Постанова

від 25.11.2015 по справі 903/1541/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 903/1541/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Демидюк О.О. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

відділу ДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції на ухвалу господарського суду Волинської області від 10 вересня 2015 року у справі № 903/1541/13 (визнання незаконними дій ДВС, які полягали у винесенні постанови від 06.05.2015 року у виконавчому провадженні №47379577 про стягнення з СГП "Верба" витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35,32 грн.) (суддя Бондарєв С.В)

за позовом Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, с. Овадне Володимир-Волинського району

до відповідача ОСОБА_1 приватного підприємства "Верба", с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області

про зобов'язання передати нерухоме майно в комунальну власність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Волинської області (суддя Бондарєв С.В.) від 10 вересня 2015 року у справі №903/1541/13 за позовом Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, с. Овадне Володимир-Волинського району до ОСОБА_1 приватного підприємства "Верба", с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області про зобов'язання передати нерухоме майно в комунальну власність було задоволено скаргу ОСОБА_1 приватного підприємства "Верба" №б/н від 16.05.2015 року (вх.№01-49/31/15 від 19.06.2015 року) на дії Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35,32 грн., визнано незаконними дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, які полягали у винесенні постанови від 06.05.2015 року у виконавчому провадженні №47379577 про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Верба" витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35,32 грн. /т.3, а.с.49-51/.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що оскаржувана постанова заступника начальника ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 06.05.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій не відповідає вимогам частини п'ятої статті 41 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями, у редакції Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)В» від 12.02.2015 року № 191-VIII, який набрав чинності 05.04.2015 року) та прийнята передчасно, оскільки кошти із боржника СПП В«ВербаВ» не стягувалися, виконавче провадження з примусового виконання наказу №903/1541/13-1, виданого 28.05.2014 року господарським судом Волинської області не закінчено, а виконавчий документ стягувачу не повернуто, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, відділ Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 10.09.2015 року у справі №903/1541/13 за скаргою СГПП «Верба» на неправомірні дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, які полягали у винесенні постанови від 06.05.2015 року у виконавчому провадженні №47379577 про стягнення з СП «Верба» витрат на проведення виконавчих дій. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що боржник зобов'язаний був самостійно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, у разі невиконання боржником рішення самостійно у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення. Тому, посилання суду на те, що боржник був позбавлений права на самостійне виконання рішення господарського суду не ґрунтується на жодному доказі, оскільки з моменту набрання рішенням законної сили, видачі господарським судом наказу та до теперішнього часу боржник не був позбавлений можливості виконати рішення в самостійному порядку, чого останнім зроблено не було. Апелянт також вважає, що судом не було взято до уваги те, що при умові несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження або наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, боржник не був позбавлений можливості в порядку статті 35 закону України «Про виконавче провадження» звернутись до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2015 року у справі №903/1541/13 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу органу ДВС до провадження та призначено дату судового засідання на 25 листопада 2015 року /т.4, а.с. 3/.

Від відповідача - СГПП "Верба" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.4, а.с.95-99/. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваній ухвалі.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /т.4, а.с. 70-78/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2014 року у справі №903/1541/13 зобов'язано Сільськогосподарське приватне підприємство "Верба" (вул. Миру, 23, село Верба, Володимир-Волинський район, Волинська область) безоплатно передати до комунальної власності Оваднівської сільської ради, (вул. Перемоги, 20, с. Овадне, Володимир-Волинський район, Волинська область) через органи та служби визначені Оваднівською сільською радою, а саме через комісію з питань передачі об'єктів у комунальну власність (створену відповідно до рішення Оваднівської сільської ради №59 від 11.10.2013р.) наступні житлові будинки: -№17 по вул. Шкільній в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області,-№12 по вул. Ковельській в селі Верба Володимир-Волинського району Волинської області,-двоквартирний житловий будинок по вулиці Садовій буд. 1, до складу якого входять: квартира АДРЕСА_1,-квартира АДРЕСА_2.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014 року рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 року у справі №903/1541/13 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 04.03.2014 року у справі №903/1541/13 господарським судом Волинської області видано наказ №903/1541/13-1 від 28.05.2014 року.

29.04.2015 року заступником начальника відділу ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, на підставі заяви про примусове виконання рішення від 27.04.2015 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№47379577 щодо виконання наказу від 28.05.2014 року, в якій визначено термін для добровільного виконання постанови до 05.05.2015 року.

06.05.2015 року заступником начальника ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 складено акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, який затверджений начальником ВДВС Володимир-Волинського МУЮ ОСОБА_3, з якого слідує, що при примусовому виконанні наказу № 903/1541/13-1, виданого 28.05.2014 року Господарським судом Волинської області, здійснено витрати, пов'язані з проведення виконавчих дій в сумі 35,32 грн.

Постановою заступника начальника ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 06.05.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, затвердженою начальником ВДВС Володимир-Волинського МУЮ ОСОБА_3, стягнуто з боржника СПП В«ВербаВ» витрати на проведення виконавчих дій у сумі 35,32 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року В«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справахВ» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до пункту 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (з наступними змінами та доповненнями) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачає частина 2 статті 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно вимог закону, оскільки його повноваження визначені у законі.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального Кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно частин 1, 2 статті 25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного апеляційною інстанцією вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №47379577 винесена державним виконавцем 29.04.2015 року та надано боржнику строк для добровільного виконання до 05.05.2015 року. Вказана постанова була направлена СГПП "Верба" 30.04.2015 року та отримана підприємством 05.05.2015 року, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4472100004759, тобто коли минув строк для добровільного виконання рішення суду, що позбавило скаржника можливості виконати його у вказаний термін.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями, у редакції Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)В» від 12.02.2015 року № 191-VIII, який набрав чинності 05.04.2015 року) кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до частини четвертої статті 41 цього ж Закону до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Як передбачено частиною п'ятою статті 41 зазначеного Закону, постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у зв'язку із набранням 05.04.2015 року чинності Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)В» від 12.02.2015 року № 191-VIII, яким стаття 41 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» викладена у новій редакції, змінився порядок стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, згідно з яким постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Однак, як вірно зазначено господарським судом Волинської області оскаржувана постанова заступника начальника ВДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 06.05.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій не відповідає вимогам частини п'ятої статті 41 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» від 21.04.1999 року № 606-ХІV (з наступними змінами та доповненнями, у редакції Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)В» від 12.02.2015 року № 191-VIII, який набрав чинності 05.04.2015 року) та прийнята передчасно, оскільки кошти із боржника СПП В«ВербаВ» не стягувалися, виконавче провадження з примусового виконання наказу №903/1541/13-1, виданого 28.05.2014 року господарським судом Волинської області не закінчено, а виконавчий документ стягувачу не повернуто, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

У пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що скаржником доведено обставини в обґрунтування своїх вимог щодо незаконності дій державного виконавця щодо винесення постанови Відділу ДВС Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції від 06.05.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а сторонами не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій державного виконавця. Відтак, суд правомірно задоволив скаргу ОСОБА_1 приватного підприємства "Верба" №б/н від 16.05.2015р. (вх.№ 01-49/31/15 від 19.06.2015 року) на дії Відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та визнав незаконними дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, які полягали у винесенні постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.05.2015 року.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 10.09.15 року у справі №903/1541/13 (визнання незаконними дій ДВС, які полягали у винесенні постанови від 06.05.2015 року у виконавчому провадженні №47379577 про стягнення з СГП "Верба" витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35,32 грн.) залишити без змін, апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1541/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.