Постанова

від 11.11.2015 по справі 816/4205/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4205/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Апгрейд" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Апгрейд" /надалі - позивач; ТОВ "Пром-Апгрейд"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

У судовому засіданні 20.10.2015 судом здійснено заміну первинного відповідача ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області на її правонаступника - ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач; ОСОБА_4 ОДПІ/.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Пром-Апгрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Проденс" (код ЄДРПОУ 39187054) за період липень 2014 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 07.11.2014 № 2608/16-03-22-01-08/37469044 про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено сплату ПДВ на загальну суму 24355,40 грн, у тому числі за липень 2014 року у розмірі 24355,40 грн, оскільки право на податковий кредит підтверджується видатковими та податковими накладними. Вважає, що висновки акту перевірки про не підтвердження факту надання послуги з ремонту преса "DISA-MATIC" від ТОВ "Проденс" є хибними, оскільки господарська операція згідно укладеного з ТОВ "Проденс" договору була фактично здійснена, а відтак ТОВ "Пром-Апгрейд" мало право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

20.10.2015 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на висновки акта перевірки від 07.11.2014 № 2608/16-03-22-01-08/37469044. Зазначає, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Проденс" згідно договору № 01/01/14 52 від 16.05.2014, однак, стосовно ТОВ "Проденс" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, основні засоби у підприємства відсутні. В актах виконаних робіт виписаних ТОВ "Проденс" неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин, обсягу виконаних робіт. Таким чином перевіркою не підтверджено виконання робіт ТОВ "Проденс", визначених договором № 01/01/14 52 від 16.05.2014.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ТОВ "Пром-Апгрейд" (код ЄДРПОУ 37469044) зареєстроване як юридична особа 24.01.2011, взяте на податковий облік в органах податкової служби 25.01.2011 за № 70574 та станом на 31.10.2014 перебувало на обліку у ОСОБА_4 ОДПІ.

У термін 27.10.2014 по 31.10.2014 посадовими особами ОСОБА_4 ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Пром-Апгрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Проденс" (код ЄДРПОУ 39187054) за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт 07.11.2014 № 2608/16-03-22-01-08/37469044 /а.с. 43-58/.

За висновками перевірки позивачем порушено п.198.1, п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого в результаті чого завищено податковий кредит та занижено сплату ПДВ на загальну суму 24355,40 грн, у тому числі за липень 2014 року у розмірі 24355,40 грн / а.с. 58/.

На підставі акту перевірки від 07.11.2014 № 2608/16-03-22-01-08/37469044 ОСОБА_4 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0006382201/2600 від 21.11.2014, яким ТОВ "Пром-Апгрейд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 30444,25 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 24355,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - в сумі 6088,85 грн /а.с. 65/.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Мінходів у Полтавській області від 23.01.2015 № 57/10/16-31-10-04-11 податкове повідомлення-рішення № 0006382201/2600 від 21.11.2014 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Пром-Апгрейд" - без задоволення /а.с. 75-80/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2015 № 3340/6/9-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0006382201/2600 від 21.11.2014 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу ТОВ "Пром-Апгрейд" - без задоволення /а.с. 132-133/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням № 0006382201/2600 від 21.11.2014, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0006382201/2600 від 21.11.2014, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /надалі - ПК України/ визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 між ТОВ "Пром-Апгрейд" та ТОВ "Проденс" укладено договір № 01/01/14.

У акті перевірки контролюючий орган посилався на податкову інформацію ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.09.2014 №2723/7/26-52-22-04 щодо ТОВ "Проденс" за липень 2014 року /а.с. 111-114/.

Перевіркою також встановлено, що згідно даних ІС "Податковий блок" на момент оформлення матеріалів перевірки ТОВ "Проденс" мало стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Проденс" платником податку на додану вартість № 200174057 від 01.06.20141 було анульовано 07.04.2015, відтак, на час виписки податкових накладних ТОВ "Проденс" було зареєстровано платником податку на додану вартість /а.с. 131/.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що на момент оформлення матеріалів перевірки ТОВ "Проденс" мало стан 9 - направлено інформацію про відсутність за місцезнаходженням, оскільки доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем контрагент не являвся платником ПДВ суду не надано.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акту перевірки або ж акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

До того ж, суд зазначає, що як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано будь-яких рішень суду щодо визнання угод між позивачем та його спірним контрагентом недійсними чи обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили та підтверджували факти протиправних кримінальних дій з боку посадових осіб ТОВ "Пром-Апгрейд".

Як висновок, суд зазначає, що допущені ТОВ "Проденс" певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для нього та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.05.2014 між ТОВ "Пром-Апгрейд" /надалі - замовник/ та ТОВ "Проденс" /надалі - підрядник/ укладено договір № 01/01/14 (надалі - Договір) /а.с. 88-89/, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає: поетапний ремонт та реконструкцію формувального преса "DISA-MATIC", а саме:

- розбирання, очистка, промивка, дефектація;

- ремонт двох пневмосистем; ремонт гідравлічної системи;

- ремонт електросилової системи; ремонт схеми керування;

- ремонт системи автоматизації та блокувань;

- перевірка агрегатів на функціонування, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору ТОВ "Проденс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 146132,40 грн, у тому числі ПДВ 24355,40 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 90-92/. На підтвердження реальності надано акти виконаних робіт, платіжні доручення, на підтвердження необхідності залучення підрядника ТОВ "Проденс" позивачем надано договір на виконання капітального ремонту, укладений між НВП "Фероліт" та ТОВ "Пром-Апгрейт".

