Рішення

від 23.11.2015 по справі 910/24739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 910/24739/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Інфузія", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никос" про розірвання договору та стягнення 307432,56 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 13.08.2015 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Інфузія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никос" про розірвання договору № 81 від 19.11.2012 року та повернення коштів, перерахованих в якості передплати в сумі 307432,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2015 року матеріали позовної заяви за позовом Закритого акціонерного товариства "Інфузія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никос" направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області, у зв`язку з тим, що юридичною адресою відповідача є: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, кім. 35-36.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 жовтня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.10.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 40998) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 45908).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 23.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.11.2015 року представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 46748) разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2015 року не з`явився, відзиву на позов не надав, на адресу суду повернулась ухвала суду від 12.10.2015 року, яка направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та яка співпадає з адресою вказаною у Витягу з ЄДРПОУ, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 29 вересня 2015 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

19.11.2012 року між Закритим акціонерним товариством "Інфузія" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никос" (відповідач) було укладено договір № 81, разом із додатковими угодами № 1 від 25.03.2013 року, № 3 від 14.02.2014 року, № 4 від 28.04.2014 року, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу обладнання та виконати комплекс робіт на об`єкті позивача, який знаходиться за адресою: Немирівське шосе, 84А, с. Вінницькі Хутори Вінницького району, Вінницької області.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, протягом восьми робочих днів з моменту підписання даного договору, позивач здійснює передплату відповідачу, згідно рахунку-фактури в розмірі 50% від договірної вартості основного приточно-витяжного обладнання та автоматики (Додаток № 1), а саме 817819,00 грн. в т.ч. ПДВ 136303,17 грн., та 50% від договірної ціни на виконання робіт (Додаток № 2), а саме 679435,60 грн. в т.ч. ПДВ 113239,27 грн. всього 1497254,60 грн., в т.ч. ПДВ - 249542,43 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач зобов`язаний був поставити обладнання та виконати роботи по договору протягом 70 календарних днів, з дня повного надходження на поточний рахунок відповідача коштів згідно з п. 2.2.1 договору, зобов`язаний згідно з п. 1.1 договору, у відповідності з узгодженим сторонами календарним планом виконання робіт (Додаток № 3).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 2828704,38 грн., в якості попередньої оплати в розмірі 76% від ціни договору.

Вищезазначена оплата підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 33-40) та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Проте, всупереч п. 3.1 договору, відповідач не здійснив повної поставки обладнання та виконання робіт, у зв`язку з чим сума виконаного зобов`язання відповідача складає 2521271,82 грн., що підтверджується наступним:

- згідно акту № 81/1 приймання виконання будівельних робіт за січень 2013 року - поставлено обладнання на суму 706377,00 грн.;

- згідно акту № 81/2 приймання виконання будівельних робіт за березень 2013 року - поставлено обладнання на суму 388841,25 грн.;

- згідно акту № 81/3 приймання виконання будівельних робіт за червень 2013 року - поставлено обладнання на суму 75791,33 грн.;

- згідно акту № 81/4 приймання виконання будівельних робіт за липень 2013 року - поставлено обладнання на суму 642418,58 грн.;

- згідно акту № 81/5 приймання виконання будівельних робіт за серпень 2013 року - поставлено обладнання на суму 292879,005 грн.;

- згідно акту № 81/6 приймання виконання будівельних робіт за квітень 2013 року - поставлено обладнання на суму 414964,66 грн.

Отже, в даному випадку, сума невиконаного зобов`язання відповідача складає 307432,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про поставку обладнання за вих. 244 (а.с. 59).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, обладнання позивачу не поставив, кошти сплачені в якості авансу в сумі 307432,56 грн. не повернув, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з позовом про повернення передплати та розірвання договору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем своїх обов'язків за договором у повному обсязі, або повернення попередньої оплати в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором № 81 від 19.11.2012 року у розмірі 307432,56 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору № 81 від 19.11.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку, у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 81 від 19.11.2012 року, а також ігноруванням вимоги про поставку обладнання, позивач був змушений укласти договір з новим контрагентом, який зобов`язався поставити обладнання та виконати комплекс робіт по монтажу, пуско-налагоджувальним роботам систем вентиляції та кондиціювання повітря на об`єкті позивача.

У зв`язку з чим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 24.06.2015 року було укладено договір поставки № АВ2406/15 з ТОВ "Вентбазар", відповідно до якого ТОВ "Вентбазар" до поставив необхідне обладнання системи вентиляції та кондиціювання повітря. Крім того, 04.08.2015 року з ТОВ "Вентбазар" позивачем було укладено договір підряду № АВ0408/15, згідно якого підрядник зобов`язується виконати комплекс робіт по монтажу, пуско-налагоджувальним роботам систем вентиляції та кондиціювання повітря на об`єкті позивача.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач вказує на те, що виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 81 від 19.11.2012 року втратило актуальність, оскільки для поставки обладнання та виконання робіт за даним договором, позивачем вже було укладено договори з іншим контрагентом.

Крім того, відповідно до документів, наданих позивачем, ТОВ "Вентбазар" виконало свої зобов`язання, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та видаткових накладних.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 81 від 19.11.2012 року втратило актуальність, оскільки для поставки обладнання та виконання робіт за даним договором, позивачем вже було укладено договори з іншим контрагентом, суд дійшов висновку про задоволення відповідної вимоги про розірвання договору № 81 від 19.11.2012 року укладеного Закритим акціонерним товариством "Інфузія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никос", так як відповідач істотно порушив умови договору.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 549, 599, 612, 629, 651, 653, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір № 81 від 19.11.2012 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Інфузія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Никос".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никос" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, кім. 35-36, код ЄДРПОУ 32424150) на користь Закритого акціонерного товариства "Інфузія" (04073, м. Київ, пр-т Московський, 21-а, код ЄДРПОУ 31287944, р/р 26009013850301 в ПАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346) 307432,56 грн. суми передплати та 7366,65 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

910/24739/15