Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/17719/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/17719/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮрСервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Киянки"

про встановлення сервітуту.

Суддя М.М. Якименко

Представники сторін:

від позивача: Маленко О.В. - довіреність від 01.09.2015 року;

від відповідача Скіба Т.В. - довіреність №27/07-15 від 27.07.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮрСервіс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Киянки" про встановлення сервітуту .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як власник чотирьох нежилих приміщень побутового корпусу (літ. Б) 3-го поверху загальною площею 51,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30, не має змоги користуватися належним йому на праві власності майні (не має можливості проходу до вказаних приміщень) не інакше як шляхом встановленням сервітуту, в зв'язку з тим що об'єкт права власності позивача знаходиться у будівлі яка належить ТОВ "Стиль Киянки".

З цих підстав позивач просив задовольнити позов встановивши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрСервіс» (код ЄДРПОУ 24252516) безстроковий, безоплатний сервітут щодо нежитлових приміщень у нежитловій будівлі побутового корпусу (літ. «Б штрих»), які розташовані за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. ЗО, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Стиль Киянки» (код ЄДРПОУ 24743473), а саме: входу до нежитлової будівлі побутового корпусу, сходів 1-го, 2-го та 3-го поверхів та коридору на ІІІ-му поверсі, який примикає до нежитлових приміщень належних на праві приватної власності ТОВ «ЮрСервіс» на наступних умовах:

- право цілодобового доступу, входу, виходу та проходу до нежитлових приміщень, які належать ТОВ «ЮрСервіс» на праві приватної власності, для керівництва, працівників та відвідувачів Товариства по нежитловим приміщенням належним ТОВ «Стиль Киянки»;

- встановити, що ТОВ «ЮрСервіс» в особі його керівництва, працівників та відвідувачів має право користуватися частиною нежитлових приміщень ТОВ «Сталь Киянки» у межах прав, що надані відповідним сервітутом;

- встановити, що даний сервітут не припиняє своєї дії у разі зміни власника нежитлових приміщень у нежитловій будівлі побутового корпусу (літ. «Б штрих»), який розташований за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, та належить ТОВ «Стиль Киянки», а саме - вхід до будівлі побутового корпусу, сходи на 1-му, ІІ-му та III-му поверсі та коридор на ІІІ-му поверсі;

- встановити, що даний сервітут не позбавляє власника нежитлових приміщень щодо яких він встановлений, права володіти, користуватися і розпоряджатися такими приміщеннями.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.09.2015 року.

В судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено перерву до 13.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року розгляд справи відкладено на 27.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року розгляд справи відкладено на 03.11.2015 року.

В судовому засіданні 03.11.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 03.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2001 року між Колективним підприємством Трикотажна Фабрика «Киянка» (правонаступником кого є Товариство з обмеженою відповідальністю Трикотажна фабрик "Киянка", продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮрСервіс» (далі по тексту - позивач, покупець, ТОВ «ЮрСервіс») укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність Покупця чотири нежилі приміщення побутового корпусу (літ. Б') III-го поверху: приміщення 1а (площею 8,8м 2 ), приміщення 9 (площею 11,9м 2 ), приміщення 10 (площею 20,1м 2 ) та приміщення 11 (площею 10,9м 2 ), - загальною площею 51,70м 2 , що складає 3\1000 частини (від відокремленої частини майнового комплексу площею 15329,00м 2 ), які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Васильківська, 30 (надалі за текстом "нежилі приміщення"), а Покупець зобов'язується прийняти вказані нежилі приміщення та сплатити за них визначену даним Договором ціну, в порядку та на умовах викладених нижче.

Згідно з реєстраційним посвідченням київського міського бюро технічної інвентаризації від 13.07.2001 року нежилі приміщення побутового корпусу загальною площею 51,7 кв.м., що становлять 3/1000 ч. (від відокремленої частини майнового комплексу пл. 15329,00 кв.м.), розташовані в м. Києві по вул. Васильківській за №30 (літ. Б') зареєстровані за ТОВ «ЮрСервіс» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2001р. та акту прийому-передачі від 04.04.2011р.

В позовні заяві позивач зазначив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №36793924 від 26 квітня 2015 року власником будівлі побутового корпусу (літ. «Б штрих») за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Киянки» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Стиль Киянки»).

В обгрнутвання заявлених позовних вимог позивач зазначив, що об'єкт права приватної власності ТОВ «ЮрСервіс» знаходиться у нежитловій будівлі, яка належить на праві приватної власності іншому суб'єкту господарювання - ТОВ «Стиль Киянки», а тому реалізація позивачем свого права приватної власності - можливості вільно володіти та користуватися належними об'єктами нерухомого майна, можливо лише шляхом обтяження правового титулу іншого власника, який володіє входом, сходами, коридором, місцями загального користування, інженерними комунікаціями, які примикають до нежитлових приміщень Позивача на III-му поверсі побутового корпусу за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30 (літ. «Б штрих»).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Так як правовідносини між Колективним підприємством Трикотажна Фабрика «Киянка» та ТОВ «ЮрСервіс» з купівлі продажу нежилих приміщень виникли 03.04.2001р. то згідно з підпунктом а) п. 1.9. Інструкції «про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», Затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р. №121 (вказана інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15.02.2002 р. N 36), до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.

Однак, в порушення вищевказаних норм позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту реєстрації права власності на чотири нежилих приміщень побутового корпусу (літ. Б) 3-го поверху загальною площею 51,70 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

У відповідності до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч. 2 ст. 401 ЦК України).

За приписами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 ЦК України, визначено правові підстави користування чужим нерухомим майном, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

У відповідності до ч. 1 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту ( ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Зі змісту статті 401 ЦК України можна зробити висновок, що сервітут може бути встановлений в інтересах особи, яка його вимагає лише за умов, якщо її потреби у користуванні чужим майном не можуть бути задоволені іншим способом. Норми глави 32 ЦК України присвячені праву користування чужим майном виключно в речовому сенсі. Від так, даному праву - сервітуту притаманні усі перераховані речовим правам ознаки (абсолютність, право слідування тощо), а також ряд ознак іманентних саме цьому праву на чуже майно, основною з яких є обмежений характер користування.

При встановлені сервітуту чітко визначається обсяг користування, спосіб користування та час користування. Наприклад, якщо це буде проїзд і відповідно встановлення права проїзду сусідньою земельною ділянкою, то тут у будь-якому випадку повинно бути визначено місце проїзду і супутні обов'язки пов'язані зі здійсненням такого проїзду, як-то не засмічення, не заподіяння шкоди, тощо. При цьому, зміст сервітуту повинен чітко визначитись законом. На відміну від зобов'язальних прав користування зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.

За таких обставин, основними ознаками права сервітуту є обмежений характер права користування (тільки для задоволення потреб щодо користування іншим майном ), чітке визначення обсягу прав та встановлення змісту цього права законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2015 року позивач листом від 24.04.2015 року звернувся до відповідача з проханням про укладення Договору про встановлення сервітуту (копія договору містилася в листі), що підтверджується описом вкладення у цінний лист №05196431 та фіскальним чеком №7599 від 15.05.2015 року.

Відповідно до п. 1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. №211, календарний штемпель - спеціальний штамп (печатка), призначений для погашення поштових марок на поштових відправленнях, оформлення поштових відправлень, розрахункових квитанцій, касових документів та іншої виробничої документації; касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.

Згідно з п. 3.2.1.2. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. №211, при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля.

Вищевказаний лист залишився відповідачем без відповіді.

Отже виходячи з вище наведеного, господарський суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту не змоги користуватися нежитловими приміщеннями 1А, 9, 10 та 11, що знаходяться на III-му поверсі побутового корпусу (літ. «Б штрих»), які розташовані за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, інакше як шляхом встановлення сервітуту для доступу до названих нежитлових приміщень, а також не надано доказів створення перешкод відповідачем у користуванні позивачем спільним проходом на третьому поверсі побутового корпусу (літ. «Б штрих») за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30, а тому в суду відсутні правові підстави для встановлення сервітуту.

З огляду на викладене, наведені у сукупності обставини є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.11.2015 року.