Рішення

від 24.11.2015 по справі 922/5711/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р.Справа № 922/5711/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСУС-С", м. Київ до Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС", м. Харків про стягнення 24255,82 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 51/15 від 29.09.2015 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 24255,82 грн. основного боргу за договором поставки № 145 від 11 лютого 2014 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог та просить стягнути з відповідача 24255,82 грн. основного боргу за договором поставки № 145 від 11 лютого 2014 року, 7500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1218,00 грн. судового збору.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у позовній заяві. Відповідно до якої, місцезнаходження Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС": 61040, м. Харків, вул. Довгалівська, 95 та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду у справі № 922/5711/15.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

11 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСУС-С" (позивачем, постачальником) та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 145.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 145 постачальник зобов*язується поставляти покупцю непродовольчі товари, а покупець зобов*язується приймати товар і своєчасно сплачувати за нього на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 6.1 договору поставки від 11 лютого 2014 року асортиментний перелік товару, що постачається за договором, його штриховий код та ціна за одиницю узгоджується сторонами в Специфікації, яка є невід*ємною частиною догорову.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано специфікації до договору поставки № 145 від 11 лютого 2014 року, в яких визначено асортимент, ціни на товари та дати, з яких діють такі ціни.

В період з 11 березня 2014 року по 25 вересня 2014 року на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 41116,88 грн., що підтверджується видатковими накладними № 139 від 11 березня 2014 року, № 218 від 16 квітня 2014 року, № 219 від 16 квітня 2014 року, № 280 від 06 травня 2014 року, № 346 від 03 червня 2014 року, № 449 від 16 липня 2014 року, № 507 від 06 серпня 2014 року, № 618 від 11 вересня 2014 року. № 669 від 25 вересня 2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав свої зобов*язання за договором поставки № 145 від 11 лютого 2014 року. Жодних претензій до якості, кількості або своєчасності здійснення поставки товару Приватне підприємство "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" до позивача не пред*являло.

11 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСУС-С" та Приватним підприємством "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" було укладено додаток № 1 від 11 лютого 2014 року та додаткову угоду № 1 від 11 лютотого 2014 року до договору поставки № 145.

Пунктом 1 додатку №1 визначено, що покупець зобов*язується надати постачальнику послуги логістики, а саме послуги по зберіганню, навантаженню та організації доставки товарів, які постачаються постачальником через розподільчий центр покупця на основі договору, для реалізації в роздрібній торгівельній мережі покупця.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 покупець зобов*язується надати постачальнику маркетингові та інші інформаційні послуги, визначені цією додатковою угодою, а постачальник зобов*язується прийняти надані послуги та здійснити їх оплату.

Як визначено пунктом 6 додаткової угоди № 1 підтвердженням належного виконання послуг за вказаною додатковою угодою є Акти виконанних робіт.

12 лютого 2014 року на підставі додаткової угоди № 1 відповідачем було надано позивачу послуги з введення постачальника в мережу на суму в розмірі 5000,00 грн. та послуги з введення продукції в асортимент мережі на суму в розмірі 14000,00 грн., про що було підписано акт надання послуг № 107 від 12 лютого 2014 року.

В період з 12 березня 2014 року по 01 травня 2015 року на підставі додатку № 1 та додаткової угоди № 1 до договору поставки відповідачем було надано позивачу послуги логістики та послуги з розміщення (перепродажної підготовки) товару на загальну суму 2861,72 грн., що підтверджується актами надання послуг № 248 від 31 березня 2014 року. № 414 від 30 квітня 2014 року, № 62 від 31 травня 2014 року. № 240 від 31 липня 2014 року, № 164 від 30 червня 2014 року. № 420 від 30 вересня 2014 року.

Керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, якою передбачено право сторін у зобов*язанні провести зарахування зустрічних однорідних вимог, сторонами було проведено зарахування зустрічних вимог за договором поставки та за договором № 1, додатковою угодою № 1 на загальну суму 16861,72 грн., що підтверджується актами про залік взаємних вимог від 12 березня 2014 року, від 01 квітня 2014 року та від 01 травня 2015 року.

Таким чином заборгованість Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" перед позивачем складає суму у розмірі 24255,82 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються заповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 145 від 11 лютого 2014 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6.3. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що представник позивача є адвокатом, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" на корить позивача 7500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" (61040, м. Харків, вул. Довгалівська, 95, рахунок 26004052326304 в ПАО КБ Приватбанк Харківське ГРУ, м. Київ, МФО 351533, код ЄДРПОУ 38771608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСУС-С" (адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, розрахунковий рахунок № 26002472151 в АТ "ОСОБА_2 Аваль" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 38451661) 24255,82 грн. основного боргу за договором поставки № 145 від 11 лютого 2014 року, 7500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3