Вказані податкові накладні містять перелік не всіх послуг, які повинні надаватися ТОВ "Проденс" за умовами договору від 16.05.2014 № 01/01/14 на загальну суму 146132,40 грн. Так, податкова накладна від 31.07.2014 № 1568 виписана на ремонт системи автоматизації та блокувань, ремонт схеми керування на загальну суму 49992,00 грн, у тому числі ПДВ 8332,00 грн; податкова накладна від 31.07.2014 № 1569 виписана на ремонт гідравлічної системи та перевірка агрегатів на функціонування на загальну суму 47425,20 грн, у тому числі ПДВ 7954,20 грн; податкова накладна від 31.07.2014 № 1570 виписана на ремонт двох пневмосистем та ремонт електросилової системи на загальну суму 48415,20 грн, у тому числі ПДВ 8069,20 грн.

Разом з тим, у жодній із вищевказаних податкових накладних, виписаних контрагентом позивачу не зазначено такого виду послуг як розбирання, очистка, промивка, дефектація. З огляду на вищевикладене, номенклатура послуг, що зазначена у договорі від 16.05.2014 року № 01/01/14 не співпадає з номенклатурою послуг у податкових накладних, виписаних ТОВ "Проденс", тобто сплата відбулась за послуги, які не були включені до податкових накладних.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість робіт за кошторисом становить 146132,40 грн , у тому числі ПДВ 24355,40 грн.

В той самий час позивачем кошторису, що був би розроблений ТОВ "Пром-апгрейд" та ТОВ "Проденс", до суду не надано.

Із наданих позивачем актів виконаних робіт від 31.07.2014 № 1-01/01/2014, № 2-01/01/2014, № 3-01/01/2014 вбачається, що ТОВ "Проденс" виконувалися роботи по реконструкції та ремонту формувального преса "DISA-MATIC" на НВП "Фероліт", а саме: ремонт схеми керування; ремонт системи автоматизації та блокувань; ремонт гідравлічної системи; перевірка агрегатів на функціонування; розбирання, очистка, промивка, дефектація; ремонт двох пневмосистем; ремонт електросилової системи.

Однак, із вищезазначених актів виконаних робіт не можливо встановити, на яких саме об'єктах НВП "Фероліт" здійснювався ремонт та реконструкція формувального преса "DISA-MATIC".

Позивачем не надано до суду списків працівників, що направляються для проходження ввідного інструктажу на НВП "Фероліт" до початку виконання робіт з ремонту та реконструкції формувального преса "DISA-MATIC", що в свою чергу, унеможливлює встановлення факту того, чи взагалі було залучено до складу бригад працівників ТОВ "Проденс".

За наведеного, відсутні докази допуску працівників ТОВ "Проденс" до виконання робіт на НВП "Фероліт".

У пункті 3.4 Договору зазначено, що роботи з порушенням норм та паспорту заводу виробника не оплачуються до усунення Підрядником недоліків (браку).

Підрядник забезпечує своєчасне та в повному обсязі ведення виконавчої документації , передбаченої будівельними нормами та правилами /пункт 4.2 Договору/.

Підпунктами 5.1.1, 5.2.2 Договору визначено, що Підрядник бере на себе зобов'язання виконати всі роботи, що зазначені в договорі у повному обсязі та в установлені строки передати Замовнику всю необхідну технічну документацію; забезпечити проведення технічного та авторського нагляду за виконанням робіт.

Натомість, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на виконання пункту 3.4, 4.2, підпункту 5.1.1, 5.2.2 пункту 5.1 Договору. Так, у матеріалах справи відсутні паспорт заводу виробника, виконавча документація, технічна документація, докази проведення технічного та авторського нагляду Підрядником за виконанням робіт.

Положеннями статті 840 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 16.05.2014 № 01/01/14 не містить посилань на те, з чиїх матеріалів виконувались вищевказані роботи та на норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів. Копії звітів про використання матеріалу до суду позивачем не надано.

Так само, позивачем не надано відомостей про погодження ТОВ "Проденс", списків залученої до виконання робіт техніки, відомостей про призначення відповідальних осіб за виконання робіт.

Вищевикладене свідчить про недоведення позивачем факту виконання підрядних робіт на об'єкті НВП "Фероліт" саме ТОВ "Проденс".

Факт перерахування позивачем коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Проденс", а також формальне складення між даними контрагентами актів виконаних робіт не може бути беззаперечним доказом реальності здійснення спірних господарських операцій, адже досліджуючи товарність таких операцій суд враховує фактичні обставини справи в їх сукупності.

Оскільки позивачем до суду не надано належних доказів (паспорта заводу виробника, технічної документації, доказів проведення технічного та авторського нагляду підрядником за виконанням робіт, виконавчої документації, відомостей про залучення до виконання робіт працівників та матеріалів підрядника), що свідчили б про безпосереднє виконання робіт на НВП "Фероліт" саме ТОВ "Проденс", суд дійшов висновку, що договір від 16.05.2014 року №01/01/14 сторонами укладено без наміру реального настання правових наслідків, обумовлених ними .

Вищевикладене свідчить про безтоварний характер спірних господарських операцій та їх безпідставне відображення у бухгалтерському і податковому обліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість доводів відповідача щодо завищення ТОВ "Пром-апгрейд" податкового кредиту за липень 2014 року загалом в розмірі 24355,40 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а позовні вимоги ТОВ "Пром-Апгрейд" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № 0006382201/2600.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Апгрейд" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 листопада 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький