Рішення

від 23.11.2015 по справі 922/5408/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.Справа № 922/5408/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Украинский продукт", м Донецьк до Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_1", м. Харків про стягнення 12374,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. від 02.04.2015 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 12374,52 грн. заборгованості за договором поставки № 114 від 01 листопада 2013 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у позовній заяві.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "Компанія "ОСОБА_1" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

01 листопада 2013 року між Приватним підприємством "Украинский продукт" (позивачем, постачальником) та Приватним підприємством "Компанія "ОСОБА_1" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 114.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 114 постачальник зобов*язується постачати покупцю товар, а покупець зобов*язується приймати товар і своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору поставки від 01 листопада 2013 року встановлено, що найменування, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в заявках на поставку товару та вказуються у видаткових накладних, що є невід*ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1. договору поставки № 114 поставка товару здійснюється відповідно до заявки покупця, в якій вказується кількість, найменування товару та адреса поставки.

Пунктом 2.6 договору поставки від 01 листопада 2013 року передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки № 114 постачальником у період з 09 грудня 2014 року по 16 січня 2014 року було поставлено передбачений умовами договору товар та прийнятий покупцем за наступними видатковими накладними № 9749 від 09 грудня 2014 року на суму 204,30 грн., № 9913 від 12 грудня 2014 року на суму 426,96 грн. № 10033 від 16 грудня 2014 року на суму 514,50 грн. № 10034 від 17 грудня 2014 року на суму 721,20 грн. № 10035 від 17 грудня 2014 року на суму 124,74 грн., № 10201 від 20 грудня 2014 року на суму 1015,92 грн., № 10340 від 23 грудня 2014 року на суму 135,90 грн., № 233673/02 від 24 грудня 2014 року на суму 368,94 грн., № 10557 від 26 грудня 2014 року на суму 423,84 грн., № 234161/02 від 27 грудня 2014 року на суму 987,00 грн., № 8736 від 03 січня 2015 року на суму 342,06 грн., № 8737 від 03 січня 2015 року на суму 43,20 грн., № 119/02 від 03 січня 2015 року на суму 341,64 грн., № 118/02 від 03 січня 2015 року на суму 270 грн., № 117/02 від 03 січня 2015 року на суму 1062,12 грн., № 8913 від 06 січня 2015 року на суму 61,20 грн., № 8974 від 09 січня 2015 року на суму 184,80 грн., № 8752 від 16 січня 2015 року на суму 54,00 грн. № 9058 від 16 січня 2015 року на суму 98,40 грн., а всього на загальну суму 7380,70 грн.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи покупця, скріплений печаткою на кожній з вказаних видаткових накладних.

Таким чином постачальник належним чином виконав свої зобов*язання з поставки товару покупцю.

При цьому обов*язок оплати товару покупцем передбачений пунктом 7.1 договору поставки, відповідно до якого у редакції, викладеній у Протоколі розбіжностей від 01 листопада 2013 року, оплата поставленого за даним договором товару здійснюється покупцем на наступних умовах: за молочні вироби протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару; за заморожену продукцію - 30 календарних днів, за сирну - 14 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч умов укладеного договору поставки від 01 листопада 2013 року у встановлені строки свої зобов*язання щодо своєчасної оплати прийнятого за договором товару не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Таким чином заборгованість Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_1" перед позивачем складає суму у розмірі 7380,78 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються заповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 114 від 01 листопада 2013 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7380,78 грн. задовольнити.

Згідно пункту 8.5. договору поставки від 01 листопада 2013 року у разі порушення строків оплати товара, зазначених у договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 1977,26 грн. пені задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 174,40 грн. та інфляційних збитків у розмірі 2842,08 грн. задовольнити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12374,52 грн. заборгованості за договором поставки № 114 від 01 листопада 2013 року є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "ОСОБА_1" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 446, офіс 52, код ЄДРПОУ 38771608) на користь Приватного підприємства "Украинский продукт" (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Зубкова, 2, адреса для листування: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, поточний рахунок 26004962495293 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 30998591) 12374,52 грн. заборгованості за договором поставки № 114 від 01 листопада 2013 року та 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3