Рішення

від 24.11.2015 по справі 912/3867/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 рокуСправа № 912/3867/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3867/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградвторма" виробничо-заготівельної фірми

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Баланс"

про стягнення 66 592,47 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 23 від 17.02.15;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградвторма" виробничо-заготівельна фірма (надалі - ТОВ "Кіровоградвторма" ВЗФ, позивач), звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" заборгованості у розмірі 66 592,47 грн, з яких: 46 444,20 грн сума основного боргу, 20 148,27 грн пені, з покладенням на відповідача судового збору.

Ухвалою від 06.10.2015 судом порушено провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою від 10.11.2015 розгляд даної справи відкладено до 24.11.2015.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 01.09.2014 № 05/11 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Представник відповідача не був присутнім у судових засіданнях 10.11.2015 та 24.11.2015, відзив на позовну заяву відповідач не подав, позовні вимоги не заперечив.

При цьому, ухвали господарського суду від 06.10.2015 та 10.11.2015, направлені на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві та підтверджену спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернуті органом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою на конверті "За зазначеною адресою не проживає".

Частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, в пункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

З огляду на викладене, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час та місце проведення даного судового засідання та таким, що з власної ініціативи не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому процесі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається на наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено таке.

Позивачем надано господарському суду договір від 01.09.2014 № 05/11, який підписано керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградвторма" (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс" (Покупець) (надалі за текстом - Договір).

За умовами даного ОСОБА_2 (п. 1.1) Продавець зобов'язався у визначений строк передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець - прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2 ОСОБА_2 постачання товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, вартість, кількість та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджується шляхом підписання додатків до ОСОБА_2.

Розділом 2 ОСОБА_2 передбачено, що ціна товару визначається виходячи з умов передачі Товару (поставки) DDP - склад Покупця м. Світловодськ, вул. Чубаря, 33Ж, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", якщо інше не встановлено в додатках до ОСОБА_2.

Ціна Товару визначається для кожної окремої поставки товару та узгоджується сторонами в додатках до ОСОБА_2.

Вартість тари, пакування та маркування Товару внесена у його ціну.

Ціна ОСОБА_2 визначається загальною вартістю фактично переданого згідно ОСОБА_2 Товару (п.п. 2.1-2.4 ОСОБА_2).

Згідно п. 3.1 ОСОБА_2 сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити Товар (партію Товару) за ціною, встановленою ОСОБА_2 та додатками до нього, протягом 14 днів з дати передачі Товару Покупцеві.

За умовами п. 7.5 ОСОБА_2 сторонами визначено, що при передачі Товару Продавець зобов'язаний надати Покупцеві оригінали наступних документів: рахунок на товар, товарні (видаткові) накладні, податкові накладні, а також копії: гігієнічного висновку, номеру реєстрації в регламенті ЄС європейського парламенту та ради № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року REACH.

У відповідності до п.п. 11.1-11.3 ОСОБА_2 останній набуває чинності після його підписання та скріплення печатками сторін з дати, зазначеної в преамбулі на першій сторінці ОСОБА_2.

Строк дії ОСОБА_2 встановлений до 31.12.2014. Дія ОСОБА_2 автоматично продовжується на 1 календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про інше. Зазначене повідомлення повинно бути направлено зацікавленою стороною не менш, ніж за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору. Кількість пролонгацій не обмежується.

Як стверджує позивач, саме на виконання зазначеного ОСОБА_2 позивачем поставлено відповідачеві товар згідно наступних видаткових накладних:

- від 15.10.2014 № 670 на суму 53550,00 грн;

- від 16.10.2014 № 672 на суму 32210,80 грн;

- від 14.11.2014 № 706 на суму 34106,40 грн;

- від 21.11.2014 № 715 на суму 44718,00 грн, всього на суму 164585,20 грн.

Відповідачем частково оплачено отриманий за такими видатковими накладними товар на суму 118141,00 грн, що позивач підтверджує наступними платіжними дорученнями: від 29.10.2014 № 10668561 на суму 9300,00 грн, від 12.11.2014 № 11384947 на суму 13000,00 грн, від 11.12.2014 № 12626045 на суму 9998,00 грн, від 15.12.2014 № 12716704 на суму 9993,00 грн, від 25.12.2014 № 13149108 на суму 9950,00 грн, від 05.02.2015 № 1501115 на суму 8000,00 грн, від 03.04.2015 № 4164215 на суму 4900,00 грн, від 16.04.2015 № 4633736 на суму 5000,00 грн, від 08.05.2015 № 5616926 на суму 40000,00 грн, від 26.05.2015 № 6291863 на суму 8000,00 грн.

Відтак, з урахуванням даних проплат залишок заборгованості за отриманий товар, за розрахунком позивача, складає 46444,20 грн, яку відповідачем не оплачено, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

На претензію позивача від 03.08.2015 № 219, направлену на адресу відповідача 03.08.2015, останній не відреагував.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує таке.

Позивач, як на підставу виникнення заборгованості у відповідача посилається на укладений між сторонами Договір та, відповідно, керується його умовами.

При цьому, господарський суд не може погодитись з таким висновком позивача.

Так, за умовами ОСОБА_2, а саме п. 1.2, як вже вказувалось господарським судом, постачання товару здійснюється окремими партіями, асортимент, вартість, кількість та строки поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами шляхом підписання додатків до ОСОБА_2.

Окрім того, ціна товару визначається сторонами для кожної окремої поставки товару та також повинна бути узгоджена сторонами у додатках до ОСОБА_2 (п. 2.2 ОСОБА_2).

Судом витребувано від позивача докази на підтвердження укладення сторонами таких додаткових угод (додатків) та, відповідно погодження умов щодо асортименту, ціни, кількості та строків поставки кожної окремої партії товару, а також її вартості.

24.11.2015 представником позивача подано до суду пояснення, відповідно до яких вказано, що позивач не має можливості надати додатки, передбачені ОСОБА_2, як і доказів виконання позивачем умов п. 7.5 ОСОБА_2.

З огляду на вказане, господарський суд дійшов висновку, що поставка товару за видатковими накладними від 15.10.2014 № 670 на суму 53550,00 грн, від 16.10.2014 № 672 на суму 32210,80 грн, від 14.11.2014 № 706 на суму 34106,40 грн, від 21.11.2014 № 715 на суму 44718,00 грн, всього на суму 164585,20 грн, була здійснена внаслідок правовідносин сторін, які виникли не на підставі поданого позивачем ОСОБА_2.

Окрім того, посилання на такий Договір самі видаткові накладні також не містять.

На підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторін у справі покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч вимог вказаної процесуальної норми позивачем не доведено господарському суду обставин здійснення поставки вказаного у видаткових накладних товару на умовах та на підставі саме ОСОБА_2 від 01.09.2014 № 05/11.

Посилання позивача на той факт, що інші договірні відносини між сторонами відсутні між тим не спростовує викладені вище висновки господарського суду.

Поряд з тим, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і стаття 207 Цивільного кодексу України.

Здійснення позивачем на користь відповідача поставки товару згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних та, відповідно, прийняття відповідачем такого товару шляхом підписання таких видаткових накладних та проставлення на них печатки відповідача свідчить про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем виконувався такий договір шляхом здійснення часткової оплати за отриманий товар.

З огляду на вищенаведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами існували договірні відносини, зокрема, щодо поставки товару, однак, сторони не засвідчили такі відносини та не укладали окремого письмового договору, проте вчиняли дії на його виконання.

Згідно визначення, наведеного у статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої Продукції не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 46444,20 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з п.п. 1.7, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Господарський суд враховує направлення позивачем претензії від 03.08.2015 № 219 на суму 46444,20 грн за відомою йому адресою місцезнаходження відповідача, а саме адресою, вказаною відповідачем у ОСОБА_2.

Згідно пояснень позивача від 24.11.2015 конверт з даною претензією повернуто йому органом поштового зв'язку з відміткою на конверті "За закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене вище господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 46444,20 грн з огляду на зазначені вище норми матеріального права.

Позовні вимоги про стягнення основного боргу відповідачем не спростовано.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 20148,27 грн, посилаючись на п. 9.4 ОСОБА_2

При розгляді даної позовної вимоги господарський суд виходить з такого.

Пеня, як вид забезпечення виконання зобов'язання, та її розмір встановлені частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Поряд з тим, у відповідності до вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, за умови укладення між сторонами договору поставки, на підставі якого здійснено поставку за видатковими накладними, наданими до суду позивачем, у спрощеній формі, а відтак і відсутності укладеного між сторонами письмового договору з умовою про забезпечення виконання зобов'язань, позовні вимоги позивача про стягнення пені у сумі 20148,27 грн не можуть бути задоволені судом з огляду на їх безпідставність.

Наявності укладеного між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки позивачем суду не доведено.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 20148,27 грн господарський суд відмовляє.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються судові витрати по сплаті судового збору у сумі 849,48 грн, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Баланс" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 945, офіс 319, ідентифікаційний код 30799036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградвторма" виробничо-заготівельної фірми (25007, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 215, ідентифікаційний код 05511975) 46 444,20 грн основного боргу та 849,48грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 27.11.2015.

Суддя Є. М. Наливайко