т. 1/ встановлено, що у порушення вимог пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168-ВР Відповідачем 2 занижений податок на додану вартість в сумі 6.841,00 грн. у вересні 2003 року.

Актом обстеження місця знаходження суб'єкта підприємницької діяльності –ПП „Промреконструкція” від 15.03.2006 №141/24-042 /т.1 а.с.61/ та актом перевірки ПП „Промреконструкція” з питання збереження майна, що перебуває у податковій заставі, від 22.03.2006 №24-042/144 /т.1 а.с.62/ встановлено, що Відповідач 2 за юридичною адресою не знаходиться.

Рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 04.03.2005 по справі №2-3193/05 за позовом Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя до Приватного підприємства „Морт”, громадянина Кисельова Віталія Миколайовича (далі за текстом –гр. Кисельов В.М.), яке набрало законної сили 15.04.2005 /т.1 а.с.21/, визнано недійсними з моменту реєстрації установчі і реєстраційні документи Відповідача 1, свідоцтво №39850242 від 15.08.2003 про реєстрацію Відповідача 1 в якості платника податку на додану вартість та визнано недійсними з моменту державної реєстрації Відповідача 1 фінансово-господарські документи, що видані ним та підписані від імені Старушенко А.Н.

Цим рішенням встановлено, що фактично Відповідач 1 за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом обстеження від 15.04.2004, а його реєстрація здійснена з порушенням законодавства на підставну особу.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вироком Гагарінського районного суду міста Севастополя від 30.01.2007 за кримінальною справою №1-80/07 за обвинуваченням гр. Кисельова В.М. в скоєні злочинів, передбачених статтею 205 частиною другою, статтею 185 частиною другою Кримінального кодексу України, що набрав законної сили 15.02.2007 /а.с. 134–135, т.2/, гр. Кисельова В.М. визнано винним у скоєнні зазначених злочинів.

Цим вироком встановлена винність гр. Кисельова В.М. у фіктивному підприємництві, тобто, утворенні суб'єкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, яка направлена в тому числі на посягання на встановлений законодавством порядок оподаткування, та заподіяла державі велику матеріальну шкоду на загальну суму 2.682.562,00 грн.

Судом за кримінальною справою №1-80/07 також встановлено, що:

-          гр. Кисельов В.М. здійснив реєстрацію Відповідача на своє ім'я, достовірно знаючи, що зареєстроване ним за проханням невстановлених осіб із наміром отримати від них відповідну матеріальну винагороду приватне підприємство буде використано в незаконних цілях, та передав 15.08.2003 всі установчі документи і печатку Відповідача 1 зазначеним особам, повністю усунувшись від контролю за їх подальшою діяльністю, залишаючись при цьому власником Відповідача 1;

-          діючи від імені Відповідача 1 зазначені невстановлені особи в період з третього по четвертий квартали 2003 року з метою отримання незаконного доходу, здійснювали фінансово-господарську діяльність в сфері оптово-роздрібної  торгівлі товарами народного споживання, надання послуг, у порушення пунктів 1.4, 1.6 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР та пунктів 1.31, 1.32 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 необґрунтовано відображали в податкових деклараціях витрати, не пов'язані із здійсненням господарської діяльності та тому такі, що не можуть бути включені до валових витрат підприємства, в результаті чого державі було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2.683.562,00грн.

          Крім того, вироком встановлено, що вина гр. Кисельова В.М. підтверджується матеріалами кримінальної справи №1-80/07: актом Державної податкової адміністрації           м. Севастополя „Про результати позапланової документальної перевірки ПП „Морт” з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток і ПДВ у 2003 році”  №134/26/216 від 16.07.2004, яким зафіксовано, що Відповідач 1 не нарахував та не перерахував в бюджет держави податок на прибуток в розмірі 1.608.700,00 грн.  і податок на додану вартість в розмірі 174.862,00 грн.; податковими рішеннями-повідомленнями №№0000172620/0 та 0000162620/0 від 16.07.2005, якими зафіксовано, що в бюджет держави не надійшли грошові кошти від господарської діяльності Відповідача 1 у розмірі 2.683.562 грн.; реєстраційними документами та Статутом Відповідача 1, якими підтверджується, що гр. Кисельов В.М. здійснював всі дії з реєстрації підприємства та є його власником; актом обстеження юридичної особи ПП „Морт”, яким встановлено, що ПП „Морт” за адресою, за якою зареєстровано, не знаходиться /т.2 а.с.135/.

          Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

          На час укладення Договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР (Закон №1540-VI від 18.07.1963; далі за текстом –ЦК УРСР), який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), що набрав чинність з зазначеної вище дати, тобто з 01.01.2004. Оскільки Договір укладено до набрання чинності Цивільним Кодексом України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003), відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності застосовуються положення зазначеного Кодексу.

          За змістом статті 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а можливість застосування відповідних правових наслідків пов'язується з наявністю умислу у сторін за такою угодою і виконання ними укладеної угоди.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із подальшими змінами встановлено, що дія статті 49 ЦК УРСР поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Аналогічні положення містяться у пункті 11 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.

Дії спрямовані на приховування від оподаткування доходів суперечать вимогам ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а також статтям 2, 4, 9 Закону України „Про систему оподаткування”, якими передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Приймаючи до уваги зміст вироку Гагарінського районного суду міста Севастополя від 30.01.2007 за кримінальною справою №1-80/07 і рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 04.03.2005 по справі №2-3193/05, на підставі встановлених фактів, суд дійшов висновку, що Договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а саме: приховування від оподаткування доходів, та про наявність у Відповідача 1 умислу щодо настання наслідків цього правочину.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР (Закон Української РСР №1540-VI від 18.07.1963), статтями 72, 158–163 Кодексу адміністративного судочинства України (Закон України №2747-ІV від 06.07.2005), суд

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір №15 від 03.09.2003, укладений Приватним підприємством „Морт” і Приватним підприємством „Промреконструкція” про виконання будівельно-монтажних робіт на суму 41.046,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6.841,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 В.В. Алсуф`єв